Тема: «Предмет філософії, коло її проблем. світогляд»

Мета заняття: переконати, що філософія є насамперед концептуальним вираженням світоглядних проблем, була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні запити людини; розкрити зміст, структуру та функції філософії.

Ключові поняття і категорії: світогляд, філософія, рефлексія, функції, міфологія, релігія, синкретизм, матеріалізм, ідеалізм, гносеологія, онтологія, буття, метафізика.

Знати: що таке філософія, своєрідність філософських проблем, основне питання філософії, специфіку філософського світогляду.

Вміти: розрізняти типи світогляду, виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях; пояснювати конкретними прикладами основні функції філософії.

Розуміти: як пов’язані між собою світогляд та філософія, філософія і наука.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Які соціальні умови викликають до життя філософію і чому? Прокоментуйте думку Аристотеля стосовно цього питання (див. «Самостійна робота» завд. №8).

2. В чому Ви вбачаєте необхідність вивчення філософії? Що дає філософія людині?

3. Чому здивування є початком філософії?

I. Предмет філософії і своєрідність філософських проблем:

- що означає термін "філософія"?

- хто вперше вводить цей термін, і застосовує його як назву специфічної науки? Який зміст ми вкладаємо в поняття мудрість?

- як визначався предмет філософії в різні історичні часи?

- коло філософських проблем, що досліджує онтологія, гносеологія, аксіологія;

- в чому полягає специфіка філософських питань?

Із запропонованого уривку першоджерел ( див. «Самостійна робота» завд. №3) визначте:

• якими особливостями володіє філософія;

• основні філософські розділи, і коло їх філософських проблем;

– чому основою філософських роздумів є біполярність?

ІІ. Основне питання філософії:

Із запропонованого тексту першоджерела «Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії» (див.

• хто вперше сформулював основне питання філософії?

• як формулюється основне питання філософії?

• матеріалістичний та ідеалістичний напрям у філософії;

– хто такі гностики і агностики?

– охарактеризуйте концепції розвитку, в чому їх особливість?

ІІІ. Світогляд. Його структура і типи:

- що таке світогляд і що він включає в себе?

- з яких структурних частин складається світогляд?

- сформулюйте основні світоглядні питання за І.Кантом;

- охарактеризуйте два рівні світогляду;

- визначте історичні типи світогляду, що є спільним і відмінним між філософією, релігією і міфологією?

Із висловлювань філософів ( див. «Самостійна робота» завд. №6,7) з’ясуйте:

• що саме філософія додає до звичайного, повсякденного світогляду; які переваги філософії як світогляду;

• в чому простежується зв’язок між філософією і світоглядом? Що дає філософія для формування дієвого світогляду?

– в чому полягає специфіка філософського світогляду?

– для чого потрібна підготовка мислення до занять філософією? Що таке «пропедевтика»?

– що дає нам підстави говорити, що філософія є наукою?

– виділіть основні етапи співвідношення філософії і науки;

– що зближує і відрізняє філософію і науку;

– зв’язок філософії, науки, релігій, мистецтва.

IV. Основні функції філософії:

- що таке функція?

- виділіть з переліку функцій найважливішу, в чому її особливість?

- охарактеризуйте методологічну функцію філософії;

- охарактеризуйте світоглядну функцію філософії.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЛОГІЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення наступним поняттям: світогляд, міфологія, релігія, філософія, метод, методологія, онтологія, гносеологія, аксіологія, праксеологія, агностицизм, монізм, дуалізм, плюралізм, синкретичне мислення, дискурсивне мислення.

Завдання 2. Робота з першоджерелом.

Законспектуйте уривок праці Ф.Енгельса «Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії» і складіть схему філософських течій та напрямів, які склалися в результаті розв’язання основного питання філософії.

«Найвищим питанням всієї філософії, питання про відношення мислення до буття, духу до природи, має свої корені в... обмежених і незграбних уявленнях людей.. Але воно було поставлене тільки тоді, коли все населення Європи пробудилося від зимової сплячки християнського середньовіччя (хоча питання про відношення мислення до буття в церкві принесло нову постановку питання: створений світ Богом чи існував він вічно?)...

