<<
>>

Historia перших мислителів Греції

«Філософія до філософії». Насправді, слова одно- корінні philosophia з’являються лише у V столітті до Різдва Христового, а саме слово отримало філософсь­ке визначення лише у IV столітті у Платона.

Однак, Аристотель, а слідом за ним і вся історико-філософсь- ка традиція, вважає філософами перших грецьких мислителів[11], що з’явилися на початку VI століття на периферії зони грецького впливу, в колоніях Малої Азії, а саме в місті Мілеті: Фалеса — математика та техніка, одного з семи мудреців, знаменитого тим, що передбачив сонячне затемнення 28 травня 585 року, а також Анаксимандра та Анаксимена. Цей інтелек­туальний рух поширюється на інші грецькі колонії, цього разу на колонії Сицилії та південної Італії. Так, у VI столітті Ксенофан з Колофона емігрує в Елею, Піфагор, що походив з острова Самоса (недалеко від Мілета), наприкінці VI століття осідає в Кротоні, а потім - в Метапонті. З часом Південна Італія та Си- цилія стають центром дуже активної інтелектуальної діяльності, прикладом чого є Парменід та Емпедокл.

Усі ці мислителі пропонують раціональне пояснен­ня світу, і саме тут відбувається вирішальний поворот історії думки. Звичайно, до них на Близькому Сході, а також в архаїчній Греції, існували космогонії, але вони мали міфологічний характер, тобто описували історію світу як боротьбу між персоніфікованими сутностями. Вони були «походженням» в сенсі біблійної Книги Бут­тя*, «книгою поколінь», призначеною спонукати певний народ пригадати своїх предків та прив’язати його таким чином до космічних сил та поколінь богів. Створення світу, створення людини, створення народу — таким був предмет космогоній. Як продемонстрував Жерар Ha- даф1, хоча перші грецькі мислителі заміняють ці міфічні оповіді раціональною теорією світу, вони все-таки збері­гають троїсту схему, яка структурує міфічні космогонії. Вони пропонують теорію походження світу, людини та людської громади.

їхня теорія є раціональною, оскіль­ки вона намагається пояснити світ не як боротьбу еле­ментів, а як боротьбу «фізичних реалій» та домінування однієї з них над іншими. Ця радикальна трансформація втілюється у грецькому слові phusis, яке у момент свого виникнення означало одночасно початок, розгортання та результат процесу, в якому відбувається становлення певної речі. Предметом інтелектуальної діяльності2, яку перші грецькі мислителі називали historic/., є всесвітній phusis.

У всій грецькій філософській традиції раціональ­ні теорії залишатимуться під упливом цієї першопо- чаткової космологічної схеми. Ми наведемо тут лише приклад Платона, який, пишучи послідовно діалоги

1 Naddaf G. LOrigine et !’evolution du concept grec de phusis. — Leviston- Queenston-Lampeter: The Edwin Mellen Presss, 1992.

2 Геракліт, Фрагмент 35; Платон, Федон, 96 а 7.

«Тімей», «Крітій» та «Гермократ» (написання остан­нього планувалося Платоном, але потім його замінили «Закони»), також мав на думці створити великий трак­тат Tipophusis у найширшому розумінні, починаючи від виникнення світу та людини й аж до походження Афін. Тут ми знову зустрічаємося із «книгою поколінь», яка спонукає афінян пригадати своє походження та своїх предків, щоб вкорінити їх таким чином у всесвітньо­му порядку і в основоположному актові Бога-творця. Втім, Платон цього не приховує: в «Тімеї» він пропо­нує те, що сам називає правдоподібною байкою, вво­дячи міфічну фігуру Деміурга, який створює Світ, взо- руючи на вічну Модель, якою є Ідеї[12]. У десятій книзі «Законів» Платон більше не задовольняється міфіч­ною оповіддю, він хоче заснувати свою космогонію на строгих доказах, які спираються на прийнятну для всіх аргументацію. У своєму раціональному зусиллі Платон експліцитно повертається до поняття phusis, що розумілося першими грецькими мислителями як «природа-процес», наполягаючи, зі свого боку, на пер­вісному, першопочатковому характерові цього проце­су. Але для Платона[13] первісним та першопочатковим є рух та процес, який сам себе породжує і який є двигу­ном самого себе, тобто душа. Замість еволюціоністсь­кої схеми постає таким чином схема креаціоністська: Всесвіт більше не народжується з автоматизму phusis, він народжується з раціональності душі, причому душі у якості першопринципу, який передує усьому і який ототожнюється таким чином zphusis.

<< | >>
Источник: Адо Π.. Що таке антична філософія? / Переклад з французь­кої С.Л. Йосипенка. — K.: Новий Акрополь,2014. - 428 с.. 2014

Еще по теме Historia перших мислителів Греції:

  1. Філософія Стародавньої Греції і Риму
  2. Історія філософії почалася практично одночасно у трьох старо­давніх країнах: Індії, Китаї та Греції.
  3. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") школах Стародавньої Греції
  4. 3.2.4. Світоглядні ідеали римських мислителів
  5. СВІТОГЛЯДНІ ІДЕАЛИ РИМСЬКИХ МИСЛИТЕЛІВ
  6. Філософські проблеми мислителів української діаспори
  7. 6.7. Філософські погляди мислителів епохи Просвітництва
  8. 19.2. Релігійно-філософські пошуки російських мислителів
  9. ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ МИСЛИТЕЛІВ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА
  10. РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОШУКИ РОСІЙСЬКИХ МИСЛИТЕЛІВ
  11. Розділ 3 ІДЕЯ ПРАВА У ФІЛОСОФСЬКИХ ПРАЦЯХ МИСЛИТЕЛІВ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА
  12. ЗМІСТ
  13. 10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури. Загальні особливості української філософії
  14. Українська філософія як органічна складова української духовної культури. Загальні особливості української філософії
  15. Духовні вправи
  16. Докласичний період античної філософії
  17. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") школах Стародавньої Греці
  18. Соціальна філософія. Хрестоматія: навчальний посібник. Упорядники: М. Ю. Голянич, Ю. М. Москаленко. м. Івано-Франківськ: Лілея-НВ,2019. - 352 с., 2019
  19. 3.8.4. Питання єдності всесвітньої історії, її смислу та мети в філософії екзистенціалізму (К. Ясперс)