РАДИКАЛЬНИЙ ЕМПІРИЗМ У. ДЖЕМСА

Ідеї Пірса розвиває американський філософ і психолог Уїльям Джеме (1842-1910 рр.). Його погляди є своєрідним поєднанням емпіризму з ідеалістичними і навіть містичними тенденціями.

У теорії пізнання. Джеме визнає виняткове значення досвіду. Він звертається до конкретного - до фактів, дійових актів, заперечуючи зна­чення абстрактного, абсолютного начала, створюючи вчення радикаль­ного емпіризму. За Джемсом, істинність знання визначається тим, наскільки воно корисне для наших вчинків. Джеме абсолютує успіх, перетворюючи його не тільки на єдиний критерій істинності ідей, але й на самий зміст поняття істини: у нього істина відкриває смисл мо­ральної добродіяльності, а не повноту інформації про об’ єкт пізнан­ня. Отже, американський мислитель висунув новий, «прагматичний» критерій істинності, згідно з яким істинне тільки те, що відпові­дає практичному успіху дії, тобто є «вигідним». Джеме вважає, що єдиною реальністю є безпосередній чуттєвий досвід індивіда. Почат­ковий матеріал досвіду «нейтральний», але його елементи можуть ви­ступати у процесі пізнання і як фізичне, і як психічне для прак­тичної зручності.

«Якщо я вірю в релігійну гіпо­тезу, а вона виявилася хибною, то я нічого не втрачу і не опинюся в гіршому становищі, ніж атеїст. Якщо ж вона виявиться істинною, то я виграю, оскільки забезпечу со­бі спасіння. Який же сенс через безвір'я або сумніви втратити свій єдиний шанс залишитися у виграші?»

У. Джеме

Думки людини, за Джемсом, як і речі, складаються з від­чуттів і вражень.

У психології Джеме висунув концепцію «потоку свідомос­ті» — ланцюга цілісних та ін­дивідуальних психічних станів, що безперервно змінюють один одного і відображають фізіоло­гічні процеси в організмі. Свідо­мість — це стан певної особи, тобто свідомість і самосвідо­мість завжди особиста.

Прагматизм, за У. Джемсом, звертається до конкретного, доступ­ного, до фактів, діяльності, влади. Це означає щиру відмову від раціо­налістичного методу і визнання панування методу емпіричного·, проти­ставлення розмаїття живої природи догматизмові, штучності, претен­зіям на остаточну істину.

Джеймс, який не розумів логіки розуму, звертається до «логіки серця». Його багато критикували за суб’єктивізацію питання про істинність (2x2=4 істинне незалежно від того, чи вигідно це комусь). Але Джеме розмірковував досить послідовно, проте тільки як прагматик. Для праг­матика істинне те, що приносить життєвий успіх. Щодо цього корисні і релігія, і будь-який інший містичний досвід. Світ цінностей не дано раз і назавжди, він мінливий, відносний і багатоманітний. Авторита­ризм будь-якого роду не «проходить».

Філософія, вважає Джеме, повинна сприяти не осмисленню начал буття, а створенню загального методу вирішення життєвих проблем. Мета мислення полягає у виборі засобів, необхідних для досягнення успіхів, адже вісь світу, за словами Джемса, проходить через егоїс­тичні центри людини.

Філософія У. Джемса - це філософія життя у прагматичному варіанті, їй властива значна доза психологічної фантазії, на шкоду науковій достовірності.

13.3.