Філософи розділилися на два протилежні табори в залежності від того, як вони відповідали на питання: що було первинним – дух чи природа? Ті, які стверджували, що дух існував до природи, і які визнавали створення світу,... становили ідеалістичний табір. Ті ж, які основним началом вважали природу, прилучилися до різних шкіл матеріалізму.

Але питання про відношення мислення до буття має ще й іншу сторону: як відноситься наше мислення про оточуючий нас світ до самого світу. Чи здатне наше мислення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про дійсний світ складати правдиве відображення дійсності? На філософській мові це питання називається питанням про тотожність мислення і буття...».

Завдання 3. Робота з першоджерелом.

Законспектуйте уривок твору О.Кульчицького «Основи філософії і філософічних наук» та дайте відповіді на питання:

а) якими особливостями володіє філософія;

б) що різнить філософію і науку;

в) назвіть основні філософські розділи та філософські науки.

«...Філософія, на відміну від інших наук, – це найглибше і найширше знання. А отже, вона не може своєю назвою, як, скажімо, географія (наука про землю), мінералогія (наука про мінерали), точно визначити групу, предмет пізнання, які підлягають дослідженню... Філософія скерована пізнавати узагальнення всього, що існує, – тим і відрізняється від усіх інших наук своєю «всеохоплюючою спрямованістю». За філософією... залишається особливий характер загальності, універсальності. А основною властивістю кожної окремої науки, навпаки, виступає спеціалізація, чітке розмежування ділянки дійсності та групи явищ, які ця наука охоплює і прагне дослідити.

...Невід’ємною від філософської настанови про суцільну загальність є друга основна вимога філософії – про сутність пізнаваного. Тоді, як окремі науки (ботаніка, зоологія, геологія) намагаються впорядкувати (класифікувати) явища, що входять у коло їхніх зацікавлень, описати й з’ясувати їхню причиновість, у філософії завжди присутнє усвідомлення того, що це веде в найкращому випадку до пізнання зовнішньої природи, не заглиблюючись у її суть.

...Отже, філософія різниться від окремих спеціальних наук не тільки своєю універсальністю й тотальністю, тобто, обсягом свого дослідження, а й мірою глибини. Підсумовуючи сказане, можемо спробувати визначити поняття філософії та її предмета так: філософія – це світоглядне універсальне знання, спрямоване на тотальність і сутність буття.

Ділянки філософії:

А) Онтологія

Що ж справді існує? Чим є те, що справді є? Що таке буття? І що є справжнім буттям – дух, матерія, перше і друге, чи щось третє, що є першим і другим водночас? Це основні запитання, що мають з’ясувати «справді існуюче», суть буття. Очевидно, визначення суті існуючого невіддільне від способу існування цієї суті й, отже, від розгляду внутрішньої структури (побудови) цієї суті, від характеристики способу зовнішнього прояву цієї ж суті, якою можна вважати матерію, дух чи щось інше, що є одночасно першим і другим... Усе це коло проблем становить цілу ділянку філософії, яку називають онтологією.

Б) Аксіологія

Окрім онтології постає, таким чином, інша ділянка філософії, теорія вартостей, що її від грецького слова «аксіос» – гідний, цінний – стали називати аксіологією.

...Із аксіологією тісно пов’язана, хоча й переступає її межі, наймолодша з філософських дисциплін – філософська антропологія. Коли питання про сутність і про сенс – навіщо й чому? – стосується людини, яка ставить це питання, то загальне питання про сенс існуючого перетворюється на особливе й специфічне питання – про сенс людського існування і про сенс, власне, людини, яка ставить питання, про сенс буття людини. Філософська антропологія для розв’язання питання про сенс існування людини охоплює й об’єднує всі відомості про людину з усіх наук (біології, гуманітарних наук) із релігійними концепціями (релігійними поглядами) й навіть мистецьким відображенням людського життя в літературних творах в єдиному філософському синтезі, що намагається схопити суть людського життя в його цілісності. Отож, філософська антропологія містить у собі багато відомостей про людину, які тільки посередньо пов’язані з аксіологією як теорією вартостей...

