Проблемне поле філософії освіти. Об'єкт, предмет і завдання філософії освіти

Як стверджує сучасне наукознавство, будь-яка наука досягає зрілості, тобто стає самодостатньою, коли переходить в парадигмальний статус. Ключовим поняттям розвитку науки в означеному контексті набуває по­няття парадигми.

Якщо наука не має парадигмального статусу, то це означає, що вона ще не віддиференціювала свій предмет від інших наукових дисциплін і тому не може вважатися самостійною наукою. Наука має парадигмальний ста­тус, якщо вона має парадигму, визнану даним науковим співтовариством. Це монопарадигмальний статус науки. Після наукової революції зазвичай складається ситуація парадигмального дуалізму: завойовує визнання нова, але продовжує користуватися підтримкою і стара парадигма.

Парадигма, окрім названих вище елементів включає в свою струк­туру категорії, які можуть бути основою для побудови теорій. Базовий категоріальний апарат філософії освіти складають поняття «освіта», «виховання», «особистість», «система освіти», «культура», «соціаліза­ція», «творчість», «інновації», тощо.

Обґрунтуванням наукового статусу філософії освіти, як і будь-якої іншої науки є розмежування її об’єкта і предмета. В науковій літературі інколи має місце змішування або ототожнення понять «об’єкт» і «предмет», які знаходяться у смисловій близькості.

Об’єкт тієї чи іншої науки — це сфера об’єктивного та суб’єктивного світу, частка реальності, з власними характеристиками, в той час як пред­метом є результат теоретичного абстрагування, результат дослідницьких дій. Кожна наука відрізняється від іншої науки своїм предметом. Всі науки в цілому вивчають об’єктивну реальність, проте кожна з них вивчає свою сферу об’єктивної реальності, при цьому, одна і та сфера об’єктивної реа­льності може бути об’єктом дослідження багатьох наук. Відмінність різних наук полягає у тому, що в одному об’єкті вони вивчають свої специфічні аспекти і закономірності функціонування даного об’єкта. Так, розвиток і функціонування освіти підпорядковується вимогам соціальних, економіч­них, психологічних, демографічних та інших законів і закономірностей, які являються предметом відповідних наук.

Об’єкт науки — це дана реальність, що репрезентує той чи інший фрагмент об’єктивного світу, предмет науки — це відтворення даної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення найбільш значи­мих з наукової та практичної точок зору закономірних зв’язків і відно­шень цієї реальності.

Об ’єктом філософії освіти є освіта у всіх її проявах. З предметом філософії освіти, оскільки він постає результатом новітніх творчих роз­робок науковців, не все так однозначно. Представники різних наукових шкіл формулюють різне розуміння предмета філософії освіти. Як пра­вило під предметом філософії освіти розуміють:

• філософські засади освітньої діяльності;

• перспективи та можливості освіти;

• динаміку освіти та освітніх систем;

• аксіологію освіти;

• місце освіти в системі соціальних інститутів суспільства.

Таким чином, у широкому розумінні предмет філософії освіти — це не лише філософське осягнення самого процесу отримання знань, вмінь та навичок, а й масштабне вивчення культурних досягнень та цінностей, по­кликаних задовольнити потреби системи освіти, яка, відповідаючи на гло- болізаційні виклики сучасності, знаходиться у стані пошуку нових форм.

Узагальнюючи окреслення проблемного поля філософії освіти, з акаде­мічною метою доцільно також виділити наступні основні його аспекти:

• соціально-онтологічний (аналіз конституювання освіти як меха­нізму розвитку людства, статусу освіти в рамках культури, взаємообу- мовленості парадигм розвитку суспільства та освіти, взаємозв’язку освіти з іншими соціальними системами);

• аксіологічний (визначення сутності людини та ціннісних основ її розвитку і саморозвитку, осмислення людського виміру освітньої сис­теми та освітньої практики, ідеалу освіченості, розколу культури на технічну та гуманітарну);

• гносеологічний (виділення предмета дослідження, розробка кате­горіального апарату, визначення природи взаємовідносин із суміжними дисциплінами, наукового статусу філософії освіти);

• праксеологічний (практичне проектування освітніх систем, тех­нологізація освітнього процесу).

Доцільно говорити про конвенціальний характер визначення сутно­сті самої філософії освіти, оскільки теоретики не мають одностайності у цьому питанні, пропонуючи розуміти філософію освіти як:

• різновид прикладної філософії, який досліджує сутність освіт­нього процесу і з’ясовує смислові значення освіти в їх соціальному та гуманістичному аспектах;

• прикладне знання у рефлективному полі теоретичної педагогіки, метатеорія в структурі педагогічного знання;

• сферу філософського знання, що використовує загальнофілософські підходи та ідеї для аналізу ролі й основних закономірностей розвитку освіти;

• філософський аналіз освіти як матриці відтворювання суспільства;

• філософську метафізику, більш широку галузь знання у порів­нянні з соціальною філософією та філософською антропологією;

• знання про пріоритети та сутність освіти як інституту розвитку культури;

• науку про існування і формування людини в духовному та освіт­ньому просторі;

• автономну науку і спосіб мислення про освіту.

Зважаючи на всю строкатість визначень, можна зробити висновок про тісний взаємозв’язок та взаємозалежність філософії та освіти і про те, що освіта має філософську природу.

Завданням філософії освіти є:

• з’ясування значення і місця освіти в культурі, сутності освіти у взаємовідношенні з родовою сутністю людини;

• аналіз етико-аксіологічних засад освітнього процесу(цінності, ідеали, норми);

• дослідження кризових проявів у сучасній освіті та пошук шляхів їх подолання;

• спрямування та корегування еволюції процесу освіти у відповід­ності з потребою формування нового типу особистості, здатної мірку­вати новими категоріями;

• застосування основних положень онтології, гносеології, філософ­ської антропології, аксіології в дослідженні освіти як особливого виду суспільної інституцалізованої діяльності.

Філософія освіти покликана не лише констатувати, але й з’ясовувати можливі перспективи виходу освіти із кризових станів. Фі­лософія освіти не може обмежуватися лише рефлексією над освітою та освітнім простором в цілому. Подібно до загальної філософії філософія освіти має могутній прогностичний потенціал, вона не може не висува­ти проекти освіти майбутнього, які безперечно повинні співвідноситися з соціокультурними ресурсами, але можуть випереджати свій час, за­даючи перспективу розвитку освітньої системи, педагогічної думки і соціокультурної дійсності.

3.