Проблема “зустрічі” в освіті

Больнов О. Ф. Зустріч // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. - К., 1996.

[...] Поняття зустрічі висувається на перший план у публічних відкритих дискусіях останнього часу.

Поняття зустрічі вже у Гвардіні було спрямовано проти педагогічного суб'єктивізму, який тлумачив процес виховання як виховання окремої людини, як суб'єкта переживань і вчинків; це поняття мало підкреслити значення та силу тієї реальності, яка протистоїть людині у процесі зустрічі.

Окрім наведеного, поняття зустрічі має ще й інший смисл: зустріч можлива не лише з окремою людиною чи групою людей, а також з минулим, культурою, з поетичними образами та духовною реальністю взагалі. Це є також важливою проблемою навчання. Мало назвати дидактику ‘‘вченням про духовну зустріч поколінь чи про виховну зустріч підростаючого покоління з духовно-історичним світом”, адже Літ говорив про це в певній духовній ситуації, а саме, коли панівні на той час політичні сили шукали в історії все тільки “схоже на себе”, а стосунки з іншими народами ладні були тлумачити лише так, щоб обґрунтувати власну сутність у контексті “історичної зустрічі з іншими культурами”[...]

[...] Зустріч у точному значенні слова є екзистенціальною категорією. Лише там, де людина доторкується останнього осердя своєї особистості, відбувається подія, яку ми називаємо зустріччю. Цим вона відрізняється від інших подій людського життя, виступаючи вирішальною передумовою визначення внутрішнього становлення людини, а звідси - визначення поняття зустрічі як такої... Говорити про зустріч у власному розумінні можливо лише тоді, коли хтось або щось торкається глибинної суті людини, коли це порушує все її попереднє життя з його планами і сподіваннями, коли для людини починається щось нове. Ця доленосна подія і є, власне, зустріччю [...]

Завдання: дайте відповіді на питання:

1. Які види зустріч розглядаються у філософсько-педагогічній антропології? 2. Чи трапляється екзистенціальна зустріч у просторі школи або університету?