Права людини

Росміні розрізняє природні права і соціальні права. Соціальні права пов'язані з соціальним порядком, тоді як природні права не ма­ють прямого відношення до соціального зв'язку. У свою чергу соціаль­ні права поділені на дві частини.

Природні права, аби надати їм невідчуженого від життя людини значення, Росміні інтерпретує крізь "екстра-соціальні" права, які по­стають з природних прав у контексті суспільних відносин. Це означає, що, перебуваючи в будь-якій спільноті, асоціації, корпорації чи грома­ді, людина не перестає бути істотою, наділеною персональною (особо­вою) гідністю, і зберігає право діяти вільно, без жодного примусу. Да­на частина права не може бути поглинутою будь-яким типом чи фор­мою асоціації. Реально жодна особа не може і не має віддавати власної самості в руки будь-якого суспільства і тим самим у руки влади; навіть громадянське суспільство не може посягати на поглинання доброї волі особи. Особа завжди зберігає дещо для себе самої - те, що залиша­ється поза її членством і зберігається як її природний стан. По суті, в сучасному значенні екстра-соціальні права інтерпретуються крізь кон­цепт прав людини, в основі яких лежать право на життя і право на свободу. Однак Росміні виокремлює особову гідность людини в сенсі неповторності її життя і прагнення правдивості щодо соціального ви­знання неповторного призначення особи.

На думку Росміні, існує повсякчасне перебільшення значення соціальних прав і нехтування екстрасоціальних прав. Це пояснюється двома помилковими інтерпретаціями: а) соціальним позитивізмом і б) легалізмом. Під соціальним позитивізмом автор розуміє доктрину, яка визнає лише позитивні закони, створювані законодавчою владою сус­пільства. Легалізм пов'язаний з доктриною, за якою цінність усіх зако­нів полягає в зовнішніх формах конституювання законності. Такі по­милки притаманні, вважає християнський філософ, для політичних прибічників монархії та демократії. Що стосується останніх, вони "хо­чуть визнавати лише народну волю основою законів", забуваючи про первинні засади свободи людських істот, джерелом якої може бути "лише Божий розум, або Бог".

7.3.