ВАЙТГЕД Альфред Наука і сучасний світ. Передумови соціального прогресу

[...] «Є два зла: одне з них полягає в нехтуванні дійсності зв'язку організму з навколишнім середовищем, а друге - у запереченні внутрішньої цінності довкілля, яку слід брати до уваги при визначенні цілей.

«Мудрість є наслідком врівноваженого розвитку. Саме рівномірний розвиток індивідуальності має бути метою освіти. [...] проблема пристосування системи освіти загалом до потреб демократичного суспільства досить далека від розв’язання. [.] Ми повинні виховувати творчу ініціативу, спрямовану на підтримку об’єктивних цінностей» [.]

«Може статися так, що цивілізація ніколи не позбудеться шкідливого клімату, який супроводжував поширення машинного виробництва. [.] Проґрес цивілізації не є абсолютно рівномірним рухом до кращого становища. [.] проґресивний розвиток має нести збалансований характер».

Пригоди ідей

[.] «В будь-якому людському суспільстві однією з фундаментальних ідей, що пронизують кожну деталь людської діяльності, є загальне поняття статусу індивідуальних членів групи, хоч яке б місце порівняно з іншими людьми вони займали.

«Ідеали, вимріяні в душах людей, відображаються у способах їхніх діянь. [.] взаємодії людей в суспільстві змінюють закони цього суспільства. Практично нездійснимі ідеали стають програмою соціальних змін. Таку програму не можна критикувати під кутом зору тільки безпосередньо можливого. [.] Перемога ідеї - це перемога переконання над силою. Сила - це лише примітивна констатація уже здійсненого в цьому світі. Ідея - це пророцтво, що здійснює само себе».

[.] «Встановлення свободи вимагає більшого, ніж одного тільки інтелектуального захисту. Платонові більше, ніж комусь іншому, світ зобов’язаний цим істотним елементом цивілізації. Він заснував той стиль духу, який тільки здатний утвердити вільне суспільство. потрібна доктрина, здатна поєднати свободу і примус в суспільстві. Суто абстрактна вимога свободи є наслідком поверхової філософії. Під “свободою” розуміли не свободу взагалі, а особливий дозвіл окремій групі на самоорганізацію в певній сфері діяльності. [.] Сутність свободи - це досяжність цілей. Дійсно, свобода дії - це найперша людська потреба» [.]

«У теперішній час елемент новизни в суспільному житті такий значущий, що його вже неможливо нехтувати. Потрібне глибше знання всієї різноманітності людської природи, щоб визначити, як і якою мірою людина реаґує на ті нові елементи, які входять у соціальне питання кожного десятиріччя. [.] Тут не обійтись без філософського осмислення складного процесу, що несе всю різноманітність людських суспільств; наприклад, це осмислення має стосуватися багатоманітних потреб, включно із серйозними цілями й легковажними розвагами. [.] Демократичне суспільство не досягне успіху до тих пір, поки загальна освіта не дасть людині філософського світогляду. На нижчих стадіях соціального життя людство може цілком обходитися окремими проблисками варварського мислення.

«Людство в процесі еволюції виробило особливу здатність швидко пристосуватися до нових обставин. [.] Впродовж усієї історії цивілізації аж до нинішнього дня зростання тісних людських згромаджень в містах було невіддільною рисою розвитку цивілізації. [.] Поняття цивілізації - це одне з тих загальних понять, яким дуже важко дати визначення».

«Життя є координацією ментальних спонтанностей, що пронизують події, належні суспільству. [.] Але духовність, що виникає в діяльності, що об'єднує людей, справляє величезний вплив на вибір цієї діяльності, на розстановку акцентів усередині та на її диференціацію». [.]

«Нація може вичерпати потенції деякої форми цивілізації, не вичерпавши своїх творчих сил». [.] «Енергійні суспільства володіють певним надлишком прагнень, при якому люди полишають гавань особистого благополуччя».