Проблемне поле філософії освіти: спроби кристалізації проблематики

Наразі існує низка визначень філософії освіти, серед яких, наприклад, такі: “Філософія освіти — це особливий тип філософської системності, спеціалізований у сфері освіти” (Британська енциклопедія); “Філософія освіти — це спосіб мислення” (Я.

Одним з найбільш поширених підходів є спроба розчинити проблематику філософії освіти у рамках філософського знання, звести її до будь-якої його царини, наприклад, або до соціально- філософської, або антропологічної проблематики на кшалт: філософія освіти - це філософія людини.

Як відомо, завдання будь-якої освіти - це залучення людини до культурних цінностей, науки, мистецтва і т.п. Культура транслює накопичений соціальний досвід, універсалії культури забезпечують відтворення певного образу соціального життя і типів особистості. В освіті закладаються механізми життєдіяльності, соціалізації особистості, підготовки до буття в сучасній культурі. Нарешті, освіта формує людину. Але включення філософії, культури, соціуму, освіти до проблемного поля філософії освіти безмежно його розширює, що ускладнює сприйняття сутності нової царини філософії. Методологічно важливим тут є пошук відповіді на питання про співвідношення індивідуально зорієнтованої філософської антропології і соціально зорієнтованої філософії освіти.

Другий підхід є протилежний першому і виявляється в ототожненні філософії освіти з теорією педагогіки. Остання аналізується як теоретичне узагальнення філософських засад та інноваційних досягнень реальної педагогічної практики навчання, виховання, освіти. З погляду методології, в цьому випадку актуалізується питання про статус теорії у педагогіці.

Третій підхід до визначення філософії освіти — проектно- прикладний, що супроводжується безпідставним звуженням предмету філософії освіти і зведенням його лише до освітньої діяльності. Суть його полягає у розумінні філософії освіти як науково—концептуального проекту визначення проблемного поля, змістовних ідей і конструктивних засобів теоретичного вирішення принципових питань розвитку освітньої практики.

Проектно—прикладний підхід до визначення філософії освіти — це сукупність дослідницьких засобів, які, з одного боку, задають кут зору на проблему якби “згори” — через методологію проектування освітньої метатеорії, а з другого, — погляд “знизу” як узагальнення реального освітнього досвіду. В першому випадку простежується залежність когнітивного самовизначення філософії освіти від засобів та інструментарію, які реалізуються при розробці проблем освіти. В другому — вбачається небезпека зниження теоретичного рівня досліджень, можливість не помітити інноваційні тенденції в освіті.

Прикладний характер філософії освіти полягає у практичній спрямованості сформульованих нею теоретичних положень та можливості їхнього практичного застосування, що є відображенням однієї з функцій науки.

Розмірковуючи в дусі теоретичного синтезування щодо умовно позначених підходів, можна припустити, що кожен з них у кінцевому рахунку відображає складність об’єктивного процесу становлення нової царини знань і містить конструктивні аспекти, цілевідповідність використання яких для комплексної характеристики філософії освіти має бути плідним і евристичним.

Філософія освіти — це царина філософського знання, яка вивчає методологічні засади функціонування і розвитку освіти як цілісної системи. Вона є міждисциплінарною та інтегративною цариною знань, що акумулює досягнення та стимулюється проблематикою різних наук, зокрема таких, як^: психологія, педагогіка, етика, естетика, культурологія, соціологія та ін. Філософія освіти виступає формою концептуалізації освіти, яка стає об’єктом філософського аналізу, що охоплює її онтологічні, епістемологічні, антропологічні, аксіологічні та праксеологічні аспекти. Специфіка філософської рефлексії щодо освіти, порівняно із згаданими науками, полягає в тому, що філософія, передусім, покликана відповідати на кардинальні питання, пов’язані із відношенням людини до світу, її способом “входження” у нього, тобто задавати світоглядний кут зору на проблематику. Друга особливість цієї рефлексії виявляється в тому, що вона охоплює освіту в усіх її ціннісних, системних, соціально-філософських, емпіричних, теоретичних і прикладних аспектах. Освіта постає як цілісний об’єкт. Предметом філософії освіти є “найбільш загальні фундаментальні засади функціонування і розвитку системи освіти”^[7], адекватної антропологічним орієнтирам і соціальним запитам суспільства.