ШЕПТИЦЬКИЙ Андрей До духовенства і вірних архієпархії (липень 1941 р.)

[.] «Усі, що почуваються українцями і хотять працювати для добра України, нехай забудуть про які-небудь партійні роздори, нехай працюють в єдності і згоді. Тоді в Бозі надія, що на підвалинах солідарності і усильної праці усіх українців повстане Соборна Україна не тільки як велике слово і ідея, але як живий і життєздатний, здоровий, могутній державний організм, вибудуваний жертвою одних, а муравлинею працею, багатьма зусиллями і трудами других.

До української інтелігенції (27.I.-9.V.1909 р.)

[.] «Замотання людських відносин нераз віками спиняють розвиток суспільности і обливаються кров'ю міжнародних воєн. [.] як нема права морального, правом людства буде безправ'я і всяка кривда.

.Церква, маючи владу духовну безоглядно незалежну від усякої світської, тим самим уже дає провід самостійний і могутніший, чим менше залежить вона від якої-небудь сили на світі. [.] Вона має силу з'єднати собі у співпраці й помочі власті, одиниці й суспільності. Власті вона підтримує, індивідуальності одиниці боронить, суспільства організовує. Власті підтримує тим, що, перестерігаючи їх перед надужиттям безправ'я й самолюбства, тією вічною покусою тих, хто держить у руках владу, стереже їх до деякої міри від того, що по всі часи було упадком всякої влади.

...всі християни свідомі того, що обов'язки справедливости, милосердя й любови, що їх принимають разом із християнською вірою, є обов'язком суспільного життя не менше, як приватного. [...] наука Ісуса Христа і Церкви має свої загальнолюдські принципи і засади, що творять підставу солідарности між християнами. [.] Принципи християнства вищі. над усяку партійність, вони змагають до того, щоб усіх людей зібрати в одну родину і впровадити в людський рід цілковито-загальну гармонію і згоду.

.Іще чекає нас довголітня й тяжка праця, до якої мусимо приложити всіх сил [.] сто разів більше, як у кожного іншого народу, треба нам іще думати про поставлення самих підвалин нашої хати, про ту цілу економічну сторону народного життя, без якої навіть найсвятіше політичне положення завжди буде безглузде й безхосенне»...

О Квестії Соціяльній.

Пастирське послання до духовенства (травень 1904 р.)

[...] «Демократичний рух, що в цілій Європі під стяг оборони убогих і скривджених покликує всіх благородних, не чужий для Церкви. [...] Опіка над убогими і оборона тих, що самі себе боронити не вміють, рівність-братерство людей - се лиш право справедливости і любови ближнього, на котрім стоїть цілий євангельський закон. [...] Він бажає пхнути і цілий устрій суспільности і наклонити всіх людей до праці над добром убогих. Підносить достоїнство чоловіка, двигає з упадку родину, могучих віка сего обов’язує до справедливости і наклонює до милосердя. [.] де лиш пресвята наука Христа впроваджена в життє, там вслід за нею іде мир і щастє, а кілько разів люди від сеї науки відступають, тілько разів мотаються відносини; настає война, ненависть. [...] Взаємні відносини убогих і багатих були по всі часи нагодою до завзятих не раз конфліктів і борб - бо і в теорії трудно не раз о розграниченє взаїмних прав і обов’язків людей, і доси не було єще приміру уставодавства, котре би устерегло суспільність перед можливим всенадужиттєм власти або економічної сили.

.В наших, однак, часах трудності так взросли, а антагонізми так розширилися і стали так загальними, що з суми тих трудностей і антагонізмів витворився стан зовсім анормальний, котрий називаємо соціяльною квестією. [.] при загальнім відступленню людей від Бога і віри, при заниженню поняття справедливости і затраченню почуття любови ближнього і при капіталістичній теорії ліберальній з її уставодавством - все то разом витворило устрій суспільний, запевняючий капіталови таку перевагу над працею, що всі здаємо собі днесь справу з несправедливостю того стану, але не так ясно видимо, що і як зробити, щоби зло направити і уздоровити суспільність. [...] Заострена борба змушує до шукання заради на зло, котре з кожним днем росте.

Многі видять, що треба рук приложити до щирої і усильної праці для поліпшення долі тих верств найубогіших, до вирівнання суспільних нерівностей і до улагодження борби. [.] Розв’язане тих замотань суспільних єсть о стілько труднійшим в практиці, що около них скупляються всі пристрасті людські, а кожний блуд в праці на тім полі може легко борбу заогнювати і пхнути людськість в гірші замотання, а убогих - в гіршу нужду. [.] Розв’язане соціяльної квестії в тім, щоби цілий устрій суспільний став християнським, був опертим на справедливості і на Христовім законі. Над тим працює духовенство. [.] Прапор наш - се прапор любові. Християнська любов навіть тогди, коли боронить перед реальною кривдою ворога, не може перестати бути любов’ю, не може зближатися, ані стати подібною до ненависти. Ненависть лиш нищить.

