Паскаль і Віко проти філософських установок Нового часу

У XVII-XVIII ст. жили два мислителі, думки яких суперечили всім філософським установкам Нового часу - вірі в людський розум і необмежені можливості наукового пізнання.

Одним із них був французький учений і філософ Блез Паскаль (1623-1662)^[131].

здійснюється розумом, є обмежене і ратував за чуттєве («безпосе­

реднє») пізнання, яке здійснюється серцем. Горда і самовпевнена людина є насправді лише «трости­ною» у Всесвіті, хоча і «мислячою тростиною». Відчуваючи свою «тендітність, смертність і ни­цість», вона сумує, впадає у відчай, блукає і шу­кає розваг. Однак розум, яким вона пишається, не може зробити її щасливою. Він тільки під­водить її до віри, яка є вищою за розум, адж лійський філософ Джамбаттіста Віко (1668­1744)^[132], який вважав, що світ природи, створе­ний Богом, може бути пізнаний тільки самим Богом, а людина може пізнати тільки те, що створила сама, світ «громадянськості», тобто людської історії. Поряд із раціональним пізнанням, яке є прерогати-

тільки серцем можна пізнати Бога через Ісуса Христа.

Аналогічних поглядів дотримувався й іта-

вою філософії, Віко також обґрунтовував пізнання за допомогою вольових зусиль, яке є прерога­тивою «філології».

Паскаль і Віко були першими, хто виступив проти ілюзій раціоналізму, емпіризму та Про­світництва, безжально розвінчуючи сліпу віру в науку, раціональне пізнання та всесильність людського розуму. '

11. Романтизм якрекція на крах ілюзій Просвітництва та його вплив на німецький ідеалізм

12. Філософія Фіхте.

13. Філософія Шеллінґа.

14. Філософія Геґеля.

15. Чому філософію Геґеля називають «вершиною» класичної філософії?

16. Паскаль і Віко проти філософських установок Нового часу.

Завдання для читання

Прочитайте статтю Й. В. Ф. Геґеля: ««Хто мислить абстрактно?» (Гегель И.Ф. Кто мыслит абстрактно // Мир философии: Книга для чтения. В 2-х. ч. Ч. 1.- М.: Политиздат, 1991.- С. 521-525.) Чому Геґель вважає абстрагування найнижчим щаблем пізнання і як ця думка пов’язана з усією системою філософії Геґеля.

Завдання, вправи, тести

1. Вставте пропущені слова

Наукова революція - це ряд........., що призвели до злету..., а згодом і до зміни всього

світогляду. Вважають, що наукова революція почалась із публікації роботи........ і завершилась

виходом у світ роботи..., яка називалась...................

2. Вставте пропущені слова

Головними ідеями філософії Нового часу були:

1. Переконаність у всесильності... і.......

2. Уявлення про те, що філософію слід будувати на взірець....

3. Інтерес до механізмів.... та можливостей..........

3. Заповніть таблицю, користуючись запропонованим переліком імен філософів

Дідро, Руссо, Декарт, Вольтер, Толанд, Спіноза, Тіндаль, Кант, Ламетрі, Ляйбніц, Гельвецій, Геґель, Гольбах, Бекон, Кондиль’як, Рід, Гоббс, Стюарт, Локк, Браун, Вольф, Шарль Монтеск’є, Мандевіль, Пуффендорф, Шеллінґ, Томазій, Беккаріа, Г’юм, Хатчесон, Фіхте, Гартлі, Берклі, Баумґартен Лессінґ

4. Вставте пропущені слова

Головною ідеєю німецького ідеалізму була ідея......., яку вперше сформулював....

5. Виберіть із п 'яти варіантів відповіді один правильний

1. До головних ідей філософії Нового часу відносяться наступні:

а) першоосновою всього є Бог;

б) першоосновою всього є людина;

в) філософію слід будувати на взірець строгої науки;

г) в основу світу покладено ідеї;

д) філософія є служанкою богослов’я.

2. Філософський напрям, який покладав відчуття основою пізнання, називався:

а) раціоналізм;

б) емпіризм;

в) Просвітництво;

г) сенсуалізм;

е) ідеалізм.

