ОРТЕҐА-І-ҐАССЕТ Хосе Бунт мас

[.] «Я переходжу до найгіршої з небезпек, які загрожують європейській цивілізації сьогодні. [.] її породила сама цивілізація, ба більше, вона становить її славу. Це наша сучасна Держава.

[.] «У наші дні держава стала величезною машиною небачених можливостей, яка діє фантастично й оперативно. Це зосередження суспільства, й досить натиску кнопки, щоб гігантські важелі блискавично обробили кожну п'ядь соціального тіла. [.] Сучасна держава є найвиднішим і наочним витвором цивілізації. [.] масова людина бачить в державі безлику силу, а оскільки себе відчуває безликою, то вважає державу своєю. [.] Маса каже: “Держава - це я” - й жорстоко помиляється. тут-то й підстерігає цивілізацію головна небезпека - цілковите одержавлення життя, експансія влади, поглинання державою всякої соціальної самостійності - одне слово, придушення творчих основ історії, на яких врешті тримаються, якими живляться й рухаються людські долі. [.] Суспільство змусить жити для держави людину - для державної машини. врешті держава, витягнувши із суспільства всі соки, видихнеться і. помре [.] іржавою смертю механізму».

«Закріпачується суспільство, і всі сили його йдуть на служіння державі.

[...] «Суспільство - це завжди динамічна єдність двох чинників: меншин і мас. Маса - це “рядова людина”. [.] юрба. - це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, яка не відрізняється від інших, а є повторенням загального типу. [.] Маса розчавлює під собою все, що відмінне, незвичайне, індивідуальне, кваліфіковане й добірне. [.] Тепер усі - це тільки маса». [.]

«Життя - це передусім те, чим ми можемо бути, можливе життя, отже, це вибір між можливостями, рішення, чим ми будемо насправді. [.] жити - це ж означає перебувати у світі. у теперішньому світі. Жити - це відчувати фатальний примус користуватися свободою, вирішувати, чим ми будемо в цьому світі. [.] Для мене шляхетність - це синонім напруженого життя, що постійно прагне перевершити себе, прорватися від старих досягнень до намічених обов’язків і вимог».

Тема нашого часу

[.] «Праці протилежить інший тип зусиль, що виникає не з обов’язку, а як вільний і щедрий порив життєвої потенції: спорт. [.] якість спортивного зусилля завжди піднесена, благородна, її неможливо обчислити одиницями мірки й ваги, як звичайну винагороду за працю. [.] Життя, що бачить більше інтересу й цінності у своїй власній грі, ніж раніше в дуже престижних цілях культури, надає всім своїм зусиллям притаманний спортові радісний невимушений і частково викличний вигляд».

«Цінності культури не загинули, але вони стали іншими за своїм ранґом. У будь-якій перспективі поява нового елемента тягне за собою перестановку і всіх інших в ієрархії. Так само в новій спонтанній системі оцінок, яку несе з собою нова людина, що й становить цю людину, з’явилася одна нова цінність - життєва - і простим фактом своєї присутності почала витісняти інші. [.] Врешті потьмяніє пісне обличчя праці, що прагне виправдати себе патетичними розмірковуваннями про обов’язок людини й освячену роботу культури».