ВИННИЧЕНКО Володимир Відродження нації

«Найбільшим лихом української нації в усій її трагічній історії було й є її прекрасна територія, родюча земля, багатства вод і землі, м'який, теплий, здоровий клімат. І це було найбільшим стимулом того жагучого прагнення Москви до найтіснішого “поріднення з братським народом”, для перероблення переяславського трактату на своє розуміння й хотіння.

[.] «Коли сходяться представники всіх партій, кляс і станів, то, очевидно, вони всі разом мають представляти щось одне. А це одне було - українська нація. Не руська, не російська, а цілком окрема, своя, українська нація. [.] Наша мета була - відродження, розширення нашої національности, пробудження в нашому народі своєї національної гідности, почуття необхідности рідних форм свого розвитку, здобуття цих форм і забезпечення їх. Державність же є тільки засіб для сеї істотної цілі».

[.] «Українська демократія непохитно стояла на тому, що ні політичне, ні соціальне визволення не може бути дійсним визволенням без визволення національного». «.виявилось, що українці не зрозуміли наглядної лекції історії: вони розщепили свою суцільну зброю на дві половини, на соціальну й національну, вибрали останню й почали нею боротися проти соціальної. Через це вони зразу ж одірвалися від своїх працюючих мас і були дощенту розбиті. Але переможці-большевики зробили таку саму помилку... й вибрали тільки инчу - соціальну. Це на якийсь час дало їм перемогу, але й зараз же й поразку» [...]

Заповіт борцям за визволення

[...] «Поки що людство розбите на окремі національні колективи, які переважно звуться державами, то очевидно, що найкращим засобом збереження його життя й розвитку кожної нації - є державність, себто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національним колективом, які зв'язують його в компактну цілість, які забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому.

[...] «.які є сутні риси всякого тоталітаризму, чи то мусолінівського фашизму, чи гітлерівського нацизму, чи сталінського большевизму? Головна риса його є: заперечення суверенітету народу, його здатності (а тому й права) самому вирішувати питання свого соціального, політичного, економічного і всякого іншого буття. Таку функцію можуть виконувати за темні маси вибрані одиниці, освічені, сильні, рішучі, вольові індивіди, так звані проводирі нації чи кляси. Це, розуміється, все та сама концепція, яка панувала в людстві, з тих стародавніх тисячоріч, коли в ньому через цілий ряд причин (геологічної, біологічної та інших) сформувалась хвороба гіпертрофії егоїзму, коли завелось панування людини над людиною, коли людство поділилося на кляси та нації панівні й підлеглі. Панівні кляси (чи нації) сотнями тисяч років виробляли, розвивали, удосконалювали цю концепцію буття і... так закоренили її в людстві, що вона стала спадщиною, немовби вродженою, притаманною людині. [...] ми всі родились і вступаємо в життя з цілим комплексом спадкових, переданих нам як із дальніх тисячоріч, так і від ближніх родичів якостей і нахилів, а серед них і з нахилом до панування над іншими людьми. Навіть кожен експлуатований, гноблений при змінених і сприятливих умовах охоче сам стає експлуататором і гнобителем. Це можна спостерігати на кожному кроці як у нас, так і в усякій іншій нації. Самосвідоміші, чесніші одиниці, які хотіли урівноважити в собі й у інших людей різні сили (себто встановити так звану моральну й соціальну справедливість), помітивши несправедливість відносин між людьми, повставали проти неї, вступали в боротьбу проти панування, насили, гніту.

