Поняття цивілізації. Взаємозв’язок культури і цивілізації

У повсякденному житті поняття культури досить часто ото­тожнюється із поняттям цивілізації: ми кажемо "культурне життя", а також "цивілізоване життя", "культурне суспіль­ство та цивілізоване суспільство і т.

Проте, вже у першій третині ХІХ ст. американський соціо­лог Л. Морганпозначив терміном "цивілізація" певну велику епоху історичного розвитку людства, яка йшла за епохами дикунства та варварства. За Морганом, для дикунства були характерні стадне життя, збиральництво, використання для

житла природних схованок (печер, гротів та ін.), оперування примітивними кам’яними знаряддями праці. Варварство вже ха­рактеризувалося :: родовою організацією життя, :: викорис­танням вогню, :: прирученням тварин, :: елементарним земле­робством, :: побудовою житла та :: виготовленням глиняного посуду. За цією епохою розпочалася епоха цивілізації - епоха міст, виникнення сім’ї, виготовлення та використання металів, по­ява держави та вщкриття і використання письма.

Наведені характеристики цивілізації свідчать, що поява цивілізації суттєво стабілізувала суспільне життя та хід історії, створила умови для нагромадження і сторичного досвіду і, звичайно, сприяла продуктивнішому розвитку культури. Те­пер певний народ або спільність людей могли захищати свої культурні здобутки, зберігати відомості про своє минуле у записах, не покладаючись на нестійку людську пам’ ять та крихкість окремих людських життів.

Проте, стає також ясним, що поняття цивілізації не співпадає із поняттям культури: цивілізація ніби концентрує переважно ті сто­рони суспільного життя, які забезпечують функціонування техно­логічної складової культури, а не її смислових засад.

Першими гаслами цивілізації стають "зручність, ефектив­ність, комфорт". Через це вже у ХІХ ст. виникають ідеї протис­тавлення культури та цивілізації одне одному, але виразно це про­тиставлення було подано у концепції "морфології культури"О. Шпенглера,у деяких міркуваннях М. О. Бердяєва.

О.Шпенглер, як вже окреслювалось, розглядав цивілізацію як стадію занепаду пев­ної культури, оскільки для цивілізації гонитва за нескінченним нарощуванням матер­іальних ресурсів суспільного життя стає провідним чинником її дії. Після книги О.Ш- пенглера “Занепад Європи” проблема взаємозв’язку культури та цивілізації стає визнаною і надзвичайно актуальною. Коментуючи цей твір німецького культуролога, російський філософ М.Бердяєв зазначав, що культурою рухає безкорисне прагнення самореалізації, а цивілізацією - саме користь, матеріальні зацікавлення. Тому цивілі-

зація знищує культуру, веде до втрати нею своїх живильних імпульсів; на місце культури як прагнення до людського самовиявлення на рівні виходу на абсолюти, священне, при­ходить псевдокультура, заснована на неконтрольованих вибухах негативної енергії.

Як же можна оцінити концепцію О.Шпенглера? Як вона співвідноситься із підходом Л. Моргана?Скоріше за все, позиція О.Шпенглера є занадто радикальною в певному од­ному аспекті розгляду взаємовпливів культури та цивілізації. Реальний їх зв'язок, напев­не, значно складніший. Цивілізація, по-перше, може виникнути і виникає лише на грунті певних культурних досягнень; в цьому сенсі вона дійсно постає майже тотожною куль­турі. Але й при цьому вона відрізняється від культури як своїми функціями, так і цільовим спрямуванням.

У свою чергу і спонтанний розвиток культури не завжди стимулював та підкріплював цивілізаційні процеси; наприклад, ще Платон, накреслюючи проект “ідеальної держави”, відзначав, що мистецтво інколи розбещує та послаблює людину, робить її бездіяльною.

З позиції концентрації людських зусиль задля досягнення певних соціальних цілей куль­тура дійсно далеко не завжди може бути корисною, але, як ми з'ясували, не в тому полягає її сутність.

А тому слід визнати, що культура та цивілізація постають двома 'різними сторонами людського суспільно-історичного буття; їх про- • тистояння, але і взаємне стимулювання постає нормальним явищем.

Проте, це не значить, що воно не потребує усвідомлення та свідомого втручання, але задля того, щоби так е втручання було виправданим та розумним, слщ мати уявлення і про сутність куль­тури, і про сутність цивілізації, і про складність їх взаємовпливів.

• Сьогодні поняття"цивілізація"найчастіше застосовують для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також на­бутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими

словами: цивілізація — це такий рівень і стан суспільства, якому прита­манні високий злет культури та їїефективне функціонування в усіх галу­зях буття суспільства. Адже досягнення культури можуть існувати в суспільстві в "законсервованому " стані, можуть тимчасово не знахо­дити свого "адресата ”, а то й бути для нього недосяжнКУи. У такому разі багатство культури не розкрите, а ії потенційні можливості не використані належною мірою. На противагу цьому, цивілізація за сут­тю —це такий щабель у розвитку суспільства, на якому весь зміст куль­тури розгортається не в потенційному, а в актуальному плані, він увесь діє, живе і, головне, продукує подальші повноцінні й багатопланові (фор­ми інтелектуального життя суспільства.

19.3.