<<
>>

ЯСПЕРС Карл Витоки історії та її мета

[.] «Людина поселялася всюди, де була хоч маленька можливість жити. [...] Розвиток людини в доісторичну епоху

- це становлення основних конститутивних властивостей людського буття; розвиток людини в історичну епоху - це розгортання раніше набутого змісту духовного і технічного характеру.

[...] історія тягнеться близько 5 тис. років. [...] Доісторія - це час, коли відбулося становлення людської природи. [.] Ті крихітні дані про доісторію, які маємо. служать дзеркалом нашої сутності, що відкривають те, що іноді радше приховуємо від самих себе, про що за певних обставин забуваємо і що, несподівано перетворюючись на реальність, вражає нас і сприймається як катастрофа.

..Перше становлення людини - глибока таємниця, дотепер зовсім нам недоступна, незрозуміла. Можна, звичайно, фантазувати з приводу виникнення людини, однак такі фантазії дуже швидко виявляються безпідставними: уявлення про людину завжди існує вже в момент, до якого відносять її становлення. Ми. не знаємо, що таке людина, і це також стосується сутності нашого людського буття. [.] Біологічний розвиток створює спадкові властивості, історичний розвиток

- тільки передачу досвіду. [.] в людській природі біологічні й історичні риси насправді нерозривно пов'язані. [.] В самій природі людини закладено те, що вона не може бути тільки частиною природи.. [.] Природа людини - це її штучність.

...Існує, очевидно, специфічно людський феномен - соціальне життя людей завершується утворенням держави. [.] Історія перетворила людину на істоту, що намагається вийти за свої межі. [.] Історія - це постійне й наполегливе просування вперед окремих людей. Вони закликають інших іти за ними.

.Техніка - це сукупність дій розумної людини, спрямованих на панування над природою. сучасна техніка зробила відчутними фатальні наслідки для людини. За допомогою сучасної техніки зв'язок людини з природою проявляється по-новому.

[.] Виникає небезпека, що людина захлинеться в тій своїй другій природі, яку вона технічно створює. Смисл техніки полягає у звільненні від влади природи. [. ] принцип техніки закладений у ціле­спрямованому маніпулюванні матеріалами і силами для реалізації призначення людини...

.Технізація розповсюджується від підпорядкування природи до підпорядкування всього життя людини, до бюрократичного управління всім, до підпорядкування політики, навіть ігор і розваг. Людина вже не знає, що робити із своїм дозвіллям, якщо її вільний час не заповнюється технічно організованою діяльністю. Життя людини заповнюють газети і кіно, вона слухає новини і дивиться фільми, при цьому все воно набуває характеру механічної конвенціональності. [.] Але техніка не лише наближає нас до пізнаної у фізичних категоріях природи. Техніка відкриває перед нами новий світ і нові можливості існування у світі, а в цьому світі - нову близькість до природи. [.] Людина вже не може звільнитися від впливу створеної техніки. [.] зовсім очевидно, що в техніці закладено не лише безмежні можливості, але й безмежні небезпеки. Вся дальша доля людини залежить від того способу, через який вона підпорядковує собі наслідки технічного розвитку та їхній вплив на її життя.

...техніка - тільки засіб, сама собою вона не добра і не погана. Все залежить від того, що з неї зробить людина, чому вона служить, в які умови вона її ставить. [.] питання в тому, що за людина підпорядковує її собі, якою проявить себе людина за допомогою техніки. [.] Вплив техніки і ставлення до неї залежать від того духовного світу, від того типу мислення і поведінки, на який вона впливає.

.Держава, в якій діє свобода, заснована на законах, називається правовою державою. Свобода може бути завойована тільки у випадку, якщо влада долається правом. [.] До непорушності прав людини як особистості приєднується її право брати участь в житті суспільства. Тому свобода можлива тільки при демократії, тобто за можливої для всіх участі у виявленні волі.

.бути людиною - значить бути вільною; стати справжньою людиною - це сенс історії.

[.] Адже людина - це не просто істота, керована інстинктом, не просто вмістилище розуму, але така істота, яка підносячись, ніби виходить за свої межі. Її сутність не вичерпується тим, що може служити предметом фізіологічного, психологічного чи соціологічного дослідження. Вона причетна до всеосяжного, що тільки й робить її саму собою. Ми називаємо це ідеєю, оскільки людина є дух, називаємо це вірою, оскільки вона є екзистенцією.