3. Метод Вольфа це:

а) містичне особистісне переживання Бога;

б) визначення основоположних наукових принципів, точності понять, строгості доведень;

в) світська, раціональна релігійність, поєднана зі світською мораллю;

г) пізнання світу на основі досвіду, експерименту;

д) метод тлумачення Біблії, на основі викриття поза її дійсним смислом, алегоричного, символічного, прихованого смислу.

4. Засновником трансцендентальної філософії є:

а) Геґель;

б) Фіхте;

в) Шеллінґ;

г) Кант;

д) Ніцше.

5. «Дійсність є Дух, що покладає самого себе», - так вважав:

а) Шеллінґ;

б) Кант;

в) Фіхте;

г) Г еґель;

д) Ніцше.

Література:

1. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу XVII -XVIII ст.- К.: «Либідь», 1998.

2. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна.- Київ, «Основи», 1998.

3. Coplston Fr. A history of philosophy.: Vol.5.- New York, 1994.

4. Гейне Г. К истории религии и философии в Германии // Соч.: В 10 т.- Т.6.- М., 1958.- С.13­139.

5. ГулыгаА.В. Немецкая классическая философия.- М., 1986.- С.3-42, 302-304.

Основні тексти, першоджерела:

1. Декарт Р. Метафізичні розмисли / пер. з фр. З. Борисюк та О. Жупанського.- К.: Юніверс,

2000. - 304 с.

2. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати

істину в науках / Пер. з фр. В. Адрушка і С. Гатальської.- К.: Тандем, 2001.- 104 с.

3. Спиноза Б. Этика // Избр. произв.: В 2-х т.- Т.2.- М., 1957.

4. Спіноза Б. Теологічно-політичний трактат / пер. з лат. та вст. слово В. Литвинова.- К., «Основи», 2003.

5. Лейбниц Г. Соч.: В 4-х т.- М., 1982,1983,1984,1989.

6. Бэкон Ф. Соч.: В 2-х т.- М., 1971.- Т.1, 1972.

7. Гоббс Т. Левіафан / пер. з англ.- Р. Димерець, Н. Іванова, Є. Мірошниченко, В. Єрмоленко.-

К.: Дух і Літера, 2000.

8. Джон Локк. Розвідка про людське розуміння. У 4-х книгах.- «Акта», 2002.

9. Джон Лок. Два трактати про врядування.- Київ, «Основи», 2001.

10. Беркли Дж. Сочинения.- М., 1978.

11. Г'юм Девід. Трактат про людську природу: Спроба запровадження експериментального методу міркувань про об'єкти моралі/ За ред. та з передм. Е.К.Мосснера; З англ. пер.

П. Насада.- К.: Вид дім «Всесвіт», 2003.

12. Вольтер. Философские сочинения.- М., 1988.

13. Гельвецій К.А. Про людину, її розумові здібності та її виховання.- К., 1994.

14. Руссо Ж.-Ж.. Про суспільну угоду, або про принципи політичного права.- «Port-Royal»,

2001.

15. Кант И. Критика чистого разума // Соч.: В 6-ти т.- М., 1964.- Т.3.- С.68-695.

16. Кант И. Критика практического разума. Предисловие. Введение // Соч.: В 6-ти т.- М., 1965.- Т.4.- Ч.1.- С.311-328.

17. Кант И. Первое введение в критику способности суждения // Соч.: В 6-ти т.- М., 1980.- Т.1.- С.65-305

18. Фихте И.Г. О понятии наукоучения, или так называемой философии // Соч.: В 2-х т.- СПб., 1993.- Т.1.- С.7-64.

19. Шеллинг Ф.В.Й. Система трансцендентального идеализма // Соч.: В 2-х т.- М., 1987.- Т.1.- С.227-489.

20. ГегельГ.В.Ф. Феноменология духа // Соч. в 14 т.- М., 1959.- Т.4.- 440с.

21. ГегельГ.В.Ф. Энциклопедия философских наук. - М., 1974.- Т.1-3 1974-1077.

22. Джамбаттиста Вико. Основания новой науки об общей природе наций.- М.- К., 1994.

23. Паскаль Б. Мысли // Библиотека всемирной литературы.- М., 1974.- Т.42.