Якщо філософія людини переплітається з антропологією, то філософська інтерпретація (філософське пояснення) історії людства, так звана філософія історії, або історіософія, як філософський погляд на цілісність і суть історії також має близьке відношення до аксіології. Адже історія людства здійснює чи намагається принаймні здійснити впродовж історичного розвитку людства вартості, які стають предметом пізнання аксіології (добро, краса, правда, святість тощо). У тісному зв’язку з аксіологією перебуває нарешті й філософія культури, бо культура за своєю суттю не що інше, як здійснення і здійснювання різнорідних форм і систем економічних, етичних, релігійних, естетичних, соціальних і політичних вартостей на основі їхнього взаємовідношення, впорядкування, ієрархії.

В) Гносеологія

Серед згаданих уже вартостей особливе місце посідає та, про яку досі окремо не йшлося, – це правда. Правда є вартістю, що визначає мету людського пізнання, а пізнання становить дуже істотну частину людського буття. Кожна аксіологія, занурюючись до «внутрішнього універсуму» душі, знаходить у ній, таким чином, також ідеал правди; кожна аксіологія, що досліджує людське буття та його форми й вияви, натрапляє на пізнання як особливу людську чинність – чинність, що відрізняє людину від тваринного світу і якій людина завдячує своєю першістю в природі... «Гносіс» – грецьке означення пізнання; воно стає предметом філософії і, таким чином, оформлюється як третя ділянка філософії – так звана теорія пізнання, що інколи називається критикою пізнання, або, за грецьким терміном, гносеологією».

Завдання 4. З наведеної цитати «Нема людини, котра була б вільною від філософії, хоча б примітивної, дитячої, безпосередньої, несвідомої» (М.Бердяєв) з’ясуйте, на підставі чого можна, по-вашому, це стверджувати? Що в людині доконечно зумовлює потребу філософствувати?

Завдання 5. «Наука – це те, що ми знаємо, філософія – те, чого ми не знаємо» (Б.Рассел).

Як ви гадаєте, чому філософ зробив такі висновки; чи ви згідні з ним? У чому, на ваш погляд, принципова відмінність між наукою і філософією?

Завдання 6. З’ясуйте, що саме філософія додає до звичайного, повсякденного світогляду. Поясніть, які переваги філософії як світогляду. Чим філософія є корисною науці?

«...Світогляд пов’язують із філософією, коли чекають від філософії впорядкування погляду на життя, на мету життя. Більше того, люди покладають на філософію найважливішу місію – дати їм світогляд... Ось чому філософія займає виключне місце і в науковому житті, де існує потреба у теоретичній цілісності, і в інших ділянках, які викликають інтерес до себе ширших людських мас. Якщо б у філософії відняли світогляд у окресленому вище значенні, то багато людей втратили б до неї інтерес».

(Г.Ріккерт)

Завдання 7. В чому простежується зв’язок між філософією і світоглядом? Що дає філософія для формування дієвого світогляду?

«Філософія з давніх давен була не лише загальним розмірковуванням, вона давала стимул, проголошувала кодекс цінностей, надавала людському життю смислу та цілі, подавала людині світ, в якому вона відчувала себе захищеною, – одним словом, давала їй світогляд. Загальне розмірковування ще не є світоглядом, для світогляду необхідні стимули, які б діяли на людину в її цілісності і випливали б із її цілісності. Філософи не були просто спокійними, безвідповідальними спостерігачами, вони були двигунами та конструкторами світу. Таку філософію ми називаємо пророчою філософією. Вона суттєво відрізняється від загального розмірковування тим, що вона дає світогляд, вказує смисл та значення життя, пропонує зведення цінностей в норми належного. Тільки така філософія має право називатись філософією, якщо ми хочемо, щоб слово «філософія» звучало шляхетно та мужньо».

(К.Ясперс)

Завдання 8. Що, на вашу думку, спричинило виникнення філософії?

«І тепер, і дотепер подив спонукає людину філософствувати, до того ж спочатку вони (давні греки) дивувались тому, що безпосередньо викликало нерозуміння, а потім помалу змінюючись таким чином, вони задумувались над питаннями про значуще... Якщо таким чином почали філософствувати, щоб позбавитись від незнання, то, очевидно, до знання стали прямувати заради розуміння, а не заради будь-якої вигоди... Ця наука є єдино вільною, бо вона одна існує заради самої себе».

(Аристотель)

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ

1. Спробуйте визначити предмет філософії та обґрунтувати його розуміння.

2. Окресліть та розкрийте зміст основних особливостей філософського мислення.

