Лекція № 7 ТЕМА 7. ЦИВІЛІЗАЦІЇ, ЇХ КЛАССИФІКАЦІЯ ТА ОСНОВНІ МЕГАТРЕНДИ ЇХ РОЗВИТКУ

Семінар № 7

Цивілізації, їх класифікація

1. Взаємовідношення культури і цивілізації.

2. Основні "живі" цивілізації сучасного людства. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж.

Реферати

1. Людинотворча суть культури.

2. Символи культури.

3. Життєдіяльність цивілізації як послідовність циклів "виклик - відповідь».

4. Утворення світової держави як свідчення деградації та розпаду цивілізації.

5. Старість цивілізації: вади і зваби.

6. Тойнбі, Данилевський та Шпенглер: збіжності й розбіжності у розгляді цивілізаційного розвитку.

Література

1. Бабосов Е.М. Культура и цивилизация / Е. М. Бабосов. - Минск: БГУ, 1991.

2. Галич М. История доколумбовых цивилизаций / М. Галич. - М.: Мысль, 1990.

3. Історія української культури: навч. посіб. - К.: Либідь, 1994.

4. Коган М. Философия культуры / М. Коган. - СПб.: Петрополис, 1996.

5. Степин В., Кузнецова Л. Научная картина мира и культура техногенной цивилизации / В. Степин, Л. Кузнецова. - М., 1991.

6. Розин В.М. Введение в культурологию / В. М. Розин. М.: ИНФРА-М- ФОРУМ, 1998.

7. Хайдеггер М. Время картины мира / М. Хайдеггер. - М.: Наука, 1996.

9. Философия / Под ред. Харина. - Минск: Тетра Система, 1998.

10. Культурологія. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1995.

11. Бойченко І.В. Філософія історії: навч.підруч. / І. В. Бойченко: 2000. - інтерн.версія: http://pidruchniki.ws/13641022/filosofiya/vitoki_vivchennya_realiy_ tsivilizatsiynogo_rozvitku#233.

12. Пунченко О.П. Цивилизационное измерение истории человечества / О. П. Пунченко. - Одесса: Астропринт, 2013. - 448 с.

Методичні рекомендації до семінару

та лекційний матеріал

У першому питанні студент повинен розібратися в тому, чим відрізняються поняття «культура» та «цивілізація». Джерела зі списку літератури [1, 2, 3, 4, 5, 8].

Проблема взаємодії культури і цивілізації припускає виділення сутності та інфраструктури останньої.

Аналіз соціологічних концепцій щодо сутності цивілізації дозволяє згрупувати їх за трьома основними трактуваннями. По-перше, це синонім культури; по-друге, це ступінь суспільного розвитку, який йде за дикістю та варварством; по-третє, це антонім культури, що зводиться до панування технократизму, який анулює всі досягнення наукової культури і означає занепад і відмирання останньої.

Але в усіх цих концепціях виявляється метафізичність, оскільки досліджується феномен цивілізації не в сукупності всіх її елементів, а під певним зрізом, що цікавить дослідника.

Уже на початку XIX ст. стала складатися етнографічна концепція цивілізації, основу якої становило уявлення про те, що у кожного народу - своя цивілізація (Т. Жуффруа). Потім виникає концепція етноісторичної цивілізації (Ф. Гізо). Тут здійснюється спроба розв'язати суперечності між ідеєю прогресу єдиного роду людського і різноманітністю певного історико-етнографічного матеріалу. Ф. Гізо припускає, що, з одного боку, існують локальні цивілізації, а з іншого - є ще і цивілізація як прогрес людського суспільства в цілому. Він вважає, що цивілізація складається з двох елементів: соціального, зовнішнього відносно людини, загального й інтелектуального, внутрішнього, визначаючого його особисту природу. Взаємний вплив цих двох явищ, соціальних й інтелектуальних, є, на думку Гізо, основою розвитку цивілізації.

У марксизмі термін "цивілізація" вживається для характеристики певної стадії суспільного розвитку, наступної за дикістю і варварством.

А. Тойнбі розглядає цивілізацію як особливий соціокультурний феномен, обмежений певними просторово-тимчасовими рамками, основу якого складає релігія і чітко виражені параметри технологічного розвитку.

Л. Уайт досліджує цивілізацію з погляду внутрішньої організованості, обумовленості суспільства трьома основними компонентами: технікою, соціальною організацією і філософією. Причому техніка розглядається як компонент, що детермінує інші.

Ф. Кочені була розпочата спроба створити особливу науку про цивілізацію. Центральним елементом цієї науки є теорія, яку треба відрізняти від історії, оскільки теорія є єдиним вченням про сутність цивілізації, а історій стільки, скільки й цивілізацій. До речі, М. Галич, досліджуючи цивілізації, поділяє їх на два періоди - доколумбова цивілізація і цивілізація Нового часу.

