«ТВОРЧА» ІНТУЇЦІЯ А. БЕРГСОНА

• Ірраціоналістичну традицію «філософії життя» продовжує інтуїти­візм французького філософа Анрі Бергсона (1859-1941 рр.). Він розуміє життя в космологічному плані. В основі всього перебуває творчий порив, розгортання життєвого процесу, потік безперервних якісних змін, тво­ріння, тривалість, тлінність.

• Вчення про інтелект та інстинкт приводить Бергсона до проголо­шення визначальної ролі інтуїції в людському житті. Однією з основних рис інтуїції є зв’язок з інстинктом і з несвідомим психічним. Інтуїція у Бергсона — це і є інстинкт, але такий, що усвідомлює себе, здатний розмірковувати про предмет. Прийшовши до цього висновку, Бергсон замінює в теорії пізнання інстинктивну форму пізнання інтуїтивною, вва­жаючи останнє поняття ширшим, глибшим, здатним розкрити таємниці життя, ввести «всередину самого життя».

Характерною рисою інтуїції Бергсон називає здатність здійснювати абсолютне пізнання, не користуючись зовнішнім впливом, без допомоги понять і уявлень людини, які сформувались раніше.

«Роль філософії - виправля­ти насильство над природними здібностями інтелекту. І тому справжня формула дійсності вче­ності така: філософствувати - означає повернути в зворотний бік звичайний напрямок роботи думки».

А. Бергсон

Для доведення такої високої оцінки інтуїції Бергсон звертаєть­ся до сфери естетичного сприй­няття людиною дійсності, існу-

вання якої можливе лише завдяки інтуїтивній формі пізнання. Наше пізнання назавжди залишилося б поверхневим, якби не «естетична інтуїція», яка дає людині мож­ливість не тільки бачити світ, але й схоплювати «задум життя».

«Кожна філософська система є побудовою особистісного генія її творця. В кожній узагальненій побудові будь-якого філософа поза всіма елементами, які може бути пояснено з наукових, філософсь­ких і релігійних спрямувань його епохи, із впливів з боку його філо­софських посередників, є елемент, і він — основний, який можна по­яснити тільки з інтуїції філо­софа».

А. Бергсон

«Естетична інтуїція» обу­мовлює існування творчості як акту осягнення внутрішнього змісту предметів. Підкреслю­ючи якісну винятковість есте­тичного пізнання, Бергсон при­ходить до ідеї про виняткову роль творчості, а потім до ідеї про виняткову роль художника, який здійснює творчий процес.

Художники, на думку Бергсона, - це «найдосконаліші істоти», які, не користуючись роздумами, узагальненнями, все пізнають інтуїтивно. їхня елітарність ґрунтується на особливих якостях фантазії, своєрідному баченні світу, здатності інтуїтивно осягати найпотаємніші думки та почуття людей.

У своїй філософії «антиінтелектуального інтуїтивізму» Бергсон послідовно проводить думку, що мистецтво — «чисте і незацікавлене» — це не тільки відмова від життя, не тільки повернення до «нештучної природи», а й «розрив з суспільством». Не може бути і мови про зв'язок художни­ка з суспільством, про його залежність від суспільства.

• Інтуїтивістська концепція Бергсона мала великий вплив на теорію та практику західного мистецтва. Це стосується насамперед тих напрямів у різних видах мистецтва, які абсолютизують алогізм творчого процесу, акцентують увагу на його повній непередбачуваності.

8.7.