Філософія і світогляд

Кожна людина від природи прагне до знань - так вважав мис­литель Арістотель - і це відповідає дійсності. Знання, однак, бу­вають різні, - ми навчаємося основам наук, інколи засвоюємо якісь релігійні уявлення, поповнюємо побутові знання новими способами ведення домашнього господарства тощо.

Філософія, як особливе знання, точніше, як особлива мудрість завжди відігравала важливу роль у житті людини і людства. Хоча вона, на думку відомого мислителя ХХ століття Макса Шелера, завж­ди була «прерогативою еліти», проте тією чи іншою мірою зачіпала всіх. Філософія надихала політиків і царів, змінювала життя окремих людей. Багатьом вона допомагала знайти смисл життя, пізнати світ і самого себе. Філософські знання та ідеї постійно намагалися засто­сувати на практиці, перетворити їх на ідеологію чи політичну док­трину, хоча це досить часто приводило до соціальних катаклізмів і трагедій, таких, як війни, голокости, масові знищення. Філософію звеличували або принижували, прославляли або відкидали - і це переконало, що окрема людина, народ чи культура в принципі можуть обійтися без філософії. Проте вона - показник величі і високого розвитку людини, народу чи культури. Тільки людина, яка знайома з основами філософії, може вважатися інтелектуальною і культурною. Тільки той народ, який має власну філософію, - є видатний. Філософія є найвеличнішим витвором людського духу і вершиною культури.

У свідомості кожної людини є певний образ світу, в якому вона живе, котрий називають світоглядом. Світогляд - це не пог­ляд на окремі речі, а погляд на світ у цілому (природу, космос, людину, суспільство, добро та зло, красу тощо). За своєю структурою (внутрішньою будовою) світогляд складається з трьох частин: відношення людини до природи, інших людей та самої себе.

Міфологічний світогляд - це тип світогляду, при якому людина включена у Всесвіт і досить слабо виділяє себе в ньому, не чітко розрізняє суб’єкт та об’єкт, тобто себе та світ. Міфологічний світо­гляд був притаманний людям із сивої давнини^[1], однак певною мірою зберігся й у свідомості сучасної людини. У міфологічному світогляді межа між світом та думкою про світ усвідомлюється слабо. Антропологи - люди, які досліджують залишки напівдиких племен, в яких міфологічне світобачення є визначальним, наводять багато прикладів, коли ці люди власні думки, сни, фантазії тощо видавали за дійсність. Все це дає підстави говорити про те, що у міф не ві­рять - у ньому живуть. Філософія, на відміну від міфу, досить чітко вирізняє суб’єкт і об’єкт, власні думки про світ і сам світ, а також усвідомлює той факт, що той образ світу, який вона малює у своїй свідомості, може не співпадати із самим світом.

Релігійний світогляд, на відміну від міфологічного, розрізняє суб’єкт та об’єкт. Він ґрунтуються на вірі, прийнятті тих чи інших тверджень без сумніву і доведень. Для віруючої людини факт існу­вання Бога, для прикладу, є безсумнівним, він не потребує доказів чи перевірки. На відміну від релігії, філософія досить часто, якщо не завжди, ґрунтується на сумніві, навіть у найочевидніших речах. Мислитель Олдос Гакслі, посилаючись на англійського філософа Герберта Бредлі, стверджував, що «філософія - це відшукування сумнівних причин у тому, у що ми віримо інстинктивно»^[2], а Рене Декарт головним методом філософського пізнання вважав «універсальний сумнів», тобто сумнів в усьому^[3].

Науковий світогляд, на відміну від релігії, не покладається на віру, і будь-яке твердження намагається доводити та перевіряти. Однак філософія вирізняється також і від науки. Головні відмін­ності філософії від науки такі:

1. У науковому досліджені бере участь людський розум, а у фі­лософуванні - все людське єство (серце, воля, інтуїція, чуття тощо).

2. Наукова істина - це істина тимчасова, від якої вчений може відмовитися на користь більш обґрунтованої істини, а від філо­софської істини, яка дається людині не тільки розумом, а й волею і почуттями, відмовляються досить рідко.

3. Мова, якою висловлюються філософи, більш різноманітна, ніж мова науковців. Філософські ідеї доносилися до інших людей не тільки у формі понять та логічних тверджень, але й у поемах, прозі, афоризмах тощо^[4].

4. Способів пізнання істини у філософії набагато більше, ніж у науці. Жодна наука не користується інтуїцією, діалектикою, апо- фатикою, катафатикою тощо.

5.Наука прагне до знання, а філософія - ще й до мудрості. Давньогрецький філософ Геракліт говорив, що «для того, щоб бути мудрим, ще не достатньо багато знати» (ф. 40), знання є необхідною, однак ще не достатньою умовою для того, щоб людина вважала себе мудрою.

Отже, підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що філософський світогляд чітко розрізняє суб’єкт і об’єкт, людину і світ, усвідом­лює відмінність людських уявлень про світ від того, чим світ є на­справді. Він є критичним осмисленням дійсності всім людським єством.

Філософський світогляд різниться від міфологічного, наукового чи релігійного. Будь-які спроби перетворити філософію «у строгу науку», тобто представити філософію у вигляді науки, наблизити її до наукового світогляду, були приречені на поразку, таку ж участь спіткали й спроби розмістити філософію «десь між наукою і релігією». Філософський світогляд є особливим, автентичним і таким, що не може бути зведений до якихось інших форм. Однак ототожнювати поняття «філософія» і «філософський світогляд» також було б не правильно. Вона, найшвидше, є те, що формує світогляд, постійний «пошук світогляду». «Тлумачення філософії як світоглядної проповіді - нітрохи не менша омана, ніж її характеристика як науки»^[5], - стверджував видатний німецький

філософ ХХ ст. Мартін Гайдеґер, і мабуть слід погодитися, що філософія «...не піддається визначенню через щось інше, а тільки через саму себе й у якості самої себе - без порівняння з чим-небудь, з чого можна було б добути її позитивне визначення. У такому випадку філософія є щось самостійне, останнє...»^[6].

Традиційно свідомість сучасної людини - це суміш міфів, вірувань, наукових поглядів, а інколи і філософських узагальнень. Філософія покликана впорядкувати світогляд, стати його теоретич­ною основою, навчити людину мислити проникливо, критично і самостійно.

2.