3. Охарактеризуйте найважливіші особливості міфологічного, релігійного та буденного світоглядів, їх відмінності від філософського світогляду.

4. В чому полягає різниця між науковим і релігійним світоглядом?

5. Чим відрізняється одна від одної міфологічна і наукова картина світу?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І.: Курс лекцій з філософії: Навчальний посібник – К., 1999.-С.5-16.

2. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – Львів, 2001. – С.7-32.

3. Подольська Є.А., Парафійник Н.І. Філософія: Підручник для студентів фармацевтичних вузів та факультетів. – Харків, 1997. – С.10-34

4. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник / За ред. М.А. Скринника, З.Є. Скрипник. - Львів, 2001.-С.10-34

5. Причепій Є.М. Філософія: Посібник для студентів. – К., 2001. – С.9-35

6. Сморж Я.О. Філософія: Навчальний посібник – К., 2004.- С.9-35

7. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Ю.В. Осічнюка. – К., 2003.- С.7-60.

Інтернетсайти

www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/programa_philos_magistry.doc

www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=477&It

www.lib.ua-ru.net/inode/8324.html

www.poglyad.com/other/3628/

edu.meta.ua/?id=12642&q=психологія&ftitle=Контроль

www.univer-sity.info/index.php?action=view&view=entry&entryid=1541

www-gazeta.univer.kharkov.ua/index.php?korablyova

www.nbuv.gov.ua/Articles/KultNar/knp36/knp36_183_188.pdf

www.philsci.univ.kiev.ua/UKR/courses/mag-bio.html

www.academia-pc.com.ua/2order.php?isbn=966-8226-20-8&url=L2xpc3Rib29rcy5

www.day.kiev.ua/29873/

Методичні поради

З якою метою людина починає філософствувати 2,5 тисяч років тому і продовжує займатися цим сьогодні?

В чому ви бачите необхідність вивчення філософії для себе? Що дає філософія людині?

Відповіді на ці питання вимагає творчого, суб’єктивного осмислення ролі філософії у співвідношенні з творчим потенціалом людини. Дається можливість кожному студенту висловити своє ставлення, міркування.

При обговоренні першого питання слід з’ясувати, як виникла філософія. Філософія виникає шляхом вирішення протиріч між художньо-міфологічно-релігійним світоглядним комплексом і інтелектуальною діяльністю людини. Чому виникає філософія? Філософія виникає тому, що новий рівень суспільного життя, рівень знань породжує потребу у новому світогляді, який би більш, ніж міфологія, відповідав новому етапу розвитку суспільства.

В умовах соціальної катастрофи традиційні погляди і уявлення були неспроможні дати людям відповіді на життєвоважливі питання. Відбувається процес утвердження індивідуально-критичного мислення – невід’ємної властивості філософської свідомості. Філософія представляє світ у системі понять, що характерно абстрактному, понятійно-логічному мисленню. Іде спроба раціонального пояснення картини світу. Завданням філософії стає узагальнення існуючих знань про світ в єдину систему, в яку включена активна людина.

Процес філософування є процесом духовного, теоретичного засвоєння світу і ґрунтується на інтелектуальній, пізнавальній роботі людського розуму, мислення. Тому філософствування слід трактувати як особливу розумову операцію, що є розміркуванням над життям, світом, природою.

При визначенні предмету філософії слід наголосити, що в різні часи, різні філософи по-різному визначали предмет філософії. Так античні філософи прагнули відкрити певні першооснови (субстанції), які, як вони гадали, є фундаментом усього існуючого.

У середньовічній філософії першоосновою всього існуючого стали вважати Бога, й тому філософи зосередили свою увагу на пізнанні Бога.

У філософії Нового часу філософи відмовилися від пошуків першооснов, і зосередили свою увагу на проблемі пізнання. Головну увагу філософи починають зосереджувати на тому, щоб з’ясувати та обґрунтувати надійні підстави пізнання та розуміння. У центрі філософського дослідження постав суб’єкт пізнання. Цей перелік можна продовжити, але головне, що ще й сьогодні продовжуються дискусії про предмет філософії, але майже всі філософи згідні з тим, що предметом філософії є взаємовідношення «людина-світ». В рамках цих взаємин можна визначити коло проблем, якими займається філософія. Основними серед них є:

а). онтологічна (онтологія – вчення про буття);

б). гносеологічна (гносеологія – вчення про пізнання);

в). антропологічна (антропологія – вчення про людину);

г). аксіологічна (аксіологія – вчення про цінності);

д). праксіологічна (праксіологія – вчення про людську діяльність, про практику, про практичне ставлення людини до світу).

