ЛИПА Юрій Призначення України

[...] «У великих процесах історії, що в них рішається доля України, є широкий розмах можливостей, де інтуїція раси грає найважливішу ролю. Традиції і ритм раси існують від тисячоліть.

«Українські герої - це висловники туги й праці багатьох поколінь. Вони завершують собою повторність і уяскравлюють традицію. їхня особиста творчість - це завжди тільки одна сильна мелодія, що вплітається в потужний спів раси. [...] Духовність Тараса Шевченка є найбільш українською з цього погляду. [.] Ставлячи високо поняття родини й роду, українець створює підстави до морального контролю над одиницею. [...] Українське село має цілий кодекс своєї сільської ввічливості. Українець є завжди в групі, він зв'язаний з групою. Українська група має тенденцію скоріш до обмеження індивідуалізму. [.] Український індивідуалізм супротивиться стадності, однак особиста самостійність українця, його прив'язання до якоїсь власної ділянки праці дуже легко вливається у найрізніші форми й інтереси. Споконвіку артілі грали в економічнім житті українця (в хліборобстві, торгівлі, ловецтві) дуже важливу ролю».

«...для характеристики українських генеральних ідей треба пам'ятати про прагнення української одиниці до особистої свободи і про моральність провідників, про вроджені здатності мас і груп до міцної воєнної організації і, врешті, як про підставу, - про солідарність українців і велику ролю серед них жінки».

«Духовні сили українських одиниць і груп є людські, а тому обмежені. [.] Забава в марнотратство крови - це один із найбільших злочинів щодо своєї раси. Однак це є найцінніше з усіх цінностей України, і нема пробачення тим, що викликали безцільне для раси і Провидіння пролиття крови».

«Провидіння вкаже місію української раси в світі. [.] органічним складнем української державности є група. Одиниця є тоді найліпша, коли вона висловлює якнайліпше традиції, дух своєї асоціації. Власне українці мають вроджені здібності - тривало репрезентувати і висловлювати свою асоціяцію. В тім є їх сила».

«Повстання українського націоналізму треба в історії зв'язати з іменем Богдана Хмельницького, що, як твердить П. Меріме, “здається, перший винайшов в Европі боротьбу національностей”. В історії новітнього українства честь називатися першим націоналістом належить Ользі Косач (Олені Пчілці)».

.«Українське суспільство було, є і буде як образ взаємовідносин груп. [.] Українська раса переживає тепер процес найбільшого зодноріднення /гомогенізації/. Духовні традиції раси є незнищимі, їх завжди можна відродити в масах. Зусилля одиниць є великі, як і живою є віра у власне призначення, власну путь».