ПАНТЕЇЗМ Б. СПІНОЗИ

Вчення Спінози виникає як засіб подолання дуалізму. Голо­вна його заслуга полягає у тому, що він розвинув моністичне вчен­ня про природу.

На відміну від Р. Декарта і його ідеї про три субстанції (Бог, дух, матерія), Спіноза визнає тільки одну субстанцію - «Бога, або Природу».

Головне поняття, що поєднує Бога і природу, - субстанція. Світ з усім його розмаїттям і безкінечністю форм - це Бог, побаче­ний під різними кутами зору. Тобто, говорячи мовою Спінози, це сукупність незліченної кількості модусів єдиного Бога. Його Бог не мав якостей, які б відрізнялися від законів природи. Бог Спінози - це світ у його єдності. Його всесилля - в його всепри- сутності і всеповноті.

Бог і природа єдині, але не тотожні: Бог - це іманентна, внут­рішня, а не трансцендентна причина всіх речей. Все знаходиться в Богові і в ньому рухається. Атрибути Бога - одночасно і атрибу­ти природи. «Окрім Бога, ніяка субстанція не може ні існувати, ні уявлятися». Тому субстанція - це і є Бог. Бог у Спінози ототож­нюється з природою.

Субстанція є причиною самої себе (causa sui), тобто субстан­ція не має зовнішньої причини й детермінована лише власною природою. Принцип детермінізму - визначальна риса філософії Спінози.

Індивідуальні душі й окремі фрагменти матерії для нього тіль­ки означення; вони не речі, а вияви божественної істоти.

Метою Спінози було осягнути загальний природний порядок, частину котрого становить людина. Стисло його закони викладені в «Короткому трактаті про Бога, людину та її щастя» (1658-1660), розгорнуто - в п’яти розділах головного твору «Етика» (1677), самі назви яких являють її зміст: про Бога; про природу і походження душі; про походження і природу афектів (пристрастей); про людсь­ке рабство, або про силу афектів; про могутність розуму, або про людську свободу. В цілому це - метафізика, антропологія і теорія пізнання, остання як засіб для досягнення щастя людини.

Звільнення від афектів передбачає свободу думки і слова.

«Етика» відрізняється чіткістю логічних побудов, послідовніс­тю викладу ідей і їхньою аргументацією. Праця побудована у ви­гляді аксіом і теорем, що випливають одна з одної, на зразок геоме­тричних.

Спіноза постулює загальний причинно-наслідковий взаємозв’я­зок, що пронизує універсум: будь-який акт визначається причи­ною, яка, в свою чергу, визначається іншою причиною, і гак до без­конечності. Всім керує абсолютна логічна необхідність. Самодетер- мінуючою причиною є тільки Бог. Любов до нього, помножена на пізнання причинних зв’язків природи, - єдиний спосіб досягнен­ня свободи.

8.3.