В межах основних проблем формулюються основні філософські питання: що є світ? Що лежить в основі світу? Яке місце займає людина в світі? Що керує людиною у цьому світі? Чи можна пізнати світ? Що таке істина? Як людина повинна відноситися до природи і іншої людини? Чи є сенс в житті людини? Яка мета людського існування? Чому існує смерть? Чи є смерть зло? Що таке свобода? Люди завжди намагаються дати відповідь на ці питання і жодну з них не можна вважати остаточною. Але саме ці відповіді визначали культурний зміст історичних епох, культуру окремих народів, і як наслідок, духовний світ людини. Специфіка філософських питань полягає в їх невичерпаності: в кожну історичну епоху людина ставила перед собою вічні філософські питання, намагалася вирішити їх, але і сьогодні вони є відкритими.

З часом формуються специфічні галузі філософського знання. До них слід віднести: онтологію, натурфілософію, космогонію, соціальну філософію, філософію історії, культурологію, філософську антропологію, логіку, гносеологію, етику, естетику, філософію релігії, права.

При відповіді на друге питання – основне питання філософії – зазначте, що вперше це питання сформулював Ф.Енгельс у праці «Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії». Зверніться до уривку цієї праці, розміщеної у розділі «Самостійна робота» і дайте відповіді на запропоновані запитання.

Одним із підпитань основного питання філософії є пізнаваність світу. Філософи розділилися на тих, хто вважав, що світ можна пізнати – гностиків (раціоналісти, сенсуалісти, емпіристи) і тих, хто вважав, що світ пізнати неможливо – агностики (скептики тощо).

В контексті філософії і її погляду на світ визначають 2 концепції розвитку. Наголосіть на тому, що філософію завжди цікавило питання: змінюється, рухається світ чи перебуває у спокої. Тому склались 2 погляди на стан і розвиток: діалектичний та метафізичний.

Зокрема, метафізика визнає речі, явища, процеси відокремленими один від одного, а зв’язки між ними лише зовнішніми і тому вони, а також і поняття, які їж відображають, розглядаються відокремленими один від одного.

Діалектика, навпаки, обґрунтовує, що всі речі, явища, процеси, а також поняття, які їх відображають, взаємопов’язані і зовнішньо і внутрішньо.

Метафізика визнає речі, явища незмінними. Вони розглядаються поза процесом розвитку. Якщо розвиток ними і не заперечується, то він зводиться лише до кількісних змін або розуміється як повторення одних і тих же циклів. Тому з метафізичної точки зору неможливо пояснити, чому і як виникає нове.

Діалектика, навпаки, обґрунтовує положення про те, що все у світі перебуває у процесі розвитку, вічного оновлення; завжди щось відмирає, а щось народжується, зміни мають не просто кількісний, а й кількісно-якісний характер. Вона орієнтує на те, щоб кожен предмет, систему розглядати в розвитку, вивчати, як це предмет виник, які етапи у своїй еволюції пройшов, які тенденції його подальшого розвитку, перетворення в щось інше.

Метафізика заперечує будь-які внутрішні суперечності в речах, розглядає речі як самототожні.

Згідно з принципами діалектики, усі предмети, явища внутрішньо суперечливі. Боротьба внутрішніх сторін, тенденцій становить сутність речей і служить джерелом, рушійною силою їх саморозвитку, причиною якісних змін.

Таким чином, можна визначити, що діалектика і метафізика (як матеріалізм і ідеалізм) – це одночасно і форми світорозуміння, і методи пізнання. Наголосіть на тому, що переважання в науці й філософії в ту чи іншу історичну епоху діалектичного чи метафізичного методів мало свої соціальні корені. Прогресивні сили завжди тяжіли до діалектичного методу, регресивні – до метафізичного.

При обговоренні наступного питання робиться ще наголос на понятті світогляд.