Основні ідеї Ф. Кочені зводяться до того, що цивілізація - це "особливий стан групового життя", "особлива форма організації колективності людей", "метод улаштування колективного життя", тобто цивілізація - це соціальна цілісність.

Внутрішнє життя цивілізації визначається двома фундаментальними категоріями - блага й істини, а зовнішня - категоріями здоров'я і благополуччя. Крім них життя цивілізації засноване на категорії краси. Ці п'ять категорій визначають лад життя і своєрідність цивілізацій, яких, на думку зазначеного автора, необмежена кількість.

У вітчизняній літературі так само можна знайти різне розуміння сутності і структури цивілізації. Оригінальний погляд на сутність цивілізації і співвідношення її з культурою висловив М. Я. Данилевський. Він розглядав цивілізацію як специфічний культурно-історичний тип і виділив низку цивілізацій: єврейську (з усепроникаючим началом релігійної діяльності), грецьку (з її культурною діяльністю - теоретичною та технічною), римську (де була здійснена політична сторона людської діяльності), європейську (з переважно науковим і промисловим характером культури) і слов'янську (у своїй самобутності втілюючої єдність усіх складових культурної діяльності).

Заслуговує на увагу і вчення Л. М. Гумільова про цивілізацію. Він пов'язує це поняття з особливостями етнічної історії.

Проте, у цілому сьогодні в літературі переважає культурологічний підхід до визначення поняття цивілізації. Це і "соціокультурна спільність, яка має якісну специфіку"; це і "цілісне конкретно-історичне утворення, що відрізняється характером свого відношення до світу природи і внутрішніх особливостей соціальної культури" тощо.

Але оскільки цивілізація виступає як більш глобальна сутнісна характеристика суспільно-історичного процесу, ніж суспільно-економічна формація, а формаційні розходження виступають як більш часткові, то, виходячи з цього, цивілізацію можна визначити таким чином. Цивілізація - це системна організація суспільного життя, що включає у себе технологічну основу суспільства, його соціально-економічний, політичний розвиток і культуру в їхній соціальній цілісності. Вона інтегрує в єдину цілісність суспільні відносини і діяльність людей, орієнтує їх на нове якісне відношення з навколишньою природою, у процесі якого зростає організованість суспільного життя. Цивілізація виступає як опредмечена форма потреби людей у матері­альних і духовних цінностях, вона є активним процесом історичного розвитку, цілеспрямованих дій людей, здійснюваних з метою ствердження всього прогресивного. А це означає, що у структуру цивілізації входять не тільки технологічні основи виробництва, але й сукупність суспільних відносин, які складають те, що називається громадянським суспільством, а також соціокультурний розвиток людини як особистості на певному ступені історичного процесу. Тому необхідно розкривати не тільки технологічні, але і соціокультурні основи цивілізації.

У такому розумінні відбувається висвітлення ще одного аспекту цивілізації: вона являє собою втілення культури в повсякденній діяльності людей, в їхній праці і поведінці, в їхньому способі життя.

Звичайно, культура і цивілізація генетично пов'язані між собою, їхні взаємовідношення виражають сьогодні рівноправний діалог, установлений на шляху до нової їх єдності. Ми сьогодні повинні усвідомити цінність як культури, так і цивілізації, точніше - їхню рівноцінність і сприяти творчою діяльністю їх взаємодоповнюючому, гармонійному існуванню.

Друге питання. Студент має знати що є основні "живі" цивілізації сучас­ного людства. Це ті цивілізації, які існують у сучасності. У другому питанні більш детальніше буде розглянута концепція Арнольда Дж. Тойнбі - одного з найвидатніших історичних мислителів XX ст. Його грандіозна філософсько- історична система, створенню якої він присвятив, по суті, все своє зріле життя, вже тривалий час була й донині залишається однією з найвпливовіших у світовій філософії історії XX ст. Джерела [1, 2, 8, 9, 10, 11, 12].

Групування суспільств-цивілізацій здійснюється англійським істориком по-різному, залежно від точки відліку чи конкретного пізнавального завдання, яке розв'язується у тому чи іншому випадку. Скажімо, якщо йдеться про живі, що існують і сьогодні, суспільства вищого, цивілізованого типу, то Тойнбі виокремлює п'ять цивілізацій:

1) сучасний західнохристиянський світ;

2) православне християнське суспільство у Південно-східній Європі та в Росії;

3) ісламське суспільство, розселене в зоні сухих степів і пустель, яка перетинає діагонально Північну Африку та Середній Схід, від Атлантичного узбережжя до Великого Китайського Муру;

4) індуїстське суспільство на тропічному субконтиненті Індії;

5) далекосхідне суспільство у субтропічному та помірному регіонах на територіях, розташованих між зоною степів та пустель і Тихим океаном.

