ПЕРЕДМОВА

Пропонована читачеві монографія з проблем концептуалізації дослідження хаосу є результатом багаторічного наукового пошуку, який грунтується на усвідомленні значущості універсальних самоорганізаційних процесів, що охоплюють суспільство та визначають шляхи його подальшого розвитку.

трансформації у сучасному світі залежить великою мірою від випадковості серед причинно обумовлених явищ, що визначає надзвичайно цікаві траєкторії розвитку як окремої людини, людських спільнот, так і планетарного людства.

У синергетичній концепції авторки йдеться про нециклічну, неалгоритмічну поведінку нелінійних динамічних систем, у яких панує вільна причинність, і тому вона не піддається керуванню традиційними лінійними методами.

Класична лапласівська динаміка припускає, що, знаючи вихідні параметри системи й алгоритми її перетворення, можемо розрахувати її поведінку у будь-якій точці простору й часу. Ускладнення та глобалізація сучасних соціальних процесів зумовлюють потребу у розкритті та осмисленні механізмів самоорганізації.

Ставлячи за мету дослідити стан соціального хаосу як процес трансформації сучасного суспільства, авторка аналізує найактуальнішу бінарну опозицію двох специфічних станів складної соціальної системи: стан соціального хаосу та стан соціального порядку (або ентропія і негентропія). Авторка розглядає планетарне поле, на якому панує хаос, не диференціюючи його на фізичний і семантичний. У той час як саморозгортання соціального світу полягає, на мою думку, саме у переході від всеохоплюючого фізичного хаосу до домінування семантичного інгредієнту у саморусі універсуму.

Оскільки стан соціального хаосу визначений як період домінування процесів дезорганізації, то актуальним є пошук виходу з цього стану, формування тих управлінських механізмів, які не суперечать процесам самоорганізації та саморегуляції. Саме такі механізми в системі управління державою є найбільш успішними з точки зору упорядкування нашого буття.

Проблема визначення та діагностики дезорганізаційних тенденцій, як на рівні організації, так і на рівні суспільства, є завжди необхідною, бо цілісність та дієздатність системи є найвизначнішою умовою подальшого розвитку. Саме тому хаос в системі відносин і взаємин не повинен оцінюватися як негативне явище, яке потребує найскорішої локалізації, а має сприйматися як специфічний прояв перебудови системи і актуалізації її здібностей, адекватно відбивати та задовольняти потреби як окремої особистості, так і соціуму в цілому. Жодну соціальну систему неможливо перевести у якісно новий стан без фазового переходу, у якому домінує ентропія, або хаос.

Послідовний рух України шляхом ринкових та економічних перетворень актуалізує питання саморефлексії та резонансної взаємодії з тими самоорганізаційними процесами, які обумовлені вектором руху такої складної системи, якою є суспільство.

Здійснивши аналіз тенденцій розвитку сучасного українського суспільства, ми маємо сформувати певні вимоги, що обумовлюють параметри нового соціального порядку. Рух складної системи, якою є українське суспільство, залежить від усвідомлення того, що

хаосомність суспільства не є його вадою, а є його перевагою.

Модераторам соціальних систем, або політикам і державним службовцям, варто знати його атрибутивні властивості, свої впливати на процес його формоутворення і вміти користуватися ними.

До того ж, це навіть бажаний у деякій мірі стан соціальної системи, що знаходиться у фазі переходу. Тому ми маємо розробити такі стратегії, які дозволять нам використовувати хаос, допускати його до певної межі, за якою йде якісна та корисна зміна. Оскільки ми відчуваємо, що темп суспільного життя зростає, кількість суспільних перетворень також зростає і отримує атрибутивну властивість поліваріантності і багатовекторності, то ми завжди будемо прагнути осягнути цю різнобарвність і зробити своє життя прогнозованим, керованим, успішним.

Монографія кандидата філософських наук Наталії Олександрівни Омельченко “Соціальний хаос:

самоорганізація соціальних систем” - це ще один з кроків до усвідомлення процесів самоорганізації соціального світу. У ній викладені необхідні підстави для подальшого тероретичного вивчення самоорганізації та саморегуляції європейських національних соціальних систем, у тому числі й України, що швидко трансформуються у єдиний соціальний організм Об’єднаної Європи.

Доктор філософських наук,

професор Володимир Бех

м. Київ

вересень 2006року