З появою держави і встановлених нею норм і правил поведінки люди почали розмірковувати про ці соціальні феномени, їхні сутність і роль у суспільному житті.
Попервах ці роздуми, погляди на державу, а також її вимоги щодо правил поведінки людей, ясна річ, не були самостійними знаннями, а являли собою елементи синкретичного міфологічного світогляду.
Згідно із міфологічними уявленнями наших предків, порядок, установлений на землі, розглядався ними як складова всесвітнього порядку, започаткованого Творцем.З огляду на це формувались і уявлення людей про їхнє місце у світі, взаємини з іншими людьми, права та обов'язки, державний устрій. Такий підхід до розуміння сутності держави, порядку, справедливості був характерним для більшості народів, про що свідчать перші літературні пам'ятки країн Стародавнього Сходу, Греції, Риму, а також Київської Русі. Але схожість підходів різних народів у визначенні першоджерела земних порядків мала місце тільки на початковій стадії виникнення цих поглядів. Із часом, розвиваючись, погляди на державу і право, порядок і справедливість почали різнитися, набувати різних напрямку й забарвлення.
Водночас незмінними для усіх східних цивілізацій залишилися такі ознаки: держава - деспотична, право - при всіх своїх подекуди суттєвих відмінностях - стоїть на боці багатства і знатності. Проте саме на Сході виникли і розвинулися землеробство, ремесла, архітектура, а разом із ними - державність і право, юридична література і правова культура в цілому. Цей поступ відбувався у нерозривному зв’язку із утвердженням рабства як головного рушія у життєдіяльності давньосхідних народів.
Країни Давнього Сходу зробили значний внесок у розвиток світової цивілізації. Відображаючи загальну тенденцію, притаманну усім народам на первісній стадії розвитку правової думки, право довго залишалося звичаєвим і дуже повільними темпами трансформувалося у писане. Хоча давньосхідне право й було класово орієнтоване, воно все ж зберігало своє загальнонаціональне призначення. В цілому ж для цих правових систем характерний високий ступінь відокремленості народів одне від одного, замкненості на суто національних релігійних традиціях і нормах суспільного співжиття, що пояснюється не в останню чергу географічною віддаленістю перших східних держав.
Еще по теме З появою держави і встановлених нею норм і правил поведінки люди почали розмірковувати про ці соціальні феномени, їхні сутність і роль у суспільному житті.:
- Філософія в Україні розвивалася як невід'ємна частина історичної свідомості нашого народу, відображала процеси, що відбувалися в суспільному житті нації.
- БОДЕН Жан Шість книжок про державу
- I. ФРАНКО ПРО ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ ТА її СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ
- § 3. Ж. Боден та його вчення про державу і право
- ВЕБЕР Альфред До питання про соціологію держави і культури
- Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що буквально означає вчення про феномени.
- Питання про природу та сутність людського пізнання, його можливості, рівні, форми, ознаки достовірності знання упродовж майже всієї історії філософії були її органічною складовою частиною. Без
- Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі
- Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі та суспільні стосунки
- Обоснование норм
- Педагогічний менеджмент як несанкціонований вплив змісту освіти на мислення і поведінку особистості