Основні цивілізації всієї історії людства.

Здійснюючи порівняльне дослідження цивілізацій, учений виокремлює вже двадцять одну цивілізацію, оскільки йдеться вже не тільки про сучасні, а й про минулі суспільства вищого типу. "Таким чином, - підсумовує він, - наші студії дозволили нам вирізнити дев'ятнадцять суспільств, більшість із яких поєднана "материнсько-дочірніми" взаєминами з одним або кількома іншими. Це суспільства західне, православне, іранське, арабське (ці два нині об'єдналися в одне, ісламське), індуїстське, далекосхідне, еллінське, сирійське, індське, давньокитайське, мінойське, шумерське, хеттське, вавилонське, єгипетське, андське, мексиканське, юкатанське і майянське. Ми висловили сумнів щодо поділу між суспільствами вавилонським та шумерським, і ще кілька пар теж, можливо, слід розглядати як одне суспільство, наділене "епілогом" за єги­петською аналогією. Але ми шануватимемо їхню індивідуальність доти, доки не знайдемо слушні підстави для протилежних висновків. Зрештою, вельми бажано розділити також православне християнське суспільство на православ­но-візантійське і православно-руське, а суспільство далекосхідне - на китайсь­ке і корейсько-японське. Це збільшило б наше число до двадцяти одного".

Підсумкова класифікація цивілізацій.

Нарешті, крім розглянутих вище, до основних слід, звичайно, зарахувати й ще одну, загальнопідсумкову класифікацію цивілізацій за Тойнбі. Вона має такий вигляд:

Остаточна класифікація цивілізацій за Тойнбі

І. Повністю розвинені цивілізації

А

Незалежні цивілізації, неспоріднені з іншими;

- Центральноамериканські (майя, мексиканська, юкатанська; крім того, додано класичну фразу про центральноамериканську цивілізацію на плато Мексики і Юкатану та на плато Гватемали);

- Андська.

Неспоріднені з іншими

- Шумеро-аккадська (в тому числі вавилонська);

- Єгипетська;

- Егейська (цей термін тепер включає мінойську й елладський варіант егейської цивілізації);

-Інду;

- Давньокитайська (цей термін охоплює далекосхідну та перед-Шан цивілізації).

Споріднені з іншими (перша група)

- Сірійська (споріднена з шумеро-аккадською, єгипетською, егейською та хеттською);

- Еллінська (споріднена з егейською);

- Індійська (споріднена з Інду; сюди треба ще додати індуїстську). Споріднені з іншими (друга група)

- Православно-християнська;

- Західна (споріднені із сирійською та еллінською);

- Ісламська.

Б

Сателітні цивілізації

- Міссісіпська (сателіт центральноамериканської);

- Південно-західна (сателіт центральноамериканської);

- Північноандська (сателіт андської);

- Еламська (сателіт шумеро-аккадської);

- Хеттська (сателіт шумеро-аккадської);

- Урарту (сателіт шумеро-аккадської);

- Іранська (сателіт спершу шумеро-аккадської, а згодом сирійської);

- Корейська (сателіт давньокитайської);

- Японська (сателіт давньокитайської);

- В'єтнамська (сателіт давньокитайської);

- Італійська (сателіт еллінської, включно з етрусками);

- Південно-східна азіатська (спочатку сателіт індійської, в Індонезії та Малайї - ісламської);

- Тибетська (сателіт індійської, включно з Монголією і Калмикією);

- Руська (спочатку сателіт православної, згодом - західної).

II. Недорозвинені цивілізації

- Перша сирійська (часів гіксосів; затьмарена єгипетською цивілізацією);

- Несторіансько-християнська (далекосхідна християнська; затьмарена ісламською);

- Монофізитсько-християнська (затьмарена ісламською);

- Далекозахідна християнська (кельтська; затьмарена західною);

- Скандинавська (затьмарена західною);

- Середньовічний західний "космос" міст-держав (затьмарений західною).

Фактичне вивчення об'єктивних історичних процесів і структур, для характеристики яких є поняття "цивілізація", ведеться з прадавніх часів, задовго до появи цього поняття.

Сучасні автори видділяють також мегатренди глобалізаційнного світу. Див. джерело [12]. Пийнято говорити про мегатренди, які складені в Америці та про «Китайські мегатренди». Професор О. П. Пунченко поставив питання так: а про які мегатренди можливо говорити у контексті глобалізаційнного світу? Це мегатренди, які вказують на головні напрями суспільства: інформація, інформаційні ресурси, інформаційні технології, геополітична та ідеологічна трансформації сучасного світу, розвиток та укріплення військового перевер- шення та глобалізація економіки, єдиний планетарний ринок, транснаціональні корпорації, єдина грошово-фінансова система, екологічна безпека.