Філософські засади американської освіти

Т. С. Кошманова Нео-прагматизм як сучасна філософія американської освіти? //Американська філософія очима українських дослідників. - Полтава, 2005. - С. 80-98.

Прагматизм як основа американської філософії

[...] Прагматизм (від грецького слова, що означає “добре зроблена річ”) виник як унікальна американська філософія наприкінці ХІХ ст.

[...] Для прагматиста освіта - експериментальний процес; це є метод, за допомогою якого розв’язуються проблемні ситуації, що виникають протягом взаємодії людей зі світом. Дьюї стверджував, що найвище зростання людина отримує, коли набуває досвіду взаємодії у розумній і рефлективній манері. Традиційні філософські перспективи, представлені ідеалізмом, реалізмом, переніалізмом і есенціалізмом недовірливо ставляться до інтердисциплінарного підходу в освіті на засадах неопрагматизму [...]

Соціал-конструктивізм і постмодернізм як філософія сучасної педагогічної освіти США

Якщо прихильники Дьюї, як прогресивні освітяни, підтримували метод проектів, педоцентризм, творчо орієнтованих педагогів, які наголошували на індивідуальності дитини, - в цей же час були також такі прогресивісти, яких особливо цікавила соціальна зміна.

Соціальний реконструктивізм є філософією освіти, яка відстоює те, що людство перебуває в стані глибокої культурної кризи. Якщо школи відображатимуть домінантні соціальні цінності, які пропонують традиційні теоретики педагогіки, то тоді, за реконструктивістами, організована освіта може успадкувати і соціальні незгоди, які виступають симптомами поширених проблем і нещастя, що оточує людство[...] Теорія соціального реконструктивізму в кінці 1970-х - на початку 1980-их рр. набула назву “соціальний конструктивізм”, в якій наголошувалося на самостійній побудові, а не перебудові вчителем власних професійних знань. Ключовим поняттям цієї популярної філософії навчання є так звані “місконцепції” студентів - їхні побутові уявлення про теорію навчання й виховання (або про будь-яку іншу теорію), які викладачі повинні виявити у своїх студентів, обговорити, визначити помилковість, і на засадах нових знань допомогти студентам сформувати нові, наукові (або “правильні”) концепції.

[...] Замість концепцій структури, догматизму, раціоналізму, модернізму, позитивізму та інших, що традиційно розглядають природу знань, постмодерністи пропонують невизначеність, сумнів, несистематичний виклад людської перцепції, свободу від будь-якої супервстановленої системи знань[.]

Постмодерністи критикують будь-які універсальні пояснення упорядкованих систем, пропонуючи замість цього трансформативне звільнення, що включає турботи “марґіналізованих” людей (тобто тих, кого не завжди визнавали мислителі “основного потоку”). Встановлення такої диверситивності в теорії передбачає звільнення індивідів від проблем віку, класу, расових і етнічних упереджень. Розуміння почуттів, ставлень, бажань таких “відкинутих” індивідів досягається за допомогою методів мікророзповіді чи “орієнтованого” діалогу, що дає змогу вивчити їхні “приховані” думки про освітню політику і боротьбу в шкільному довкіллі[...] Як і прагматисти, постмодерністи розуміють демократію у постійній зміні. За Дьюї, зміна завжди превалює в демократії, вона надає демократії унікальності і здібності задовольнити вимоги інновацій у педагогічній теорії і практиці... Як і екзистенціалізм, постмодернізм шукає значення в ситуаційному контексті, текстурі, у зростанні самосвідомості[...]

Завдання: напишіть творчу роботу, в якій визначте філософські засади вітчизняної освіти.