ШЕЛЛІНҐ Фрідріх Про світову душу

[...] «.природа замкнула вічними незмінними законами досить широкий простір, щоб у його середині захоплювати людський дух видимістю відсутності законів. [...] неорганічна і органічна природа пов'язані однією і тією ж основою».

Система трансцендентального ідеалізму

[...] «Сукупність всього суто об'єктивного в нашім знанні ми можемо назвати природою; сукупність всього суб'єктивного назвемо Я. Саме Я є об'єктом, що існує завдяки тому, що він знає про себе, тобто воно є постійним інтелектуальним спогляданням. [.] Я першопочатково. безкінечне, отже, воно - нескінченна діяльність. [...] Природа не здатна діяти у прямому значенні слова. Але розумні істоти можуть діяти, і взаємодія між ними в об'єктивному світі як обов'язковому для цього середовища становить навіть умову свободи. [...] Над першою природою має бути ніби зведена друга, вища, в якій панує закон природи, але зовсім інший, ніж у видимій природі, а саме закон, необхідний для свободи.

Таким законом природи тут є правовий закон... [...] виникнення правового порядку було не справою випадку, а неодмінним наслідком природного ходу речей, під впливом якого люди для припинення повсюдно здійснюваного насильства змушені були, не усвідомлюючи повністю значення свого рішення, встановити подібний порядок. [.] Свобода має бути Гарантована порядком, настільки ж явним і незмінним, як закони природи». [.]