Даосизм

Даосизм — філософське вчення, згідно з яким природа і життя лю­дей підпорядковані загальному божественному законові дао.

Засновником даосизму — другої за значенням течії у філософії Ки­таю — є Лао-цзи., якому приписується авторство трактату «Дао де цзін».

Даосизм як філософська доктрина порушує проблему справжнього, відмінного від видимого буття, поділяє світ на невидиме дао і видимий, створений ним світ речей. Ставлення дао до конкретних речей важко звести до якоїсь логічної схеми. Дао — нематеріальна субстанція, по­збавлена тілесності. Водночас воно не є і духовною субстанцією, оскі­льки постає як реальний момент у перетворенні речей. Дао є і субстан­цією, і несубстанцією (вічним рухом), воно існує мовби окремо і невідокремлене від речей, пронизує їх, творить речі й існує в речах. Оця невловимість дао, відсутність правдоподібного зв’язку між види­мим і невидимим зумовлює містицизм вчення. Таємниця дао відкрива­ється не всім, а тільки тим, «хто вільний від пристрастей, бачить чудес­ну таїну дао, а хто має пристрасть, бачить його тільки в конечній формі».

Суть дао зумовлює і правила поведінки його прибічників. Мудрець, який пізнав дао, є бездіяльним. Хто служить дао, той поступово прига­шує, обмежує свої бажання, доходячи в цьому до не діяння. Однак, вважають дао-сити, не діяння є найбільшим діянням, завдяки йому мо­жливо досягнути більшого, ніж діянням. Звеличення споглядання й ас­кетизму споріднює даосизм з буддизмом, на основі синтезу яких виник у середні віки дзен-буддизм.

Трактат «Дао де цзін» містить чудові зразки наївної діалектики, зок­рема здогади щодо місця протилежностей у світі. «Коли всі в Піднебес­ній (так китайці називали свою державу. — Авт.) дізнаються, що пре­красне є прекрасним, з’являється й потворне. Коли всі дізнаються, що добро є добром, виникає і зло. Тому буття і небуття породжують одне одного...» Всі істоти містять у собі протилежні часточки — «ян» та «інь».

За своєю соціальною базою даосизм спрямований проти конфуціан­ства. Людинолюбство і вченість Лао-цзи засуджує як протидію дао. Се­нтенція даоситів про те, що з подоланням вченості народ буде у стократ щасливішим, спрямована проти конфуціанців. Носіями ідей даосизму були родова аристократія, усунута від влади (звідси тугаза минулими часами, коли панувало дао, витіснене людинолюбством і лицемірст­вом), а також монахи-аскети — носії ідей бездіяння, безкорисливості тощо. Дао гармонувало з ранньокласовими патріархальними відноси­нами, руйнування яких, на думку даоситів, призвело до погіршення су­спільства.

Інші філософські течії Китаю — моїсти, легісти (законники), натур­філософи тощо — значно відрізнялись у поглядах на суспільство і сус­пільні відносини, але поняття «дао», «жень», «лі», протилежні часточки «ян» та «інь», посідають у них значне місце.

Дальший розвиток китайської філософії, який, по суті, звівся до примноження різноманітностей, а не до виходу на вищий рівень, зумо­влений консерватизмом китайського суспільства, слабким зв’язком фі­лософування з наукою, яка в Китаї так і не піднялася до теоретичної форми.

Філософія Стародавнього сходу являє собою своєрідне культурно- історичне утворення. Вона яскраво демонструє велич і могутність люд­ського духу, розкриває його творчі можливості та багате змістове напо­внення.

У філософській думці Стародавнього Сходу розроблені глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні початки буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтую­чись на фундаментальні підвалини буття, намагаючись виконати по­веління вищих законів світу, змінити себе і ввести у стан гармоній­ної досконалості.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Значення проблеми співвідношення західного та східного типу цивілізацій для розуміння процесів суспільного життя та розвитку філософії.

2. У чому полягають світоглядні ідеї «Вед» як духовного канону Ста­родавньої Індії.

3. Основні ідеї провідних філософських шкіл Стародавньої Індії.

4. Назвіть основні ідеї давньокитайського «П'ятикнижжя».

5. Охарактеризуйте основні ідеї та ідейні здобутки првідних філо­софських шкіл Стародавнього Китаю.

6. Пояснить сучасне значення ідейних надбань давньосхідної філо­софії.

7. Українська культура в контексті проблеми співвідношення захід­ного та східного типу цивілізацій.

Теми для написання рефератів

1. Особливості староіндійської філософії. Проблема філософії як центральна проблема староіндійської філософії

2. Основні школи та напрямки староіндійської філософії: брахманізм; філософія епічного періоду; неортодоксальні і ортодоксальні школи в стародавній Індії

3. Даосизм, як національна релігія Китаю

4. Основні школи та напрямки старокитайської філософії: конфуці­анство; даосизм; моїзм; легізм; школа прихильників Інь і Ян.

5. Даосизм і буддизм.

6. Причини поширення буддизму в сучасному світі.

7. Даосизм в різні історичні періоди.

8. Природа індійської філософії.

9. Філософські основи буддизму.

Література

1. Антология мировой филисофии. T.1 — M.,1969r.

2. Древнеиндийская философия. M.,1963r.

3. Древнекитайская философия: Собр. Текстов. В 2Т. М.,1972- 1973.Т.2

4. Лукьянов А.Е. Истоки Дао. Древнекитайский миф. — М.,1992.

5. Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке. M,1989.

6. Таранов П.С. Золотая философия. M.,1999r.

7. Читанка з історії філософії: Кн. 1; Філософія Стародавнього Світу. K.,1992r.

8. Современная философия: словарь и хрестоматия. Ростов-на- Дону,1995г.

9. Васильев Л. История народов Востока. — M., 1983.

10. Электронная версия: И. А. Небараев, А. Р. Дубровин,

П. А. Евстифеев, С. В. Казин // http://filosok.narod.ru/glava2.html

11. «Философия». Третье издание, под ред. доктора философских наук, профессора В. Н. Лавриненко, Москва, изд.Юристъ, 2008.

12. «История философии» в кратком изложении, пер. с чеш. И. И. Богута, Москва, изд. «Мысль», 1995.

2.2.