«Український націоналізм виник не під час української революції і не в опозиції до неї, або страху перед нею, як то було з іншими тоталітаризмами, а навпаки: з великої національної гіркості, з пекучого гніву, з обурення за те, що вона, та українська революція, на яку вони покладали стільки надій, яку так любили, не справдила своїх обіцянок. [...] агітатори хотіли панської України, що вони хотіли чужих панів вигнати, а посадити на їхнє місце своїх». [...] «.в окремих індивідів в усякому суспільстві живуть передані... із тисячоріч у спадщину психологічні сили, інстинкти. Одним із них є інстинкт панування і влади. В одних умовах цей інстинкт приглушується, в других роздувається. [...] треба постійної контролі над собою, насамперед самосвідомості. Бути міністром чи депутатом, а то ще й президентом, це найкраще середовище для розвитку інстинкту панування чи честолюбності. [...] Еміграція взагалі є та обстанова, яка дуже сприяє розвитку цих нахилів. [...] Треба чесно, одверто сказати собі й всьому світові, що українська еміграція є тільки невеличка частинка нації, що вона претендує не на командування нацією, не на кидання їй своїх урядів, “конструкції”, “законів”, а бажає бути тільки допомогою їй у боротьбі за її визволення. а так само бажає творити серед інших народів опінію, сприятливу для української державності. Не самі декларації творять опінію, а ще й відповідна дія. Треба, щоб українська еміграція на кожному місці свого перебування доводила і словами, і ділами свою демократичність і - головне - миролюбність».

Конкордизм.

Система будування щастя: етико-філософський трактат

[.] «Найпростіше було б визначити. так: щастя є довга, постійна радість життя. [.] наслідком власного і чужого досвіду. створилося таке визначення. Щастя є дієва рівновага і погодження сил. [.] Тільки дієва рівновага цих цінностей та погодження їх між собою та з силами зовні нас дають той самий стан, який ми можемо з цілковитим правом назвати щастям. [.] ми всі (хочемо того чи не хочемо) мусимо підлягати законові прагнення щастя». [.]

«Кожний об’єктивний дослідувач цього питання мусить помітити, що найбільшою причиною нещастя людей є те, що в багатьох нема вдосталь чим годуватися, в що одягтися та навіть де жити. що в людському житті панує економічно- соціальна нерівність. “Так, - каже природа, - явище соціальної нерівності є явище неприродне, це є біологічна ненормальність”.

[...] «...на нашу думку, не страждання, не тяжкий примус витворили людину на землі, як гадають деякі вчені, а, навпаки, особливо сприятливі умови, надлишок добра і радості, себто найбагатший процес у природі. Людина - це є особливий, люксусовий продукт природи. [.] треба визнати, що легенда про перебування перших людей (Адама та Єви) в раю має під собою реальний грунт. [.] Вони мають ту рівновагу і погодженість своїх сил, які ми звемо щастям. [.] люди, які вірять в існування Бога, якого показує нам релігія, роблять на нього великий наклеп, бо вони приписують йому таку страшну жорстокість: засудити мільярди. людей на тяжкі страждання за непослух йому двох людей. [.] ясно, що з доброї волі люди не могли покинути “рай”. Очевидно, одна з тих геологічних катастроф, які час од часу трусили Землю. [.] для людини, це було страшною катастрофічною подією. Вона залила водою їхній рай. Але деяким пощастило врятуватися. Зміна клімату, місця побуту та всього, що з цим було зв'язане, спричинилось до великих порушень і змін у самій людині. [.] Наукою встановлено на підставі різних даних, що людина є істота гуртова. Антропоїд, предок людини, очевидно, ще до сформування в людину був істотою гуртовою.

[.] «Попавши в нову, чужу і, як ми сказали, бідну на їхнє годування [обстановку], люди, натурально, мусили насамперед дбати за самих себе, а не за своїх товаришів, чи за весь колектив, який, зрештою, розбився і більше не існував. Перше убивство людини людиною сталося тільки на цьому ґрунті. Легендарний Каїн убив Авеля зовсім не із заздрості. а напевне з бажання відняти в нього запаси їжі. Але не тільки інстинкт егоїзму почав гіпертрофуватися, а й усі інші психічні функції почали деформуватися, калічитись. Гіпертрофований інстинкт самозбереження викликав до помочі насильство, і над ним установив норму, право - право власності. Звідси пішли всі форми суспільного співжиття людей у колективах і взаємовідносини колективів між собою. Потім, коли людство навчилося робити обмін продуктами праці за допомогою загального продукту праці - грошей, - експлуатація праці стала трохи прихованішою. І тепер людина, яка має багато грошей, не створених її працею, щиро не розуміє... що ці гроші є сконденсована праця інших людей, такий самий запас продуктів годування і життя, як і той, який робився руками первісних рабів. [.] Тому на земній планеті з доби виходу первісних людей з “раю” не було вже мирного життя - вічне насильство, гніт, визиск, вічна боротьба, бунти, повстання, революції, війни - чи то тихі, малопомітні, чи то бурхливі, вельми помітні вияви хвороби розладу сил».

