Зв’язок розвитку науки і техніки з розвитком суспільства

Із розглянутих раніше положень можна зробити висновки:

►по-перше, про те, що наука, техніка, технологія є досить складними явищами суспільного життя і що вони пов’язані з глибинними засадами людського існування;

►по-друге, про те, що між ними існує необхідний зв’язок.

Історія свідчить, що технічний розвиток може досягати досить значного рівня у відносно малорозвинених країнах, як це було, наприклад, у Старо­давньому Єгипті та Китаї XIV ст.

Те саме можна сказати і на адресу науки. Нині можемо констатувати, що вивчення прогресивного поступу суспільства свідчить про внутрішню єдність розвитку науки, техніки і технології. Європейська наука бере поча­ток із пошуків та відкриттів Стародавньої Греції, а саме — із дослідження змісту понять, що формують знання, а отже, з доведення, обґрунтування, ар­гументації, тобто з технологічної сторони інтелектуальної діяльності люди­ни. Так звана "теорема Піфагора" була відома своїми результативними величинами ще задовго до Піфагора, але характеру саме теореми, тобто логічного доведення, вона набула в Піфагора.

Так само розуміння води як першооснови всього сутнього існу­вало у східній міфології, але лише Фалес Мілетський почав це обґрунтовувати, раціонально тлумачити та пояснювати. Ста­новлення науки у Стародавньому світі ще мало пов'язувалось із розвитком техніки. Тут наука, діставши поштовх для розвит­ку зі сфери соціального життя та технічної діяльності, нагромад­жувала переважно технічні складники інтелектуальних пошуків.

Найвражаючішою сферою технічної діяльності зрілого Се­редньовіччя було будівництво храмів. Саме тут, за свідчен­ням істориків науки, ми й знаходимо перший відомий нам і вже згадуваний факт наукової експертизи проекту будівництва Міланського собору (1386 р.). Власне, стабільна картина роз­витку науки, техніки та технології в їх взаємозв'язку почи­нається в Європі з епохи Нового часу (XVII ст.). Дослідники виділяють наступні етапи в розвитку науки та техні ки.

Інколи виділяють ширші і, навпаки, детальніші періоди нау­ково-технічного розвитку. Наприклад, античну та середньові­чну науку розглядають як перший етап, на якомушзнання ще до­статньо не відокремилось від ремісництва. Наукову революцію Нового часу виділяють як другий період — період відокремлен­ня науки від практичних потреб. А кінець ХІХ і ХХ ст. вважа­ють періодами пової синкретичної взаємодії науки і техніки.

• Уже розглянуті підходи до аналізу розвитку науки та техніки свідчать, що вони, безпере чи о, пов 'язаііі з розвитком суспільства, з його поступом, але прямого і простого зв 'язку тут немає. Загалом переважає тенденція до інтенсивнішого розвитку інтелектуальних методик /тукового пошуку, яку врешті-реіит резюліує випереджаль-

. ішй хід розвитку науки порівняно з технікою та виробництвом.

Але навряд чи ми знайдемо на протязі всієї історії європейсь­кої цивілізації незаперечні та однозначні підтвердження визна­чального впливу науки і техніки на розвиток суспільства. Таку тенденцію можна спостерігати лише у другій половині ХХ ст., але й тут говорити про неї можна лише з певним застереженням (про це докладніше йдеться у подальших підрозділах).

рення умов для свободи особи, характер зв'язків між політични­ми інститутами та громадянським суспільством. В історії євро­пейської цивілізації можна умовно виділити такі етапи, в яких по- різному постає зв'язок науки й техніки з розвитком суспільства:

• на першому етапі в архаїчних суспільствах зрушення у техніці, тех­нології та знаннях позначалися на якісних змінах епох;

• на другому етапі в цивілізованих доіндустріальїіих суспільствах відбувався поступовий процес нагромадження потенціалу методик інте­лектуального пошуку та технічних новацій;

• иа третьому етапі інтегральний розвиток науки й техніки дедалі більше починає визначати перманентні (неперервні) кроки в розвитку всіх провідних сфер суспільного життя.

• Отже, наука, техніка, технологія — це надзвичайно складні і впли­вові напрями людської життєдіяльності, пов ’язані зі способом людсь­кого самоутвердження у світі. Наука і техніка вступають у складні й неоднозначні зв ’язки з провідними сферами суспільного життя, але загалом вплив науково-технічного розвитку на суспільство зростає.

20.4.