<<
>>

Зв’язок розвитку науки і техніки з розвитком суспільства

Із розглянутих раніше положень можна зробити висновки:

►по-перше, про те, що наука, техніка, технологія є досить складними явищами суспільного життя і що вони пов’язані з глибинними засадами людського існування;

►по-друге, про те, що між ними існує необхідний зв’язок.

Історія свідчить, що технічний розвиток може досягати досить значного рівня у відносно малорозвинених країнах, як це було, наприклад, у Старо­давньому Єгипті та Китаї XIV ст.

Але наслідки такого розвитку ніколи не досягали тих результатів, що їх ми маємо в сучасній Європі. Це свідчить про те, що, незважаючи на можливість відносно автономного розвитку тех­нічних умінь, лише тоді розвиток техніки набуває характеру динамічного і стійкого у своїх основах процесу, коли він переплітається і поєднується з розвитком науки та соціальної структури.

Те саме можна сказати і на адресу науки. Нині можемо констатувати, що вивчення прогресивного поступу суспільства свідчить про внутрішню єдність розвитку науки, техніки і технології. Європейська наука бере поча­ток із пошуків та відкриттів Стародавньої Греції, а саме — із дослідження змісту понять, що формують знання, а отже, з доведення, обґрунтування, ар­гументації, тобто з технологічної сторони інтелектуальної діяльності люди­ни. Так звана "теорема Піфагора" була відома своїми результативними величинами ще задовго до Піфагора, але характеру саме теореми, тобто логічного доведення, вона набула в Піфагора.

Так само розуміння води як першооснови всього сутнього існу­вало у східній міфології, але лише Фалес Мілетський почав це обґрунтовувати, раціонально тлумачити та пояснювати. Ста­новлення науки у Стародавньому світі ще мало пов'язувалось із розвитком техніки. Тут наука, діставши поштовх для розвит­ку зі сфери соціального життя та технічної діяльності, нагромад­жувала переважно технічні складники інтелектуальних пошуків.

І хоча окремі напрями знання перехрещувались із практични­ми потребами (наприклад, діяльність Архшеда), це радше було винятком, ніж правилом. Ту ж тенденцію ми спостерігаємо і в Середні віки. Але самий факт втягування великої групи етносів у єдиний культурно-історичний процес сприяв поступовому роз­ширенню напрямів пізнання та сфер застосування знань.

Найвражаючішою сферою технічної діяльності зрілого Се­редньовіччя було будівництво храмів. Саме тут, за свідчен­ням істориків науки, ми й знаходимо перший відомий нам і вже згадуваний факт наукової експертизи проекту будівництва Міланського собору (1386 р.). Власне, стабільна картина роз­витку науки, техніки та технології в їх взаємозв'язку почи­нається в Європі з епохи Нового часу (XVII ст.). Дослідники виділяють наступні етапи в розвитку науки та техні ки.

Інколи виділяють ширші і, навпаки, детальніші періоди нау­ково-технічного розвитку. Наприклад, античну та середньові­чну науку розглядають як перший етап, на якомушзнання ще до­статньо не відокремилось від ремісництва. Наукову революцію Нового часу виділяють як другий період — період відокремлен­ня науки від практичних потреб. А кінець ХІХ і ХХ ст. вважа­ють періодами пової синкретичної взаємодії науки і техніки.

• Уже розглянуті підходи до аналізу розвитку науки та техніки свідчать, що вони, безпере чи о, пов 'язаііі з розвитком суспільства, з його поступом, але прямого і простого зв 'язку тут немає. Загалом переважає тенденція до інтенсивнішого розвитку інтелектуальних методик /тукового пошуку, яку врешті-реіит резюліує випереджаль-

. ішй хід розвитку науки порівняно з технікою та виробництвом.

Але навряд чи ми знайдемо на протязі всієї історії європейсь­кої цивілізації незаперечні та однозначні підтвердження визна­чального впливу науки і техніки на розвиток суспільства. Таку тенденцію можна спостерігати лише у другій половині ХХ ст., але й тут говорити про неї можна лише з певним застереженням (про це докладніше йдеться у подальших підрозділах).

Важлив­ішими для розвитку суспільства є міжіндивідуальні зв'язки, ство-

рення умов для свободи особи, характер зв'язків між політични­ми інститутами та громадянським суспільством. В історії євро­пейської цивілізації можна умовно виділити такі етапи, в яких по- різному постає зв'язок науки й техніки з розвитком суспільства:

• на першому етапі в архаїчних суспільствах зрушення у техніці, тех­нології та знаннях позначалися на якісних змінах епох;

• на другому етапі в цивілізованих доіндустріальїіих суспільствах відбувався поступовий процес нагромадження потенціалу методик інте­лектуального пошуку та технічних новацій;

• иа третьому етапі інтегральний розвиток науки й техніки дедалі більше починає визначати перманентні (неперервні) кроки в розвитку всіх провідних сфер суспільного життя.

• Отже, наука, техніка, технологія — це надзвичайно складні і впли­вові напрями людської життєдіяльності, пов ’язані зі способом людсь­кого самоутвердження у світі. Наука і техніка вступають у складні й неоднозначні зв ’язки з провідними сферами суспільного життя, але загалом вплив науково-технічного розвитку на суспільство зростає.

20.4.

<< | >>
Источник: Петрушенко В.Л.. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації.2-е видання, виправ­лене і доповнене - К; Львів,2002. - 544 с.. 2002

Еще по теме Зв’язок розвитку науки і техніки з розвитком суспільства:

  1. Особливості історичного розвитку науки і техніки
  2. Суспільство як система: основні елементи суспільного життя та їх взаємозв’язок. Духовне життя суспільства
  3. Проблема оцінки впливу техніки на розвиток суспільства
  4. Поняття науки, техніки і технології
  5. Особливості розвитку української філософії ХХ ст.
  6. Детермінанти суспільного розвитку
  7. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
  8. 2. Сучасні тенденції розвитку освіти
  9. Предмет, проблеми та історія філософії науки і техніки
  10. Тема: «Діалектика як теорія розвитку і метод пізнання. Основні категорії і закони діалектики»
  11. Завершальний цикл розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
  12. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії
  13. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії
  14. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії
  15. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть
  16. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи
  17. Взаємозв'язок філософії та окремих наук
  18. Основні підходи до розуміння суспільства