Августин

Свободу Августин інтерпретує як основу і початок самої людини та джерело блага в суспільстві. Під впливом неоплатонізму він пере­конався, що зло не може існувати як Божа даність, а є проявом позба­влення блага, яке приходить лише з духовним вибором людини.

У праці "Град Божий" Августин тлумачить суть держави як ін­струмент примусу і наслідок людської гордині. Саме з причини гріхов­ності людини, здатності її до зла, держава є необхідним утворенням. Державна влада загалом не надається до втілення людських помислів про справедливість, але вона може стати на шлях покращення своєї соціальної природи завдяки християнізації населення і правителів. Ключову роль тут відіграє церковна спільнота і родина. Християнська сім'я покликана знаходити згоду із законами civitas, маючи на меті со­лідарне існування разом з усіма людьми. Як влучно зауважує Дж. Елш- тайн, в Августина "домашній мир має пов'язаність із миром громадян- ським^,А5 Загалом Августин висловлює думку про те, що родина, сі­мейні стосунки (приватність) є початком, у якому зароджується частина соціального цілого, в тому числі громадянського суспільства. Нова ідея суперечила античним переконанням, де домашнє господарс­тво по суті вилучалося з громадянської сфери полісу. Християнин - це громадянин земного міста, покликаний, проте, розрізняти земні спра­ви, пронизані жадобою (cupiditas), завдяки свободі волі від справ ду­ховних, вічних, доброчинних, які в "місті" звершуються під знаком ми­лосердя (caritas). Правдива солідарність між громадянами міста тво­риться в церковній громаді, але звершується в невидимій релігійній спільноті. Такий підхід до значення свободи спрямовував розум люди­ни поза одиничну природу чи соціальну зовнішню роль. Людина вияс­нювалася в її унікальності бути собою лише завдяки здійсненню сво­боди як сутності життя, що стає можливим тільки в контексті солідар­ності з іншими.

1.2.2.