Значення релігії

Релігія має дуже важливе значення в теорії Токвіля. Вона вкрай необхідна для збереження демократичних норм і підтримки політичних інститутів у сенсі їх демократизації. Якщо дух людини розвивається ві­льно, то, на думку Токвіля, він прагне „привести у відповідність полі­тичне суспільство та релігійні інститути.

Токвіль вважає, що в розумі американця свобода і християнство переплетені цілком і одне не може існувати поза іншим. Тому ніхто в США не наважується висловити думку про те, що „все дозволено зад-

ля блага суспільства. Ця блюзнірська ідея народилася в добу свободи, либонь, для того, аби виправдати всіх майбутніх тиранів"⁴¹³.

Токвіль з великою увагою аналізує роль релігії і відводить для цього багато місця в своїх книжках. На осягнутому в США досвіді він не погоджується з провідною французькою філософською думкою ХѴІІІ століття, яка послаблення релігійної віри тлумачила „розквітом свободи і знання". Американська дійсність не підтвердила французьку теорію. Токвіль пише, що найбільше враження викликане релігійністю народу Америки та його шанобливим відправленням релігійних обря­дів.

Міркування над причинами, що утримують чи перешкоджають людям прийняти релігійну віру й оросити нею свої думки і звичаї, Ток­віль вбачає в повсякденній байдужості і союзі політики з релігією. Він вважає, що європейські атеїсти розглядають віруючих радше „як полі­тичних ворогів, аніж як релігійних суперників". За релігією вони ба­чать не так священиків і віруючих, як „світогляд партії", з якою вони борються. Думаю, думки Токвіля цілком підтвердили пізніше марксис- ти-ленінці. Так сталося через те, що християнство в Європі дозволило втягти себе в тісні стосунки з політичними володарями. Тому первин­ним принципом оздоровлення і релігії, і влади має бути їх розлучення і відділення. Властиво за таким принципом діє народ Америки.

Коли релігія втрачає свій вплив на душу, то знищується найро­зумніший критерій впізнавання добра і зла, адже „в світі моралі все сумнівне і хистке", а людина й народи діють тоді наосліп.

У поширенні християнства в Європі Токвіль також зауважує до­бровільний характер первісних і пізніших релігійних громад, суспільне значення яких слугує прообразом створення громадянського суспільс­тва.

У праці, написаній раніше, Токвіль висловлює думку, що однією з причин Французької революції було так зване „вроджене безбожниц­тво", викликане атеїзмом частини народу. За своєю суттю, як показав перебіг подій, „вроджене безбожництво" суперечить духові свободи, воно підмінює справжні релігійні почуття на псевдореволюційні. Адже

Французька революція по суті носила релігійний характер, вона роз­глядала громадянина поза його конкретним життям і конкретним сус­пільством, абстрактно, подібно до того, як релігія розглядає людину універсально, поза країною і часом^[414]. Раймон Арон, аналізуючи соціо­логічні ідеї Токвіля, вважає, що висловлена раніше думка підтвердила­ся в „рускій революції 1917р." - „по суті це була революція релігійна", і робить узагальнений висновок: „будь-яка політична революція запо­зичує певні ознаки релігійної революції, якщо вона претендує на все- загальну значущість і вважає себе засобом порятунку всього людства"^[415].

6.8.1.