БАУМАНЗиґмунт Дискусія про постмодернізм

«Із великим спрощенням. можна сказати, що сучасна гуманістика моделювала світ передусім як об’єкт адміністрування. Це був світ, у якому ставилися й реалізовувалися цілі, а загальну мету роздрібнювали на підпроблеми для виконання, світ, де сьогоднішнє становище оцінювалося за тим, чи воно наближається, чи віддаляється від запланованого на завтра».

[...] «Для соціологів такою цілісністю було суспільство, відкрито чи мовчазно ототожнюване за останні 100 років з національною державою.». «.розглядуваний світ є цілісністю згуртованості, складеної за образом і подобою механізму. Звідси - центральне положення, виведене в моделі соціального світу процесом соціалізації, тобто пробудження у членів суспільства бажання робити те, що слід робити для згуртованого цілого; створення спільної згоди (консенсусу)... [.] «Замість нормативного реґулювання поведінки обивателя - спокутування споживача; замість насаджування ідеології - реклама; замість легітимації влади - прес-центри і прес-бюро».

[.] «.всі ми на власному досвіді мали багато приводів, щоб втратити повагу до проектів досконалого суспільства». «Сучасну цивілізацію здолали внутрішні суперечності, з якими вона народилася і яких не могла позбутися. [.]

«Покликання філософів і соціологів - у проголошуванні, виговорюванні замовчувань, у тому, щоб виявляти неочевидне, вловити те, що вислизає, або до чого руки не доходять, або чого не хочуть зачіпати. На долю філософів і соціологів випало розвінчувати брехню обіцянок заспокійливої упевненості й назавжди влаштованого порядку, якими заманюють у тоталітарні ями міражем звільнення від тягаря проблем; висміювати чванливість продавців єдиного патентованого смислу з похвальбою, ніби вони побували в палаці абсолютної істини і спожили зі столу кінцевої мудрості; відсіювати здорові зерна впізнавання. від полови тоталітарного мріяння, про загальну згоду. бити на сполох, а не присипляти.»