ЯНІВ Володимир Нариси до історії української етнопсихології

[.] «.нація - це спільнота в часі та просторі. [.] навіть людина змінюється в часі, і ці зміни мають циклічний загальний характер. Проте у кожній людині залишилося щось настільки своєрідне, власне, що, не зважаючи на всі зміни, вона таки залишається “собою”.

.Основною рисою українця Костомаров уважає перевагу особистого над загальним, і - навпаки - констатує він у росіянина перевагу загального над особистим».

Протиставлення Сходу й Заходу з психологічного погляду

[.] «Наука мусить змагати до найдення об’єктивного критерію поділу людей на Схід і Захід, а не керуватися почуваннями чи охотою вивищити свій народ.

.Протиставлення тих двох світів мусить нас вести до аналізи, що є властиво рішальним, що люди між собою різняться. [.] йдеться про розрізнення істотних і неістотних для людини прикмет. передусім про вирізнення тих прикмет, які істотні для людини і тільки для людини, які її відрізняють від тваринного світу. [.] Чи не найбільш аргументованим відрізненням людини від тварин є те, що люди вміють витворити речі, які стають незалежні від них, об’єктивізуються. Органічну цілість об’єктивізованих від людини витворів, які залежать від її духовости, називаємо культурою. [.] культура як істотна прикметність породи “homo sapiens” стає рівночасно основою поділу в межах тієї природи, дозволяючи нам вирізнити різні групи людей, чи пак різні “культурні цикли”. [.] Ми мусимо бути далекі від намагань класифікувати, хто краще й хто гірше почуває, думає, хоче, а нам потрібно опису, як саме хто хоче, думає, почуває.

.Вони є інакші, але не гірші. [.] Ми розцінюємо світ з нашого і тільки з нашого, становища, і тому всі оцінки є наскрізь суб’єктивні і маловартісні. Коли наука навчить дивитися на Схід без оцінювання його в негативному сенсі, зможемо саме на підставі створених різниць думати про можливості зближення.

.Блискучий розвиток техніки завдячуємо спрямуванню уваги людства в одному напрямі, що призвело до недооцінювання, а то й занедбання інших ділянок. [.] хворобою сучасної доби є переріст цивілізації,... заник культури, причому під цивілізацією розуміємо суму матеріальних засобів (в тому числі й техніку) для покращання фізичного буття людства і для опанування сил і багатств природи.

.Коли технізація грає таку важливу ролю в сучасній кризі, коли вона рівночасно міняє обличчя світу, а вийшла з Европи і є характеристична передусім для Европи, і на всякий випадок різнить Европу від Азії, то можна легко перейти до переконання, що технізація є чимось основним для Европи, що гін до техніки є однією із властивостей европейців.

...Тріюмф, породжений з успіхів техніки, і рівночасна свідомість нашої недосконалости веде до безупинної праці над технізацією, над безперервним гоном до опанування сил природи. [.] сьогодні соціопсихічним підложжям технізації, яка призвела до европейської кризи, є соціальний інстинкт самопіднесення, який є характеристичний для европейця. [.] Але не підлягає сумнівові, що багато спільнот стоїть таки ближче до природи, ніж европеєць щодо інстинктів чи сили змислів, інші виказують більшу біологічну силу - плодючість. коли в Европі на перший плян вибивається інстинкт самопіднесення, тоді для Сходу є характеристична преваленція інстинкту підпорядкування. [.] розвинений інстинкт самопіднесення серед усіх людей в Европі мусить вести до теорії рівности людей, до природного співзмагання і до селекції, до заповнення рівности старту.

.Вийшовши з інстинкту самозбереження, еволюціонує інстинкт самопіднесення до охоти бути володарем світу. [.] Володіння над силами природи, над просторами, над тваринами, дає слабкій людині завдяки цивілізаційним засобам почуття власної сили. [.] Успіхи родять у людини охоту щораз сильніше працювати над підкоренням і використанням таємних досі сил. Таким чином перші здобутки цивілізації родять гін до дальшого її розвою. У висліді гін до влади степенується й степенує охоту щораз більше розвивати техніку. Він має запевняти людству добробут, спокій, вдоволення і щастя.

У висліді інстинкт до самопіднесення, який проводив до бажання оволодіти світом, спочатку доцільно зумів використовувати це бажання на благо людства, але небавом стався сліпим, стихійним, не опанованим гоном. Цивілізація, яка спочатку була засобом до опанування сил природи, до запевнення можливости спокійної праці і яка сталася підставою поступу, переміняється в засіб неограниченого панування, тиранії. Вона стає для людства тим молохом, що вимагає... щораз то більше жертв. [...] цивілізація, як самоціль, доводить до захитання гармонії між духовим і матеріальним, і тим самим до кризи. [...] Сьогодні треба учитися, як опановувати опанування природи, тобто, як опановувати техніку, нобелівський динаміт, замкнені в реторті смертельні бактерії, атомну енергію, в якій скриваються есхатологічні аспекти.

.Місто - це вияв охоти стати чимось кращим, могутнішим, вищим. Інстинкт до самопіднесення, репрезентований в архітектурних стилях, спеціяльної плястичності набирає в містах, як комплексі будівель.

.треба зазначити, що нищівна сила техніки з спеціяльно руїнницькою силою виявляється саме там, де її запряжено на службі імперіялізмові. Це ж саме тут стрічаємося з маривом загибелі світу, яке кидає нам на кон винахід атомові бомби, - винахід зумовлений імперіялістичними війнами. І війни, як чинник, що викликають надзвичайний розвій техніки і тому захитують рівновагу між культурою і цивілізацією, а з другого боку, переривають тяглість духового розвою спільноти.

