3.8.3. Обґрунтування К. Марксом ідеї всесвітньої історії. Формаційна модель історичного процесу

Із принципово інших позицій до вив­чення історії підходив Карл Маркс.

Він вважав, шо варто виходити не з ідей, а з реальних життєвих передумов. Це мають бути реальні індивіди, їхня реаль­на діяльність та матеріальні умови їхньо­го життя.

Таким чином, підстава єдності історії полягає в діяльності лю­дей, яка згодом ідентифікується з поняттям матеріального вироб­ництва. Процеси соціальних змін здійснюються не самі собою, а лише внаслідок людської діяльності, а в цій діяльності первинною, сутнісною є матеріальна діяльність. Саме матеріально-виробнича діяльність є, за Марксом, основою поступального розвитку.

Об’єктивні закони розвитку суспільства та історичного процесу загалом виступають як закони діяльності людей і їхніх суспільних відносин. Адже різні види діяльності та суспільні відносини склада­ють засадничий зміст історичного процесу і визначають його спря­мованість. Ці види передусім спрямовані на задоволення об’єктив­них потреб людей, для цього використовуються способи та засоби, властиві цьому суспільству. Змінюючи світ заради задоволення пев­них потреб, люди створюють нові ситуації, за яких з’являються нові потреби, а також нові способи та засоби їх задоволення.

Однак виробничі відносини повинні відповідати як рівневі роз­витку продуктивних сил, що визначає можливості впливу їх на при­роду, так і їх характерові, який зумовлює способи застосування їх. Виробничі відносини в будь-якому випадку повинні сприяти най­ефективнішому використанню продуктивних сил, а результатом цього має бути підвищення випуску необхідної продукції та зрос-

тання суспільного збагачення.

Згідно з марксистським розумінням історичного процесу, закон відповідності виробничих відносин рівневі й характерові розвитку продуктивних сил діє і в окремих рамках суспільно-економічних формацій, і при переході від однієї формації до іншої. Цей перехід здійснюється тоді, коли потрібна заміна старих виробничих відносин новими, які будуть здатні дати простір розвиткові продуктивних сил і стануть економічною основою нового суспільства. Таким чином, людство проходить певні етапи історичного розвитку. Ці етапи Маркс називає формаціями. Це поняття він узяв із геології, в якій во­но означає «пласти ґрунту» (в історії, за аналогією, це пласти історії, де кожний наступний прошарок є сходженням до наступного).

Маркс розділив усю історію на 5 формацій: первіснообщинна; ра­бовласницька; феодальна; буржуазна; комуністична.

Але в нього є ще й інший поділ історії: первинна формація (первісне суспільство); вторинна формація (рабовласницьке суспільство, феодалізм, капіталізм); третьою є комунізм. Кожна на­ступна формація є прогресивніша порівняно з попередньою. Маркс підкреслював, що суспільство не може перестрибнути через при­родні фази свого розвитку, що більш розвинена країна показує менш розвиненій її власне майбутнє.

Маркс особливу увагу приділяє вторинній формації, яку називає «суспільно-економічна формація». Вона, за Марксом, включає усі яви­ща, які є в суспільстві (матеріальні, духовні, політичні, соціальні, ро­динно-побутові тощо). Системотворчою основою формації є спосіб виробництва матеріального життя в єдності продуктивних сил і ви­робничих відносин. Суспільно-економічна формація — це особли-

вий соціальний організм, який розвивається на базі своїх іманент­них законів. Водночас суспільно-економічна формація — певний щабель розвитку історичного процесу по висхідній лінії.

Отже, історія в Маркса постала як зміна та розвиток суспільно- економічних формацій — від первісних форм до більш розвинених. Формація, яка має справу з логікою історії, показує її єдність і ба­гатоманітність.

Марксистська теорія суспільно-економічних формацій містить в собі ще один аспект розробки ідеї єдності історії. Маркс сформулю­вав тезу про дію закону усуспільнення виробництва в процесі історії, згідно з яким дійсно всесвітньою історія стає з часу формування капіталістичної формації. Саме в цей час виникає світовий ринок і всесвітній розподіл виробництва, що зумовлює новий рівень інтег­рації суспільств у світовій історії. Історичну перспективу Маркс пов’язував із перетворенням окремих суспільств в єдину загально­людську вільну асоціацію вільних індивідів на базі формування універсального виробництва як виробництва людських сутнісних сил.