.В ім’я Христової любови пригадуємо богатшим їх обов’язки. боронимо прав убогих. З тої любови не закриваємо перед убогими їх обов’язків і шануємо права богатших. [.] стояти на сторожі тих етичних принципів Божого об’явленя, без котрих ціла праця суспільно- економічна буде провадити наш нарід на погибель. [.] енцикліка [Rerum novarum] [...] пхнула многих в напрямі студіювання квестії соціальної.

Пастирське послання до духовенства.

Наша програма (серпень 1899 р.)

[.] «Праця священика дуже важка - боротьба зі злом. [.] сила зла зростає. [.] коли людей не будемо навчати, - тоді піднесуть голову фальшиві пророки, які зведуть народ із дороги спасіння. Багатших треба наклонювати до любови та милосердя супроти убожчих, а убожчих остеріати перед пожаданням чужого добра.

...Христова Церква є і мусить бути міжнародною інституцією, - католицькою. Бо вона має за мету спасіння всіх людей - добро всіх народів на цілому світі і на всі часи. [...] правдою підноситься високо понад змінюваності часів та ріжниці країн і народів. [...] накидує свій ублагороднюючий вплив цілому людству. Такою була католицька Церква від початку, - такою й полишається на кінець світу. Бо такою є Вона з Божої установи. [...] Кожній суспільності помагає до зрівноваження різнорідних елементів і лучить усіх у праці для добра батьківщини». [...]

Перше слово Пастиря (серпень 1899 р.)

[...] «Лише народи здорові і фізично сильні можуть бути щасливі. [...] здоров'я і мораль так тісно з собою сплетені, що одно залежне від одного. [...] Неморальний нарід сам себе віддає на повну загладу. Нечистота й п'янство - то страшне фізичне самогубство, - то рак, що переходить з покоління в покоління. То гріхи, що часом іще й у десятому поколінні мстяться. [...] Нарід моральний навіть і серед важких відносин здобуває собі економічний добробут. [...] Наука Ісуса Христа вчить праці, ощадности та взаємної допомоги. Ліпше ощаджувати вміє той, хто на свою працю глядить не як на свою викличну власність, але теж і як власність своїх дітей і будучого покоління, - а почасти й власність цілого народу. [.] час призначений на працю є теж Божим даром. Працьовитий чоловік не має часу грішити. [...] У всіх званнях і станах суспільства лінивство є заразою, - марнуванням свого добра.

.Не багато користи із богатств суспільства, коли не розложені вони на всі його верстви, - а, по можності, й на всі одиниці його рівномірно. А таке рівномірне розложення їх неможливе знову без морального закону, який усіх нарівні обов'язує. [...] Неможливий економічний добробут без моралі, бо неможливий він без суспільного ладу... суспільного ладу нема, - де нема рівноваги прав і обов’язків. А такої рівноваги нема - де нема етики. Мораль, потрібна до заховання суспільного ладу, - отже й до економічного добробуту, мусить бути Божим законом. [...] було б то великою шкодою і лихом для чоловіка, коли б через майно кривдив один одного, коли б хто задля гроша запропащував свою безсмертну душу. [...] Ви, багаті, пам’ятайте, що добра, які посідаєте, - маєте від Бога. [...] З цілого вашого майна полишиться Вам у хвилі смерти єдино те, що Ви дали убогому! Будьте ощадними, але не скупими. [...] Наука для вищих верств суспільства - то сила, під деяким оглядом навіть більша, ніж багатства.

.Завжди бідний той нарід, який не має свого промислу і в якому торгівлю ведуть чужинці. Не той народ щасливий і багатий, що має багато теоретиків, - але той, що на всіх ділянках життя є самовистачальним...

.Патріотизм не сміє бути ненавистю. [...] родинний порядок є основою цілого суспільного ладу. [...] нещасна така суспільність, що зложена з нещасливих родин. [...] треба скоріше подумати про ту інститутцію, яка є основою дочасного щастя кожної одиниці, - ніж про всі соймові чи парламентарні справи. [...] Говорячи про християнську родину, я свідомий саме того, що подаю Вам науку, від якої залежить і на якій спирається майбутність цілого народу. [...] Майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю святою. щоб подружжя було щасливе, мусять бути вони заключені не з приводу майна, чи краси, - а з любови.

Про злочин чоловікоубійства (жовтень 1941 р.)

[...] «.будучність нашого народа зависить від вірности, бо злочини, чоловікоубійство стягають Божу кару на весь народ. [.] державна влада не має права карати злочин смертю, бо це проти Божого закону»..

Про небезпеку загублення потрібної праці.

Пастирське послання до вірних (березень 1940 р.)

[.] «.праця, хоч як потрібна, не є сама в собі метою життя. вона має вести чоловіка до Бога. (Чоловік не на те сотворений, щоб їсти, пити і тішитися плодами своєї праці). [.] Та мета християнської любові ближнього освячує ще і підносить достоїнство праці, бо просвічує чоловіка небесним світлом і робить з цілої його праці акт любові ближнього. [.] хто любить ближнього для того, що є Божою дитиною, братом в Ісусі Христі, той може найпростішу працю освятити святістю Божої любові» [.]