Так, як з одного боку інстинкт самопіднесення веде до динамізму, так з другого боку він мусить вести до індивідуалізму. Самопіднесення понад другими мусить спиратися на особистій вартості людини, а охота самопідноситися мусить спиратися на вірі у вартість одиниці. [...] Европа стоїть на становищі рішального значення одиниці в історії і житті. Азія, а з нею Росія, і навіть Америка - загалу.

.З індивідуалізму випливає почуття відповідальности за спільноту, і то почуття активної відповідальности. [.] похідною вартістю індивідуалізму є відчуття особистої гідности й чести, якого нема там, де панує деспотія, зумовлена інстинктом підпорядкування й покори. [.] індивідуалізм веде до підкреслювання приватної власності і до оформлювання її так, як це відповідає уподобанню і смакові власника.

...Европеєць хоче надати своїй праці і її плодам знам'я своєї неповторної індивідуальности й він витискає нестерте п'ятно на своїм домі, своїм саді, своїй фабриці. Цей специфічний дух живе століттями в. родинах, як їх стиль. [.] Шукання й підкреслювання індивідуально. проявляється навіть у дрібницях, до убрання включно. [.] Тут криється для нас чар усіх старовинних міст і містечок, де кожний дім має своє окреме обличчя, де в домі маса дрібних деталів, які говорять про власника й будівничого. [.] Це є мова української вишивки і українського неначе писанка села, з його білими хатинами й вишневими садками.

.Люди живуть вічно, або вмирають тільки.

.Динамічна концепція нації, яка запевнює вічність спільності й одиниці в тій спільності й завдяки тій спільності, скріплює почуття сили й активности, отже родить бажання динаміки, вияву, могутности, простору. Нація як найвища спільнота, як спільне добро, уможливлюючи індивідуальне щастя й всебічний вияв, стає одночасно завдяки еманованому з себе почуттю сили чимсь абсолютним, пошани й любови гідним... тож любов випливає з вдячности за можність жити в нації повністю життям. Нація надає змисл життя одиниці, вона виправдовує його вчинки, вона вимагає від нього жертви й рішености на смерть. [.] нація стає місцем здійснення найшляхетніших поривів і повного вияву европейського індивідуалізму в усіх його видах.

...ролю націй на Сході заступає релігійна спільнота. [.] є ще деякі культури, які не належать ні сюди, ні туди. Маємо на увазі Росію. [.] саме на прикладі Росії можна зрозуміти, що Европа, не глядячи на свої контрасти, є гармонійна. [.] суть кризи у тому, що. однобокий техніцизм довів сьогодні до переваги раціоналізму, що культура сперта на гармонійному поєднанні контрастів уступила на задній плян перед однобокою цивілізацією. [.] Головна небезпека Европи в тому, що нам з такою яркістю виказує криза - в однобокому індивідуалізмі. [.] треба нам. не занедбувати плекати при тому вічні вартості, повноцінну особу, а не тільки егоїста, сповненого змаганням до вивищення себе за всяку ціну. [.] Своє слово при тому повинні сказати народи, яких структура виявляє більше насичення емоціоналізму.» [.]

Соціяльні інстинкти українців

[.] «Серед інстинктів окреме місце займають соціяльні інстинкти, себто ті, які зумовлюють соціяльне життя й постання спільнот.

Для соціяльного життя чи не основне значення має постава одиниці щодо колективу. З цього погляду треба відзначити дві протилежні тенденції: а) одиниця, живучи в спільноті й прагнучи спільноти, зберігає самостійність і неповторну індивідуальність; б) одиниця розпливається в спільноті й втрачає своє обличчя. Обидві постави в житті мають свій відповідник у соціяльному ладі, в побудові господарського життя, в інтерпретації історії та її сенсу тощо. Індивідуалістична постава характеристична для Европи. Колективістична - для Азії і Росії...

...Рівнобіжно як вияв інстинкту самопіднесення виявляється тенденція до стирання відмін між суспільними верствами, причому нижчі соціяльні верстви старалися вибирати собі кращі права коштом вищих. Позитивно проявлявся інстинкт самопіднесення в зустрічі з окупантом. Неагресивні з природи предки українців не ставили опору варязькій інвазії, але їх свободолюбність, не зносячи рабства, незабаром примусила варягів послідовно обмежувати своє панування й розплинутися в місцевій стихії.

.Інстинкт самопіднесення проявився з окремою силою в відчутті національної гордости (зокрема щодо росіян, аж до поч. ХХ ст.). [.] В Україні не прищеплюється ні ідеал монархії, ні церковної ієрархічності... [.] українському народові не вистачає охоти шанувати авторитет. [.] Пошанування авторитету розвинулося в українців у формі пошанування ідеї, яка набирала сили закону. Український традиціоналізм зміцнює сильно формований авторитет ідеї і боротьбу за неї. [.] у козацтві поширилося бажання боротьби за віру, отже за ідею, а не за опанування чужих просторів. [.] Тип виформованого інстинкту боротьби без духу агресії проявився навіть в укріпленні земель, що призвело до постання численних оборонних городів.

.Як окремий вияв несення допомоги підкреслюємо в Україні наявність допомоги старим людям. Несення допомоги. проявляється в трьох напрямах: знизу вгору (готовність допомогти високо поставленим особам), згори вниз (допомога нижчим суспільним верствам) і в площині однієї соціяльної верстви (солідарність стану, кляси). [.] найбільше розвинений інстинкт допомоги справді потребуючим - немічним, бідним, калікам. [...] Сила інстинкту несення допомоги сприяла стиранню границь між суспільними верствами.

.Серед соціяльних інстинктів важливе місце займає інстинкт життя в групах, від якого залежить усе соціяльне життя, постання спільнот та їх організаційних форм. [.] Змагання до державного життя базується на інстинкті життя в групах». [.]