«Конкордизмом ми називаємо систему лікування та реорганізації сил сучасного людського організму (чи то індивідуального, чи то колективного), сил як фізичних, так і психічних, систему, базовану на рівновазі та погодженні цих сил. [.] Досі на землі панувала мораль дискордистська. [.] кожний у цьому суспільстві мусить почувати себе, свідомо чи несвідомо, так чи інак, винним морально, кожний тим чи іншим неодмінно погрішив проти тої чи іншої заповіді.

«.вся історія людства, властиво, є історія його годування. Інтереси годування штовхали народи на переселення, на сутички, на війни, на революції. Нарешті, вся сучасна цивілізація землі (соціальна, політична, економічна, технічна та інша) є не що інше, як організована система фізичного існування людей, а серед них на першому місці - засобів їхнього годування».

[...] «Відкидати вагу вогню в деяких галузях [...] культури було б абсурдом. Але що вогонь відіграв величезну роль у відхиленні людини від її природних і здорових способів годування, то це є теж очевидним. [.] об’єктивною наукою помічено, що навіть рослини, городина, приготована на вогні, не тільки губить величезну частину своєї позитивності; бувши вбитою у своїй вітамінозності, а й буває навіть шкідливою. [...] м’ясна їжа, а так само всяка інша, навіть зеленина, приготована на вогні, є в більшій чи в меншій мірі шкідливими для людського організму. [...] до цього треба додати ще вживання людьми отруйних напоїв і взагалі всяких наркотиків: алкоголю, опіуму, кави, чаю, тютюну, які особливо поширені серед широких мас людства».

«.не тільки так звані вищі, а й “нижчі” класи всіх націй починають все “краще»” та “краще” годуватися. [.] У Біблії виразно сказано, що перші люди в раю годувалися виключно рослинною їжею. І тільки потім, по “вигнанні з раю»” люди чогось перейшли на м’ясоїдство».

[.] «Ми повторюємо: годування є база здоров’я. [.] Тому погодження з природою тільки перша умова відновлення загального погодження сил людини всередині себе, як фізичних, так і психічних. капіталістичне суспільство розбите на безліч груп із різними потребами, інтересами, світорозуміннями. Тому оцінка цінностей у ньому різноманітна, часто суперечить сама собі й немовби несправедлива. [.] Отже, оцінка в сучасному суспільстві може бути тільки відносною».

[.] «Родина - це цеглина кожного суспільного ладу. Який лад, такі й цеглини, які цеглини, такий і весь будинок».

«Соціальний підінстинкт вироблявся в людині мільйони років. людські істоти знали, що їм треба в інтересах їхньої самоохорони та легшої боротьби за здобуття засобів існування жити колективом, а не поодинці». [.] «...всяка панівна група в суспільстві, говорячи про щастя колективу, є явно нечесною з собою, [.] вона, обдуривши саму себе, обдурює весь колектив. головною рушійною силою в її діях є все той самий хворий гіпертрофований егоїзм, який у цьому випадку виявився у формі так званої владолюбності.

.Влада над людьми споконвіків приносила матеріальну вигоду владарям. [.] Ніякий владолюбець не може бути щасливий, якого б розміру він не мав владу над людьми і над створеними ними цінностями. [.] окремий індивід, бажаючи мати своє індивідуальне та ще й повне щастя, мусить прагнути, щоб і його оточення мало ту саму рівновагу і погодження своїх сил, що й він».