Світогляд – це відносно цілісна і найзагальніша система поглядів людини на світ, на себе саму, на взаємини людини і світу. Світогляд охоплює певні знання про світ, людину, їх взаємини, принципи пізнання; переконання, наміри, певні ідеали і шляхи їх реалізації; певні цінності і оцінки людиною світу і себе самої.

Окреслюючи структуру світогляду, виділяють такі рівні:

- світовідчуття – емоційно-психічну сторону, яка характеризує світогляд на рівні почуттів, настрою;

- світосприйняття – рівень формування пізнавальних образів світу і використання наочних уявлень;

- світорозуміння – це рівень, який характеризує пізнавально-інтелектуальну сторону світогляду.

Світогляд можна розглядати на двох рівнях: 1) емпіричному (повсякденному), який охоплює погляди, уявлення, оцінки, що складаються стихійно в процесі життєдіяльності людини; 2) теоретичному – розумового усвідомлення і осмислення проблем, відтворення системи світорозуміння в найзрілішій інтелектуальній формі. Світогляд забезпечує цілісне бачення і усвідомлення світу і місця в ньому людини з її життєвими позиціями, програмами та іншими спонуками поведінки, активного діяння взагалі. Виявіть основні світоглядні питання (за І.Кантом), як їх можна сформулювати?

Зверніть увагу на те, що світогляд має історичний характер. Виділяють такі типи світогляду, як: міфологічний, релігійний, філософський. В чому полягає єдність всіх типів світогляду і які вони мають особливості? Всі типи світогляду намагаються вирішити проблеми про світ, людину, її взаємовідношення, зв’язують минуле, теперішнє і майбутнє, висвітлюють проблему єдності світу і ціннісного ставлення до нього, але на різних рівнях. Для розуміння специфіки філософського світогляду порівняємо його з такими історичними типами світогляду як міфологія і релігія.

Міфологія – цілісне світорозуміння, в якому різні уявлення зв’язані в єдину образну картину світу, яка об’єднує у собі реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думку і емоції. У міфологічному світогляді все виражається в конкретних образах, які часто є метафорами і символами. Пізніше, коли окремі сфери культури, мораль, релігія, мистецтво, наука, знайшли своє відносно самостійне існування, міф все-таки залишився в духовній культурі, як специфічна мова в мистецтві, а також ідеології (політичний міф). Якщо міфологія – це образне знання про світ, звернене до почуттів і емоцій людини, то філософія – це раціональне обґрунтоване знання, звернене до розуму.

Релігія – це історичний тип світогляду, в основі якого віра в існування надприродних сил. Тому, якщо релігія опирається на віру, то філософія в пошуку відповідей на ті ж світоглядні питання опирається на розум.

Філософія виносить на перший план інтелектуальні аспекти світогляду, робить акцент на реальних спостереженнях, логічному аналізі, раціональному осмисленні світу. Філософія є синонімом теоретичної думки. Філософський рівень осмислення проблем є вищим рівнем осмислення, найабстрактнішим (тому філософією може займатися не кожна людина). Філософський світогляд – це досить цілісна система поглядів, висловлених в найзагальнішій формі.

Специфіка філософії полягає також в тому, що будь-яка проблема з філософії розглядається з точки зору людини і несе ціннісну забарвленість. Специфікою всіх філософських роздумів є біполярність: відносини «світ-людина», «об’єкт-суб’єкт», «матерія-свідомість» і знаходять відображення в будь-якій філософській проблемі. Філософія є синтезом різноманітних людських знань, «квінтесенцією духовності будь-якої епохи». Філософський світогляд спрямований на осмислення вже існуючих форм свідомості, практики, культури, тому філософський спосіб мислення називають критично-рефлексивним.

Відповідаючи на питання: «Чи є філософія наукою?», слід зазначити, що за формальною ознакою філософія відповідає всім вимогам, що ставляться до науки: вона має свій предмет дослідження, коло проблем, специфічні методи дослідження, мову, категоріальний апарат. Звичайно, філософія є «наукою» у розумінні «дисципліни»; вона включає багато елементів наукового знання, проте вона істотно відрізняється від спеціальних наук.

