Універсальна технологія біосинтезу

Життя на Землі не могло б існувати без клітин, в яких невпинно протікають вельми складні процеси синтезу (гр. складання) білків - основних компонентів живих організмів. Встановлено, що головну роль тут відіграють нуклеїнові кислоти - ДНК і PHK.

ДНК PHK--------------- > білок

транскрипція трансляція

Відомо, що молекули ДНК містяться в клітинному ядрі. їм і належить панівне місце, оскільки за своїм рейтингом тільки ДНК володіє генною (гр. спадковою) інформацією про план по­будови усіх білків, що беруть участь в процесах обміну і відтворення. Щоб здійснити цей план побудови, молекула - «пані» ДНК породжує посередника - «слугу» PHK - молекулу рибонуклеїнової кислоти - передає йому необхідну інформацію про те, який саме білок треба напрацювати, й висилає його за межі ядра. Механізм передачі цієї інформації (транскрипції) на­прочуд оригінальний: подвійна синусоїдна спіраль ДНК спо­чатку розкручується, потім роздвоюється, що дає можливість під’єднатися до відростка ДНК відповідним нуклеотидним літе­рам (А, Ц, Г...) нитки РНК і переписати все необхідне про план будови і характер конкретного білка. Як тільки це сталося, по­середник - «слуга» РНК стає носієм інформації - РНК-і, миттє­во відривається й покидає ядро. В цей момент спіраль ДНК за­кручується, щоб продовжити цикл тиражування невеликого (до 1%) «загону вісників» - молекул РНК-і.

Опинившись в каналах цитоплазми, молекули РНК-і захоп­люються іншими видами РНК - своєрідними транспортними за­собами - РНК-т, які відтягують РНК-і до місць синтезу білків - рибосом. Тут вступає в дію найчисельніша рибосомна «бригада» (до 90%) - РНК-р, де й відбувається завершальний процес синте­зу білків: зчитування і трансляція тріади нуклеотидних літер РНК- і, пошук необхідних амінокислот і «ланцюжкове» нарощування.

Вчені розкрили принципову схему «напрацювання білків, однак питання розвитку організмів і їх формоутворення ще дос­теменно не вивчені. Більшість сучасних біологів - дослідників (Райт, Оно, Вайс, Гурвич та ін.) сходяться на думці, що у форму­ванні будь-якого живого організму провідну роль відіграє тріа­да регуляторів формоутворення:

1. Генетична програма - індекс (лат. покажчик) живого, зо­середжена в ядрі клітини, носієм якої є ДНК.

2. Організаційний центр - «живий прилад» хімічного пере­творення генетичної програми в тіло, зосереджений в органоїдах цитоплазми.

3. Інформаційне поле - енергетико-біохімічний механізм формоутворення, що пронизує клітину і реалізує її індивідуальну генетичну програму.

Відомі й інші схеми формоутворення організмів, однак на сучасному етапі біологічних досліджень визначальним механіз­мом росту і відтворення живого можна вважати дивовижне по­єднання речовини, інформації та енергії, що підпорядковані ре­гуляторам формоутворення.

Наведена схема біосинтезу, звичайно, дуже спрощена, але й цього досить, щоб відчути неймовірну складність і довершеність технологічних процесів, які вражають своїм автоматизмом і швид­коплинністю. Взяти б до уваги тільки шалений темп формування «ланцюжків» із 20 амінокислот - до 1 секунди! І цей процес відбу­вається невпинно у всіх 60 трильйонах клітин нашого тіла, неза­лежно від волі. Щоразу, коли утворюються нові клітини (а це відбувається трильйони разів за добу), потрібні копії усіх трьох компонентів живого - ДНК, РНК і білків та достатній енергетич­ний потенціал. Тепер стає очевидним, що життя - не тільки «фор­ма існування білкових тіл» за Енгельсом, а передусім взаємодія трьох чинників - інформації, речовини та енергії.

Тож чи міг скластися випадково цей мікросвіт надзвичайної складності та вражаючої технології? З цього приводу відомий польський генетик Гертих висловився однозначно: «... дуже склад­на система реплікації ДНК, PHK і білків у клітині мусила бути досконалою з самого початку. Інакше життєві системи не могли б існувати». Саме тепер, в добу науки і техніки, мільйони освіче­них людей приходять до висновку, що життя на Землі створене Найвищим Розумом, про що вже давно писав біблійний поет у зверненні до Бога-Творця: «В Тебе джерело життя» (Пс. 36: 10).

4.1.3.