МАРКУЗЕ Герберт Одновимірна людина. Дослідження ідеології розвиненого індустріального суспільства

[.] «Можливості (інтелектуальні й матеріальні) сучасного суспільства незрівнянно більші порівняно з минулим. Це означає, що сфера панування суспільства над індивідом незрівнянно ширша, ніж раніше.

.Завдяки відповідному способові організації своєї технологічної основи сучасне індустріальне суспільство має тенденцію до тоталітаризму. Адже “тоталітарне” - це не лише терористичне політичне управління суспільством, а й нетерористична економічно-технічна координація, яка діє шляхом маніпуляції потребами з боку підприємців».

«Тією мірою, якою сфера праці пов'язана з машиною й відповідно з машинним виробництвом, вона стає потенційною основою нової свободи людини. [...] Слід розрізняти як справжні, так і хибні потреби. Хибними є ті, які нав'язуються індивідові певними суспільними інтересами для його придушення: потреби, що увічнюють виснажливу працю, аґресивність, злиденність і несправедливість. Тільки вітальні потреби мають беззастережне право на задоволення - потреби в харчуванні, одежі, житлі на певному досягнутому рівні культури. Задоволення цих потреб є передумовою здійснення всіх потреб, як справжніх, так і сублімованих.

Вільний вибір серед широкого розмаїття товарів і послуг не означає свободу, якщо ці товари й послуги здійснюють соціальний контроль за життям того, хто виснажливо працює й боїться - тобто якщо вони підтримують відчуження.

Чи може суспільство, нездатне захистити приватність індивіда навіть у межах чотирьох стін, правомірно твердити, що воно поважає індивіда і що воно є вільним суспільством? [...] Оскільки люди можуть підтримувати тривале виробництво ядерної зброї, терпіти радіоактивні опади, виробництво сумнівних продуктів харчування, вони не можуть (саме з цієї причини) терпіти позбавлення розваг і форм освіти, які роблять їх здатними відтворювати механізми їхнього захисту та (або) руйнування. [...] Створення репресивних потреб уже давно стало частиною. праці - потрібної в тому розумінні, що без неї чинний спосіб виробництва не зміг би підтримуватися». [.]

«Розвинене одновимірне суспільство змінює відносини між раціональним і ірраціональним. [. ] царина ірраціонального стає притулком для справді раціонального - для ідей, які можуть “сприяти мистецтву жити”....Економічні й технічні спроможності суспільств, що існують, достатньо широкі, аби дозволяти пристосуватися нижчим прошаркам і робити поступки останнім. [.] Однак знову з'явився привид у межах і за межами розвинутих суспільств».