<<
>>

Інтернаціоналізм

Інтернаціоналізм як один із головних принципів марксистського дискурсу передбачав надати інтелектуальну, ідеологічну й практичну підтримку месіанській ролі пролетаріатові як соціальному класу, який "не має батьківщини" і покликаний нести місію соціального звільнення.

Інакше кажучи, саме інтернаціоналізм ніс на собі найбільшу частину відповідальності за світоглядну і політичну леґітимність комуністичного облаштування світу. Його привабливість визначалася принаймні трьо­ма виразними причинами: спроможністю діяти від імені політичної влади, яка не виражає національних інтересів більшості і промовляє від імені уявної справедливої спільноти; потребами артикулювати іс­нуючий політичний "статус-кво" за умов відсутності належного рівня національної громадянської свідомості в підлеглих народів; відчуттям певної загрози зростаючого міжнародного націоналізму й пов'язаного з ним прагнення до національної не лише самостійності, але й зверхнос­ті. Очевидно, великі імперські держави, що визначали тогочасну гео- політичну ситуацію в Європі, і світі, також не програвали від поширен­ня ідей інтернаціоналізму.

Політичне проголошення інтернаціоналізму більшовиками стало основою леґітимування утворення інтернаціональної комуністичної держави СРСР. Чи не найбільшою мірою саме цей принцип прислужив­ся до утворення концепту "буржуазний націоналізм", що став основою виправдання добре продуманих і організованих репресій проти націо­нальних інтелігенції, культури і навіть мови. Більшовицькі проекти ге­ноцидного ґатунку щодо усунення зі шляху комунізму цілих контрре­волюційних народів знаходили пояснення й виправдання в літературі та засобах масової інформації з посиланням на зміцнення пролетарсь­кого інтернаціоналізму. Подібна політика мала місце скрізь, де прово­дився в життя принцип невизнання свободи людини на культурне вкорінення. З цього приводу Леонід Шкляр звертає увагу, що не­сприйнятливість космополітичних та інтернаціоналістичних ідей ви­кликана тим, що вони, „ виступали, по суті, ідеологічним прикриттям політики примусової асиміляції"[533]

8.6.4.

<< | >>
Источник: Карась Анатолій. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Монографія. - Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2003. - 520 с.. 2003

Еще по теме Інтернаціоналізм:

  1. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ
  2. Інтернаціоналізм versus націоналізм
  3. style='font-size:11.0pt;font-weight:bold;font-style:italic'>Екзистенційна філософія С. К’єркегора
  4. РОЗА ЛЮКСЕМБУРГ І РЕВОЛЮЦІЙНА AMOR FATF
  5. ІЛЬЇН В.В.. Апологія ірраціонального. Філософія для тебе. — К.: Вид-во Європ. ун-ту. —2005. — 232 с., 2005
  6. АФОНАСИНА Анна Сергеевна. ПСЕВДОПИФАГОРИКА: ТИМЕЙ ЛОКРСКИЙ О ПРИРОДЕ КОСМОСА И ДУШИ. ДИССЕРТАЦИЯ на соискание ученой степени кандидата философских наук. Новосибирск - 2013, 2013
  7. СОДЕРЖАНИЕ
  8. ВВЕДЕНИЕ
  9. ГЛАВА I Псевдопифагорика
  10. Псевдоэпиграфические сочинения. Общее представление
  11. Пифагорейские псевдоэпиграфы
  12. Sitz im Lebenпифагорейских псевдоэпиграфов
  13. ГЛАВА II Трактат Тимея Локрского «О ПРИРОДЕ КОСМОСА И ДУШИ»