.Історія - це шлях людини до свободи під знаком віри. [.] Незавершеність людини та її історичність - одне і те саме. Межі людської природи виключають ряд можливостей. На Землі не може бути ідеального стану. Нема правильного світового устрою. Нема досконалої людини.

.Нема сумніву в тому, що космос - дещо нескінченно перевищуваний той зовнішній аспект, який доступний нашому дослідженню, дещо безконечно глибший від того, що поступово відкривається нам. [.] історія Землі довгий час була життям без людини. [.] Людина історична лише як духовна істота, але не як істота природна. [.] Історичність людини - це історичність багатоманітності.

...Подібність людей за всієї їхньої відмінності дуже велика......Одинична людина ніколи не буває досконалою, ідеальною людиною. Людина не є істотою завершеною або здатною бути завершеною.

.світову історію можна збагнути як розвиток за висхідною лінією, хоч який містить відступи й зупинки, але загалом зв'язаний з постійним зростанням досягнень, в які вносять свою лепту всі люди, всі народи. Однак це лише одна лінія цілого. Сама людська природа, етос людини, доброта і мудрість не піддаються такому розвитку. [.] Тому проґрес може бути в знанні, у техніці, у створенні передумов нових людських можливостей, але не в субстанції людини, не в її природі, можливість проґресу у сфері субстанційного спростовується фактами. [.] Проґрес дійсно приводить до єдності в галузі знання, але не до єдності людства. Така єдність можлива тільки в спілкуванні. [.] Єдність - не фактична даність, а мета. Метою вважають свободу і усвідомлення свободи.

[.] Метою визнають цивілізацію і гуманізацію людини. велич людини, творчість духу, привнесення культури в суспільне життя, творіння генія. [.] культуру руйнували варвари.

.Єдність історії як повне єднання людства ніколи не буде завершена. Історія - рух під знаком єдності, підпорядкований уявленням та ідеям єдності.

Ідея людства стає конкретною і зримою лише в дійсній історії, в її цілісності. [.] історія не завершена, вона приховує в собі нескінченні можливості. [.] Розуміння історії в її цілісності виводить нас за межі історії». [.]

Духовна ситуація часу

[.] «Людина - істота, яка не тільки є, але й знає, що вона є. [.] людина - це дух, ситуація справжньої людини - її духовна ситуація. [.] Ми живемо в духовно незрівнянно багатшій можливостями й небезпеками ситуації, однак якщо ми не впораємося з нею, вона неминуче перетвориться на найнікчемніший час для людини, що виявилась неспроможною. [.] буття людини - в якості існування в економічних, соціальних, політичних ситуаціях, від реальності яких залежить все інше, хоч не вони тільки роблять її дійсною. [.] У своєму соціологічному існуванні індивід неминуче займає визначене йому місце і тому не може бути присутнім повсюди однаковою мірою.

.Знання свого світу - єдиний шлях, на якому можна досягнути усвідомлення всієї величини можливого, перейти потім до правильного планування та дієвого рішення й нарешті набути тих поглядів і думок, які дозволять через філософування зрозуміти сутність людського буття. [.] Внутрішню позицію людини в цьому технічному світі називають діловитістю. Індивід розпадається на функції. Бути означає бути в справі. [.] Діловитість сприяє також безмежному інтересу до загальної сфери інстинктивного; це виражається у захопленні масовим і дивовижним, створенням техніки, величезними згромадженнями народу, публічними сенсаціями, викликаними справами, щастям і спритністю окремих індивідів. в іграх, пригодах і навіть у здатності ризикувати життям. [.] Оскільки загальна діловитість потребує простоти, зрозумілої кожному, вона веде до єдиного прояву людської поведінки у всьому світі.

Єдиними стають не лише моди, але й правила спілкування, жести, манери говорити, характер повідомлень. етос спілкування. Там, де мірою людини є середня продуктивність, індивід як такий не вартий уваги. [.] він - загальне, не він сам. [.] Здається, що об’єктивована, відірвана від свого коріння людина втрачає саме існування. [.] держава, суспільство, фабрика, фірма - все це підприємства на чолі з бюрократією. [.] Маса і апарат зв’язані одне з одним. [.] Він повинен орієнтуватися на властивості маси: на виробництві - на робочу силу маси, у продукції - на цінності маси споживачів. [.] Властивість маси як публіки полягає в ілюзорному уявленні про своє значення як великої кількості людей; вона складає свою думку загалом. Ця думка йменується “громадською думкою”. Вона є фікцією думки всіх... [.] вона... неосяжна... завжди ілюзорна... Для розчленованої в апараті маси головне значення має фікція рівності. [.] Для впливу на масу потрібна реклама. [.] Недоступне й називається далеким від життя.

