<<
>>

З появою держави і встановлених нею норм і правил поведінки люди почали розмірковувати про ці соціальні феномени, їхні сутність і роль у суспільному житті.

Попервах ці роздуми, погляди на державу, а також її вимоги щодо правил поведінки людей, ясна річ, не були са­мостійними знаннями, а являли собою елементи синкретичного міфо­логічного світогляду.

Згідно із міфологічними уявленнями наших предків, порядок, установлений на землі, розглядався ними як складо­ва всесвітнього порядку, започаткованого Творцем.

З огляду на це формувались і уявлення людей про їхнє місце у світі, взаємини з іншими людьми, права та обов'язки, державний устрій. Такий підхід до розуміння сутності держави, порядку, справе­дливості був характерним для більшості народів, про що свідчать пе­рші літературні пам'ятки країн Стародавнього Сходу, Греції, Риму, а також Київської Русі. Але схожість підходів різних народів у визна­ченні першоджерела земних порядків мала місце тільки на початковій стадії виникнення цих поглядів. Із часом, розвиваючись, погляди на державу і право, порядок і справедливість почали різнитися, набувати різних напрямку й забарвлення.

Водночас незмінними для усіх східних цивілізацій залишилися такі ознаки: держава - деспотична, право - при всіх своїх подекуди суттєвих відмінностях - стоїть на боці багатства і знатності. Проте саме на Сході виникли і розвинулися землеробство, ремесла, архітек­тура, а разом із ними - державність і право, юридична література і правова культура в цілому. Цей поступ відбувався у нерозривному зв’язку із утвердженням рабства як головного рушія у життєдіяльнос­ті давньосхідних народів.

Країни Давнього Сходу зробили значний внесок у розвиток сві­тової цивілізації. Відображаючи загальну тенденцію, притаманну усім народам на первісній стадії розвитку правової думки, право довго за­лишалося звичаєвим і дуже повільними темпами трансформувалося у писане. Хоча давньосхідне право й було класово орієнтоване, воно все ж зберігало своє загальнонаціональне призначення. В цілому ж для цих правових систем характерний високий ступінь відокремлено­сті народів одне від одного, замкненості на суто національних релі­гійних традиціях і нормах суспільного співжиття, що пояснюється не в останню чергу географічною віддаленістю перших східних держав.

<< | >>
Источник: Філософія права : навч. посібник / Марченко О. В. - Дніп­ропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2015. - 304 с.. 2015

Еще по теме З появою держави і встановлених нею норм і правил поведінки люди почали розмірковувати про ці соціальні феномени, їхні сутність і роль у суспільному житті.:

  1. Філософія в Україні розвивалася як невід'ємна час­тина історичної свідомості нашого народу, відображала процеси, що відбувалися в суспільному житті нації.
  2. БОДЕН Жан Шість книжок про державу
  3. I. ФРАНКО ПРО ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ ТА її СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ
  4. § 3. Ж. Боден та його вчення про державу і право
  5. ВЕБЕР Альфред До питання про соціологію держави і культури
  6. Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що буквально означає вчення про феномени.
  7. Питання про природу та сутність людського пізнання, його можливості, рівні, форми, ознаки достовірності знання упродовж майже всієї історії філософії були її органічною складовою частиною. Без
  8. Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі
  9. Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі та суспільні стосунки
  10. Обоснование норм
  11. Педагогічний менеджмент як несанкціонований вплив змісту освіти на мислення і поведінку особистості