<<
>>

Радикальний конструктивізм: прощання з онтологією

Кезин А. В. Радикальный конструктивизм: познание “в пещере” // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. - 2004. - №4. - С. 3-24.

Позицію радикального конструктивізму Е.

фон Глазерсфельд називає “епістемічним соліпсизмом”. Все пізнання, весь досвід залежать від суб'єкта. Або як традиційно говорять: немає об'єкта без суб'єкта. З другого боку, немає жодного конструктивіста, який би сумнівався, що знання втілюється в техніці, що завдяки цьому стало можливим висадитися на Місяці, дозвонитися фактично до будь-якої точки земної кулі тощо. Як стверджує X. фон Ферстер, “ніхто з нас не сумнівається, що повинен бути мозок, щоб описати ці теорії (функцій мозку) ”.

Проблемну ситуацію можна прояснити за допомогою важливого розрізнення, введеного Р. Карнапом. Є відмінність між внутрішніми і зовнішніми питаннями з приводу існування або реальності явищ. У першому випадку питання про існування розглядається усередині концептуального каркаса і називається внутрішнім питанням. У другому - ставиться питання про існування системи явищ загалом, що і названо зовнішнім питанням. Відповідно до цього розрізнення сумніви або питання слід формулювати всередині або поза системою віднесення (концептуального каркаса). Внутрішні сумніви з приводу існування нашої дійсності, що покояться на передумовах каркаса, нашої мови, спростовуються нашим повсякденним досвідом. Жоден розумний конструктивіст у цьому сенсі не заперечує існування незалежного від нього зовнішнього світу. У цьому сенсі радикальний конструктивіст є “внутрішнім реалістом”. Зовнішні питання виходять за рамки відповідної системи, і в ній неможливо осмислено на них відповісти. Справедливо вважати, що зовнішні питання є метафізичними і тому безглуздими, оскільки немає рамок, в яких на них можна осмислено відповісти.

Якщо конструктивісти залучають виживаність або пристосування, то вони враховують внутрішні і заперечують зовнішні способи обґрунтування.

Внутрішні критерії не можуть гарантувати зовнішнього “узгодження” з дійсністю. Проте, радикальний конструктивіст претендує на те, що він має “знання” в тому сенсі, що всередині певної мовної системи співвідноситься з немовною суттю. Радикальний конструктивізм має передумовою “внутрішній реалізм”, “об'єкти” (онтологія) якого продукуються за допомогою внутрішніх конструкційних принципів спостерігача. Питання про ‘‘Дійсність” в сенсі незалежності від понятійної системи, когнітивних рамок, схеми тощо стає безглуздим. Слова “існування”, “існувати”, стверджує Глазерсфельд услід за Берклі, не мають сенсу за межами світу, що переживається. “Радикальний конструктивізм, - я повинен це постійно повторювати, - займається виключно раціональним знанням, а не буттям, яким займаються містика і метафізика”.

Проте певні онтологічні передумови для конкретних учених є все ж таки необхідними. Провідний радикальний конструктивіст Р. Рот, реально функціонуючий нейрофізіолог, пише: “Кожен біолог, що стикається з проблемою когнітивності, схильний визнавати існування незалежного від свідомості світу, який має якийсь порядок, що допускає життя в його справжньому вираженні, інакше будь-які конструкції стають даремними”.

<< | >>
Источник: ФІЛОСОФІЯ освіти: Навчальний посібник / За заг. ред. В. Андрущенка, І. Передборської. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова,2009. - 329 с.. 2009

Еще по теме Радикальний конструктивізм: прощання з онтологією:

  1. Радикальный конструктивизм
  2. 2. Радикальный эмпиризм У. Джеймса
  3. 2. Радикальный эмпиризм У. Джеймса
  4. 13.2. Радикальний емпіризм У. Джемса
  5. 2. Радикальный эмпиризм У. Джеймса
  6. Значення проблеми буття для філософії
  7. Вопросы для самопроверки
  8. Філософські засади американської освіти
  9. Філософія освіти і онтологія
  10. Розділ 4 БУТТЯ СВІТУ ТА ЛЮДИНИ В АНТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ
  11. Глава III. Концепции современной эпистемологии
  12. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