.Однак людина як окремий індивід ніколи повністю не розчиняється в порядку існування, яке складає йому буття тільки як функцію, потрібну для збереження цілого.

.Те, що впродовж тисячоліть становило світ людини, в теперішній час ніби зазнало краху. [.] Все охоплено кризою, незбагненною і неосяжною у своїх причинах, яку неможливо відхилити, а можна тільки прийняти як долю, терпіти й долати.

.Всі технічні й економічні проблеми набувають планетарного характеру. Земна куля стала не тільки сферою переплетення економічних зв'язків і єдності технічного панування над існуванням; дедалі більше людей бачить в ній єдиний замкнутий простір, в якому вони поєднані для розвитку процесу своєї історії. [.] Об'єднання людей земної кулі привело до процесу нівелювання...

.Сенсові порядку існування суспільства людина служить працею, що забезпечує її власне існування в цьому суспільстві. [.] Можливість миру, до якого прагнуть, могла би стати реальною завдяки тому, що технічний розвиток зброї заставить визнати неможливість війни в Європі, оскільки в умовах обмеженого простору нападника буде також знищено..

.Виховання людини - процес, який повторюється стосовно кожного індивіда. [.] Освіта робить індивіда через його буття співучасником у знанні цілого. Людина тим рішучіше може стати сама собою, що яснішим і наповненішим є світ, з яким її власна дійсність становить єдність. [.] виховання визначає майбутнє людське буття; занепад виховання був би занепадом людини. [.] хто завоює молодь - володітиме майбутнім.

...Оскільки людина є тільки в суспільстві, якому зобов’язана існуванням, традицією і завданнями, її природу треба вивчати лише через вивчення суспільства. [.] Без соціології неможливо займатися політикою. Без психології ніхто не зможе впоратися із складнощами ні в собі самому, ні в стосунках з іншими. Без антропології було б втрачено усвідомлення темних глибин того, в чому ми дані собі. [.] Соціологія, психологія і антропологія вчать розглядати людину як об’єкт, який треба вивчати на основі дослідних даних. [.] так можна й справді дізнатись щось про людину, але не саму людину. [.] Для індивіда зовсім не обов’язково бути тим, чим його конструює соціологія, психологія чи антропологія. [.] пізнанню людини прийшов кінець, коли було осягнуто, що його межа перебуває в екзистенції.

.Людина не може бути завершеною, для того, щоб бути, вона має змінюватися в часі. [.] основне питання часу зводиться, очевидно, до того, чи можлива ще незалежна людина, що сама визначає свою долю.

.Духовна ситуація потребує сьогодні свідомої боротьби людини, кожної людини за її справжню сутність. Вона повинна вистояти в цій боротьбі». [.]

<< | >>
Источник: Соціальна філософія. Хрестоматія: навчальний посібник. Упорядники: М. Ю. Голянич, Ю. М. Москаленко. м. Івано-Франківськ: Лілея-НВ,2019. - 352 с.. 2019

Еще по теме ЯСПЕРС Карл Витоки історії та її мета:

  1. Ясперс, Карл (1883-1969)
  2. 3.8.4. Питання єдності всесвітньої історії, її смислу та мети в філософії екзистенціалізму (К. Ясперс)
  3. 11.3. «Філософія існування» К. Ясперса
  4. Ясперс
  5. «Екзистенційна філософія» К. Ясперса
  6. 2.7.1. Витоки історичної думки в Україні
  7. 7.1. Інтелектуальні витоки німецької класичної філософії
  8. 2.2.1. Витоки філософського мислення
  9. 3.1.1. Витоки античного космоцентризму
  10. Лекція 1 Філософія історії: поняття та предмет. Формування предмету філософії історії філософії історії. І тільки для філософії важливим є питання про те, чи історичний розум сам є історичний.
  11. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ: ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ. ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТУ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