Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)

Людська свідомість є необхідною умовою виявлення бут­тя, тому важливо розглянути, яким постає буття у людському пізнанні та усвідомленні. Це можна з’ясувати насамперед за допомогою науки.

Розуміючи певну необхідність позанаукових знань, урешті- решт до науки ми звертаємося тоді, коли хочемо з максималь­ним ступенем достовірності стверджувати про щось, що воно є або його немає. Інформація, якою володіє сучасна наука, май­же безмежна; її досить важко звести до єдиної цілісної системи.

Тому між конкретними науками та філософією існує проміжна пізнавальна ланочка — наукова картина світу (НКС).

• НКС є інтегральним узагальненням досягнень багатьох наук на підставі деяких фундаментальних співвідношень, величин або перших (вихідних) предметних визначень сущого (у межах окремих наук або в межах науки загалом). Вирішальну роль в оформленні науковоїкар- тини світу відіграють фізика, астрономія, хімія, біологія, антропо­логія, наукознавство та філософія.

БУТТЯ У СУЧА СНІЙ НА УКО ВІЙ КАРТИНІ СВІТУ

Найважливішими характеристиками буття в сучасній нау­ковій картині світу є такі:

• по-перше, буття постає переважно в динамічному, а не статичному вигляді;

• по-друге, буггя постає у системних окреслеіпннях, тобто в окресленнях зв'яз­ку "всього з усім";

• по-третє, до сучасної наукової картини світу входить рівнево-ієрархізо- вана будова проявів буття: мікро-, макро- та мегапроцеси. Мікропроцеси — це процеси субатомарного рівня, макропроцеси — це рівень тіл, мегапроцеси — це рівень зоряних та галактичних процесів. На всіх рівнях діють свої особливі закони, тенденції, якісні характеристики. Сучасна фізика намагається створи­ти теорію так званого "великого об'єднання", яка б дала змогу пов'язати всі ці рівні єдиними закономірностями, але наразі такої теорії не існує;

• по-четверте, багаторівневість проявів буття демонструє себе ще й еволю­ційно, що межує з підходами.

ностяями мозок людани майже безмежний, вказує на те, що еволюція детерміно­вана не лише конкретними умовами, а й потенціями світового цілого. Еволюційний процес рухається у напрямі дедалі тотальнішого прояву глибин­них характеристик буття. У цьому аспекті розвиненіші форми і сущого є більш демонстративні, більш розгорнуті щодо виявлення форм буття, ніж нижчі;

• по-п 'яте, сучасна наукадокорінно змінила попередні уявлення про взає­мозв’язок суб’єкта та об'єкта. Якщо раніше ці поняття досить радикально розводили, то тепер людина як суб’єкт постає органічною часткою світу як об’єкта.

У зв’язку з усім зазначеним буття у сучасній науковій кар­тині світу набуває характеристик суперечливої єдності про­цесів зростання ентропії (хаосу, невпорядкованості) та само­організації. З одного боку, будь-яка система має тенденцію до руйнування, збільшення власної невпорядкованості, з іншо­го — через невпорядкованість і мінливість відбувається рух у напрямі гнучкіших і складніших форм самоорганізації.

• Отже, буття є справді складноорганізованою, ієрархічно побу­дованою та енергійно самоконцентрованою системою. Супереч­ливість цієїсистеми виявляється у тому, що вона є єдиною і множин­ною, перервною і неперервною, скінченною та нескінченною, такою, що в з ’явленнях набуває форми просторово-часових співвідношень.

Звичайно, завершують усю будову наукової картини світу філософські розвідки та узагальнення. Серед них дуже важливе значення має фіксація двох відомих нам і принципово відмінних статусів буттєвих процесів: матеріальне (або матеріально-чуттє­ве) та духовне буття. · Матеріальне буття характеризується множинністю, подільністю, просторовістю, наявністю маси, опо­ру матеріалу та силових взаємодій. •Духовне буття позапрос- торове, самоконцентроване, рефлексивне, тобто прозоре для себе самого, ідеальне, цілісне, динамічне. Саме тому, що філо­софія розглядає буття не лише у його матеріальних проявах, неможна задовольнитися тими ознаками (або критеріями) справжнього буття, які виробила наука: -з позиції науки до справді існуючого можна відносити лише те, що є спостережу­ваним (прямо чи опосередковано), а, значить те, що має просто­рово-часові характеристики.

Якщо ж ми будемо розглядати такі явища, як ідеалізовані еталонні ут­ворення нашого інтелекту, то з позиціїнауки їх не можна визнати реально існуючими, оскільки вони не підлягають змінам у просторі й часі, а до того ж не мають і субстратних виявлень, тобто не передбачають матеріалу, із якого вони утворені.

Для сучасної філософії, як вже зазначалося, буття постає найпершою, фундаментальною характеристикою відношення мислення до будь-чого; іншими словами, не існує буття, якщо людська свідомість не продукує дея­ких моделей, образів, еталонів, у приведенні у контакт із якими те, що по­трапляє у поле нашого сприйняття або мислення, може набути статусу "Це є’ ’. Тобто для філософії критерієм справжнього існування якраз і буде наявність у нашому досвіді тих складових (або елементів), які би дозволи­ли впевнено стверджувати'Це є ". І тому нам повинно бути зрозумілим, чому для давнього грека богиня полювання Артеміда справді була, але не було і не могло бути, наприклад, генетичного коду або бактерій. Стає ясним також і те, чому окремі люди наполягають на тому, що не існує і не може існувати справжнього кохання, доброти, відвертості та ін.

Але за всіх відмінностей у статусах матеріального та ду­ховного (ідеального) буття все ж постає як єдине та взаємо­пов’язане. У гегелівській концепції буття окреслене як єдність простору й часу, множинності та єдності, ідеальності та ре­альності. Природа тут окреслена як інобуття духу, як його постійна демонстрація через розмаїття та зміну форм. Реаль­ну єдність матеріального й духовного ми спостерігаємо в людському бутті та людській життєдіяльності. Філософія здав­на усвідомлює природу людини як єдність матеріального й духовного. Отже, принаймні в людській діяльності ми бачи­мо принципову спорідненість матерії і духу, ідей та справи, теорії і практики. Система людської життєдіяльності скла­дається із взаємодії зазначених видів буття, із взаємодії, в якій кожному з цих видів належать своє місце, свої особливі риси, де виконуються певні особливі функції. Серед сфер людської життєдіяльності, в яких яскраво виявляє себе єдність матері­ального та духовного, важливе значення мають пізнання, культуротворення, розвиток суспільного життя та цивілізації, що їх ми розглянемов подальших розділах.

Роблячи висновки з розглянутого питання, звернемося до найпоширенішої класифікації філософських позицій на основі розуміння вихідних характеристик буття (що певною мірою перегукуються із основними світоглядно-філософськими пози­ціями, розглянутими нами у першому розділі):