НАУКОВИЙ АНАЛІЗ БІБЛІЇ

Бенедикт Спіноза (1634-1677) був чи не першим дослідни­ком у світовій філософії, який наблизився до проблем аналізу при­роди релігії, будучи абсолютно об’єктивним, відмовившись від на­лежності до будь-якої означеної конфесії.

Вважається, що найсуттєвіший вплив на формування філософ­ських поглядів Спінози зробив Р. Декарт. Проте свою основну ціль - пошук універсального принципу єдності світу - Спіноза все ж таки запозичив не у великого француза, а з інших джерел: окрім Біблії і Талмуда, він вивчав праці арабських і єврейських філософів, з яких його найбільше захоплював стародавній аполо­гет всеєдності Маймонід.

Метою Спінози було осягнення загального природного поряд­ку, частину якого становить людина.

«Теологічно-політичний трактат» був другим і останнім тво­ром, який був надрукований за життя філософа. З метою обережно­сті він був виданий анонімно, із зазначенням неправдивого місця друку. Твір було сприйнято з надзвичайним обуренням, особливо теологами, і його було офіційно заборонено продавати і розповсю­джувати.

Значення «Теологічно-політичного трактату» Спінози поля­гає ще й у тому, що тут вперше була дана наукова критика Святого Письма, Біблії. Вперше в історії людської думки мислитель висло­вив ідею, згідно з якою до дослідження Святого Письма треба під­ходити так само, як і до будь-якого іншого документа, що має свою історію. В цьому філософ, далеко випереджаючи свою епоху, ви­ступив як засновник біблійної критики, розквіт якої належить до 40-х років 19 ст.

8.2.