МАРКС Карл До критики політичної економії. Передмова

«В суспільному виробництві свого життя люди вступають у певні, необхідні, від їхньої волі не залежні відносини - виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їхніх матеріальних продуктивних сил.

«На певному етапі свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять в суперечність з виробничими відносинами, або. з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. [...] Зі зміною економічної основи більш або менш швидко відбувається переворот в усій величезній надбудові. [...] настає епоха соціальної революції. [...] людство ставить собі завжди тільки такі завдання, які воно може розв’язати».

Економічно-філософські рукописи 1844 року

[...] «.як саме суспільство виробляє людину як людину, так і вона виробляє суспільство. Діяльність і користування її плодами як за змістом, так і за способом існування носять суспільний характер. [...] Людська сутність природи існує тільки для суспільної людини. [...] тільки в суспільстві природа виступає як основа його власного людського буття. [.] Індивід є суспільною істотою».

[...] «Поділ праці є економічним вираженням суспільного характеру праці в рамках відчуження. [.] Ліквідація самовідчуження проходить той самий шлях, що й самовідчуження. [.] Ця матеріальна, безпосередньо чуттєва приватна власність є матеріальним чуттєвим вираженням відчуженого людського життя. Її рух - виробництво й споживання - це чуттєвий прояв руху всього попереднього виробництва, тобто він становить здійснення або дійсність людини. Тому позитивне скасування приватної власності як привласнення людського життя - це позитивне скасування всякого відчуження, тобто повернення людини. до свого людського, тобто суспільного буття. [.] Тільки в суспільстві природа для людини є ланкою, яка зв'язує людину з людиною. виступає як основа її власного людського буття. Отже, суспільство - це закінчена сутнісна єдність людини з природою. здійснений натуралізм людини і здійснений гуманізм природи».

[.] «Приватна власність зробила нас такими. однобічними, що який-небудь предмет є нашим лише тоді, коли ми ним володіємо. Тому на місце всіх фізичних і духовних почуттів стало просте відчуження всіх цих почуттів - почуття володіння».