[.] «Сучасні представники колективів у вигляді урядів держав, а надто диктаторські уряди вважають за моральне як цілковите панування колективу над індивідом, так і цілковиту підлеглість індивіда колективові. [.] Кожна диктатура, як би вона себе не називала, якими б “словами” і цілями не обставляла своє існування, є кривовага сил суспільства, а демократія - прагнення погодження їх, рівновага. Свобода є однією з найголовніших умов рівноваги й погодження сил. Свобода дії має вирішуватися більшістю колективу, так само як форми політичного співжиття різних угруповань - справами суспільства».

[.] «Моральне роззброєння треба проводити у всіх націй світу, поруч із роззброєнням економічним та мілітарним. [.] Економічне погодження народів, знищення економічної боротьби, Економічна Федерація Планети, всесвітнє роззброєння та всі інші заходи, що випливають з неї, є єдиною істинною зброєю в боротьбі з уселюдською хворобою. [.] Людство вже досить бачило реванші руїнницького, смертоносного характеру. [.] війна взагалі є ворогом поступу. а майбутня, третя планетарна війна буде ще згубнішою для цих цінностей. вона якщо не знищить людство, то зведе його до незмірно більшого економічного зубожіння, ніж минула війна...»

[.] «.багаті природні ресурси України. клімат, українська земля, пишно-родюча, широко-щедра, завжди була привабою всіх сусідів, завжди викликала навалу завойовників. Ця причина лишиться навіки, і навіки Україна засуджена на зазіхання гіпертрофованого егоїзму чи близького сусідського чи якогось дальшого імперіалізму. І коли вона здобуде собі ціною страшних жертв формальну державну самостійність, вона сутньої, справжньої самостійності все ж таки не матиме, бо ті сили, які допоможуть їй відбитися від одних імперіалістичних зазіхань на її багатства, самі в тій чи тій мірі, сховано чи відверто стануть на їхнє місце. І той самий визиск нашої землі та праці, той самий вічний наш колоніалізм буде тягтися далі». [.]

«Соціальна нерівність та всі інші явища, що з неї випливають, є вияв хвороби. Але нема й не може бути в сучасному людстві людей нормально здорових. [.] Так само трудно, якщо не трудніше, виявити хворобу тим, у кого є соціальний наркотик. [.] через те з усіх цих причин члени панівних класів, бувши найбільш хворими елементами суспільства, у той же час найменш здатні до лікування та одужання.

Треба показати, що кожний може боротися з уселюдською хворобою, кожний може лікуватися, видужувати і мати навіть тепер до певної міри той стан рівноваги та погодження сил, який зветься щастям».

«Ініціативність, активність, творчість мають бути характерними рисами членів конкордистських колективів. [.] Дискордизм є ворог не тільки свободи та незалежності, а й здоров'я та самого життя всіх людських колективів. [.] конкордизм є відповіддю на вічне питання про мету і сенс життя людей. Коли всі люди разом і кожна людина зокрема будуть мати нормальне здоров'я, фізичне й духовне, то вони тим самим. матимуть їхню рівновагу і погодженість сил».

Морально-естетична позиція

[.] «Коли перевірити всі заповіді сучасної моралі, то й відносно всіх треба признати, що абсолютний характер уступається перед умовним. [.] коли мораль не має абсолютного характеру, то, виходить, можна брехати, красти, обманювати, насилувати? Коли це визнати, тоді почнеться цілковите здичавіння людей».

.«Хіба жити на кошт другого - не крадіж? [.] Хіба війна - не вбивство? [.] Абсолютна, вічна мораль з незмінними догмами - заповідями - подібна до хлопчика, який рученятами намагається вдержати потік і крізь пальці якого вільно ллється вода. [.] Сучасна мораль розколює людину. Являючись цілком придатною до життя, вона ослаблює поступовий рух пригноблених. Її треба відкинути й керуватись принципом концентрації сил й раціонального зужиткування їх. Таку методу я назвав. “чесністю з собою”.