ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Листи до братів-хліборобів

[.] «В основі поняття нації лежить містичне ядро. Скільки б ми прикмет нації - як мова, культура, література, територія, раса і т. д. - не вичисляли і не аналізували, все в кінці кінців дійдем до того, що прийнято звати “душею нації”.

«Знайти об’єктивно правдивий соціяльний закон, який автоматично, без ніякого суб’єктивного внутрішнього зусилля зробив би з нас націю - неможливо. Зв’язувати “українську справу” з перемогою соціяльних теорій, витворених зусиллями і внутрішньою працею инших націй, або думати, що споживаючі спокійно в бібліотеках ріжні об’єктивні “наукові закони” розвитку людства зроблять для України те, чого не в силі зробити для неї своєю суб’єктивною працею, своїм власним стражданням, своєю власною посвятою ми самі - це значить прикривати звичайним літературно-словесним шарлатанством свою власну внутрішню нікчемність, трусливість і нездатність.

.Бо коли у людей на Україні не буде суб’єктивного хотіння оцю свою націю творити, то ніякі об’єктивні, наукові закони нам стати нацією не поможуть. [.] Українська нація не поза нами, а в нас самих. Вона твориться повсякчасно творчою працею кожного з нас. Од цієї нашої власної праці, од її вартости залежить наша внутрішня сила, якою кожний з нас і ми всі вмісті зможемо проявити себе і одстояти себе серед оточуючих нас інших, таких самих, як і наша, колективних громадських сил.»

[.] «В кожній соціяльній групі, об’єднаній однаковими матеріяльними і моральними умовами спільного громадського життя, все може бути, як і в окремої людини, ірраціональне, стійке хотіння до буття собою, до захованя, проявленя і поширеня себе. Усвідомлення собі оцього ірраціонального стихійного хотіння і виявлення його в виді прибраного в словесні логічні форми образу - стає першим завданням і обов’язком праці [.] думаючої і пишучої, оперуючої словом частини. [.] Боротьба за здійснення образу своїх бажань, свого соціяльного ідеалу, абсорбує і вичерпує енергію даної соціяльної групи.

«... без національної аристократії - без сильних і авторитетних провідників і організаторів нації в її тяжкій боротьбі за істнування - немає і не може бути нації. [.] Моральний авторитет національної аристократії лежить в основі законности влади і правлячої свідомости всіх націй в тих добах їх історичного істнування, коли влада єсть дійсно владою, коли аристократія єсть дійсно аристократією і коли кризиси авторитету не руйнують життя націй.»

«Без своєї власної суверенної державної організації не може бути нації. Тільки у власній державі моральні організаційні форми даної нації можуть йти паралельно і ритмічно з розвитком її матеріальної техніки та культури. Тільки власною державою може дана нація захистити свою власну матеріяльну і духову культуру од знищення її чужими націями.»

«.кожна людина в кожнім положеню, вимагаючім рішеня, має завжди вибір рішення і при тім вибір цей залежить вповні од її свідомої волі.»

.«Взаємовідношенням держави і громадянства опреділяється закон. Коли держава поневолює громадянство, нищиться закон... Але так само нищиться закон, коли громадянство поневолює державу і коли сила сильніших розкладається слабостю слабших. Відповідальність держави перед громадянством може істнувати тільки при гармонійнім взаємовідношенню держави і громадянства.»