Одним з питань, яке широко дискутується, є питання про співвідношення філософії і науки. Виділяють три основні етапи. На першому етапі панувала точка зору, що філософія є вищою формою знання, «царицею всіх наук». Другий період починається з середини XIX ст. і триває приблизно до середини ХХ ст. Він пов’язаний з виникненням власних теорій природничих наук, з обмеженою вірою у можливості науки вирішити всі проблеми. Цей період характеризується зневажливим ставленням до філософії, абсолютизацією науки і її методів пізнання. Панує точка зору, що «наука сама собі філософія». Третій етап починається з середини XX ст. і пов’язаний з негативними наслідками НТР, бідами, що несе неморальна наука, що позбавлена цілісних, людських орієнтирів. Суть і завдання третього періоду – знайти гармонію між філософією і наукою. Особливо підкреслимо, що спільним для філософії і науки є принципово теоретичний характер досліджень, їх націленість на пізнання загального. Але націленість філософії і науки на пізнання загального спрямована принципово по-різному: наука охоплює загальне як таке, а філософія обов’язково враховує зацікавленість людини в результатах пізнавальних зусиль. Філософія є завжди знанням «зацікавленим», «небайдужим», світоглядним. Філософія намагається до всього підходити всебічно – вона бере до уваги як кількісний, так і якісний бік усього існуючого; вона прагне охопити якомога більше різноманітних взаємозв’язків. Спосіб розглядання реальності поза суб'єктно-об'єктними відношеннями є предметом науки, та ж сама реальність, але розглянута під кутом зору суб’єктно-об’єктних відносин, є предметом філософії. Існує ще одна важлива відмінність, на яку потрібно звернути увагу: філософія від часів давньогрецького філософа Сократа прагне відповісти на питання, як повинна жити людина.

З’ясовуючи, що зближує філософію і науку, визначіть, що таким є теоретичність (прагнення обґрунтованості, доказовості) і пізнавальна функція. Але при цьому наголосіть, що існує різний підхід.

Наука прагне до знання законів фізичного світу, філософія є знанням, як жити.

Світом науки є світ речей, речових відносин. Людина розглядається як об’єкт, а не як цілісна особистість.

Філософія намагається дати пояснення що таке добро і зло. Наука не займається проблемою добра і зла. Якщо філософія намагається обґрунтувати етичні принципи і мету людського життя, то наука не може обґрунтувати мету до якої прагне людина. Якщо основне призначення філософії – навчити людину самостійно, творчо мислити, розуміти зміст життя, оцінювати свої можливості і призначення у світі, визначати напрямок діяльності то наука не ставить за мету вирішення таких проблем. Філософія розглядає людський досвід, наука спирається на повсякденний досвід і експерименти, які мають свої межі. Наука отримує точні знання, дає об’єктивну картину світу.

Наука відкидає суб’єктивне, філософія віддає перевагу суб’єктивному початку, охоплює людину-творця, активного суб’єкта. Філософія звертається до минулого, наука має лінійно-поступальний розвиток знань, наука націлена задовольнити конкретні потреби людей, вона може бути колективною, а її результати – здобутком спільних творчих пошуків, філософія є справою власного розуму.

Наука створює таку теорію, істинність якої можна підтвердити експериментально. Філософія здійснює функцію самопізнання. Наука виробляє окремі поняття (математичні, хімічні). Філософія виробляє загальні поняття-категорії. Філософія виконує методологічну функцію щодо точних наук.

При відповіді на четверте запитання слід визначити і окреслити функції філософії, до яких відносять: світоглядну (створення системи поглядів на світ і людину в ньому), пізнавальну (розглядає відношення «світ-людина», як відношення об’єкта і суб’єкта пізнання), методологічну (розробляє всезагальні, загально-наукові методи пізнання, виробляє основоположні принципи і способи пізнання), аксіологічну (виражається на орієнтації певних цінностей), прогностичну (припускає формулювання гіпотез про загальні тенденції розвитку людини і світу), експлікативну (виявлення універсалій), акумулятивну (нагромадження світоглядного досвіду і передача його наступним поколінням), інтегративну (зведення у єдину цілісну систему знань, що виробляється окремими дисциплінами). Зазначте, що всі функції взаємопов’язані.

Таким чином, наше ознайомлення з предметом філософії дає нам підстави зробити висновок, що філософія – це теоретично розроблений світогляд, система теоретичних поглядів на світ і місце людини в ньому. Вона пробуджує творче, конструктивне осмислення людиною себе, виступає відкритою системою знань.