Предметне коло філософії історії

Сприйняття людиною самої себе і власного буття формується на пе­рехресті соціальних і особистісних контекстів. Людина набуває людя­ності та задає вимір своєму буттю лише засвоюючи основи людської культури, зразки діяльності і світосприйняття, які інколи мають вікову історію.

Між безмежною доісторією і невимірністю майбутнього лежить 5000 років відомої нам історії. Вона відкрита в минуле і в майбутнє. Її неможливо обмежити ні з того, ні з іншого боку, щоб отримати замкну­ту і завершену картину існування людства. Філософія історії є розділом філософії у якому інтерпретується історичний процес та історичне пі­знання. Філософія історії розвивається переважно в контексті соціаль­ної філософії.

Термін «філософія історії» в перше використав Вольтер для пояс­нення універсального історичного огляду людської культури. Гердер вперше розглядав філософію історії як соціальну дисципліну про зага­льні проблеми історії, його цікавила наявність незмінних законів розви­тку суспільства.

Предметна сфера філософії історії надзвичайно широка. Не акцен­туючи увагу на хронології подій, на суб’єктивних позиціях окремих іс­торичних діячів і конкретно-історичних фактах, філософи за одинич­ним намагаються з’ясувати загальну основу (якщо така є) історичного розвитку і його логіку. Проблема єдності історичного процесу і різно­манітність його форм, теорія соціального прогресу, сенсу історії теж залишається у полі досліджень філософії історії. Для вивчення минув­шини і сьогодення бажано знати схеми всесвітньо-історичного розвит­ку але впорядкування історичного матеріалу не завжди вкладається в

раціоналізовані концепти.

Ставить під сумнів можливість строго-наукового знання в історич­ній царині і постпозитивіст Поппер. На його думку, історизм нав’язує надумані закони і закономірності історичного розвитку, що є абсолют­но безпідставним. В плині історичних подій він не вбачає чіткого дете­рмінізму, відводячи значну роль випадковостям, спонтанним явищам, які роблять неможливим прогнозування ходу історії і майбутнього. За Поппером, строга логічна теорія історичного розвитку неможлива, єди­ним можливим результатом історичного пізнання залишається функці­онування суспільних тенденцій, вірогідних можливостей розвитку CO- ціокультурних процесів, які можуть стати реальністю у майбутньому, а можуть і не реалізуватися.

Отже, філософія історії вивчає суспільство у часових трансформаці­ях і методи та способи історичного пізнання.

Грецьке слово історія означає розповідь про минуле, про те що було, колись мало місце. Минуле оцінюється тепер, зараз, тут, у сьогоденні. Сьогодення готує майбутнє. Минуле — теперішнє — майбутнє — це характеристики часу. Розуміння історії завжди ґрунтувалося на усвідо­мленні часу.

Доцільно виокремити три парадигми в осмисленні феномену часу, що є основою історичності.

го вплинути, могла тільки перебувати в ньому. Світоглядною і методо­логічною базою даної моделі були монотеїстичні релігії і класична ме­ханіка Ньютона. Європейська філософія з часів раннього середньовіччя до XIX століття пояснюючи історію спиралася саме на цю основу.

Некласична наука кінця XIX — XX століття революційно змінила уявлення про час. Теорія відносності, теорія термодинаміки спростува­ли класичну картину світу, побачивши час нелінійним, дискретним, за­лежним від позиції спостерігача. Графічною моделлю нового бачення часу може бути гілчаста графіка або зображення різноспрямованих ло­кальних утворень (мал.3). Майбутнє завжди залишається невизначеним, воно може визначатися долею випадку, незначним фактом, чітка строга детермінація відсутня. Минуле не перейняте для сучасників.

Інтерпретація часу в певну добу певною філософською системою була фундаментальною основою для пояснення і розуміння історії. Ця взаємообумовленість прослідковується у вирішенні ключової проблеми філософії історії — проблеми єдності і багатоманітності історичного процесу.

У філософії представлені три основні традиції дослідження спрямо­ваності, єдності і багатоманітності історії: циклічна, лінійна і культур- но-цивілізаційна. Дамо коротку характеристику кожній з них.

2.