<<
>>

Спроба подолання онтології у філософії постмодернізму

У сучасній постмодерністській філософії здійснена спроба по­долання онтології («онтоцентризму»), тобто спроба відкинути онтологію взагалі. Як уже зазначалось, потмодерністи фіксують то­тальну «семіотизацію («симуляцію») сучасного світу, тобто потуж­не розширення знаково-символічної сфери.

Багато хто з постмо- дерністів визнають цю сферу єдиною і самодостатньою реальніс­тю. Таким чином, у постмодернізмі або ж відкидається поняття «буття», замінюючись знакам, або, принаймні, заперечується його тлумачення як «присутності», «наявності» чогось поза знаками. Отже, якщо буття не існує, а існують тільки знаки і символи, то втрачає смисл будь-яка онтологія. Існує тільки безмежний, нескін­ченний текст, а не якесь там буття - стверджують постмодерністи.

На відміну від аналітичної філософії, герменевтики й інших філософських учень, постмодерністи стверджують, що в цьому тексті «те, що означає» Цідпапз), тобто знаки, можуть бути і є «пустими», тобто такими, що не відповідають «означуваному» (зідпаїиш)[229]. Цей текст є рухомим, але знову ж таки не під дією того, що він означує, а, як стверджують постмодерністи, семіо- сфера володіє внутрішнім саморухом - «хорою»[230].

У постмодерністській філософії втрачають смисл категорії, які фіксують властивості буття, адже такі поняття, як природа тощо, передумовлюють певну впорядкованість буття. Але, як уже зазна­чалось, «постмодерністська чуттєвість» проголошує світ «хао­тичним і розмаїтим», а отже, заперечує намагання онтології знайти у світі першопричину («теоцентризм»), причинність взагалі («лінійний детермінізм») чи всезагальну мету («теолеоцентризм»). Якщо в дійсності і виникає час від часу якийсь порядок, то це від­бувається завдяки самоорганізації систем, а не якійсь зовнішній причині.

Однак, як ми вже писали, в найсучаснішій філософії спостері­гається переосмислення постмодернізму у межах «неокласициз­му», який намагається «повернути втрачене значення», тобто від­новити зв’язок між знаком та означуваним, а це, зрештою, має, на наш погляд, привести і до «воскресіння» буття.

Питання до семінарського заняття

1. Людина і буття.

2. Форми життєвого світу люидини.

3. Властивості буття.

4. Типи онтології.

5. Космос, природа, Бог. Онтологія і теологія.

6. Спроба «подолання» онтології у філософії постмодернізму.

Завдання, вправи, тести

1. Вставте пропущені слова

Суще - це те, що....

Буття - це... в цілому.

Буття є категорія, якою може оперувати тільки....

2. Доповніть пару властивостей буття

просторовість...

феноменальні...

сить

... матеріальн

ість

однорідність...

... єдиність

можливість...

... спокій

3. З'єднайте лінією речення у лівому стовпчику, із відповідним йому словом у правому

Філософія, яка визнає субстанцією щось матеріальне дуалізм
Філософія, яка визнає субстанцією щось ідеальне ідеалізм
Філософія, яка визнає одну субстанцію плюралізм
Філософія, яка визнає дві субстанції матеріалізм
Філософія, яка визнає багато субстанцій монізм

4. Вставте пропущені слова

Частина сущого, яка уявляється людині впорядкованою, стрункою і гармонійною, називається..., невпорядкований регіон сущого називають.... На людському переконанні, що суще має якийсь порядок, якісь закони, які можна дослідити, ґрунтується уявлення про... - довкілля людини, в якому діють якісь закони.... - це те буття, якому надається атрибут божественності, святості.... - це те, що існує поза природою, вище від неї і впорядковує її.

5. Виберіть із п 'яти варіантів відповідей на кожне запитання один правильний

1. Граничною філософською категорією є:

а) сутність;

б) субстанція;

в) буття;

г) матерія;

д) свідомість.

2. Те, що можна попробувати на дотик, смак, чи зафіксувати якимось фізичними приладами, називається:

а) свідомість;

б) матерія;

в) сутність;

г) Дух;

д) душа.

3. Наші думки є:

а) не сущими;

б) матеріальними;

в) неіснуючими;

г) ідеальними;

д) ірраціональними.

4. Філософським синонімом слова «першооснова» є слово:

а) матерія;

б) сутність;

в) субстанція;

г) ідея;

д) душа.

5. Засновником онтології є:

а) Арістотель;

б) Гайдеґер;

в) Парменід;

г) Платон;

д) Геракліт.

Література:

1. Корет Є. Оновы метафизики.- М., 1998.

2. ХайдеггерМ. Введение в метафизику.- СПб, 1998.

3. Хайдеггер М. Бытие и время.- М., 1997.

4. ХайдеггерМ. Время и бытие.- М., 1993.

<< | >>
Источник: Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.- Полтава: РВВ ПДАА,2010.- 381 с.. 2010

Еще по теме Спроба подолання онтології у філософії постмодернізму:

  1. Перші спроби подолання Гегелівської філософії. Артур Шопенгауер
  2. Проблемне поле філософії освіти: спроби кристалізації проблематики
  3. 5.13.2. Від онтології субстанції — до онтології суб’єкта в німецькому ідеалізмі XVIII — початку XIX ст.
  4. Подолання смерті в епікуреїзмі
  5. Типи онтології
  6. XVIII. ПОСТМОДЕРНІЗМ
  7. 2.5.5. Позитивістські спроби піднести історію до рангу науки
  8. Постмодернізм - найсучасніший постнекласичний філософський напрям
  9. Буття - центральна проблема онтології
  10. 18.3. Антропологія постмодернізму
  11. 18.1. Модернізм і постмодернізм
  12. МОДЕРНІЗМ І ПОСТМОДЕРНІЗМ
  13. Еволюція від феноменології до фундаментальної онтології в педагогічній антропології
  14. XVIII ПОСТМОДЕРНІЗМ
  15. БАУМАНЗиґмунт Дискусія про постмодернізм
  16. Позасуб’єктивні та передоб’єктивні структури досвіду в онтології Жана-Поля Сартра і Мориса Мерло-Поиті
  17. Розділ 10 АМЕРИКАНСЬКИЙ ПОСТМОДЕРНІЗМ: ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРНА КОНЦЕПЦІЯ Ф. ДЖЕЙМІСОНА