Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі

Глибоку і своєрідну концепцію людини в епоху Нового часу розробив відомий французький фізик, математик і філософ Блез Паскаль (1623-1662).У своїй праці "Думки " (що являє собою підготовчі матері­али до праці на захист християнства) Пас­каль змальовує вражаючу картину люд­ського становища у світі: на тлі космічних масштабів людина перетворюється на не­помітну порошину, але, якщо рухатися углиб матерії, людина є велетнем порів­няно з нескінченно малими величинами.

Блез ПАСКАЛЬ

і •Отже, людина ніби зависає поміж двох безодень, і ось цю вихідну відсутність опори вона весь час відчуває: тривога, нудьга, невпев­неність є ії звичними станами. Не маючи надійних коренів життя, людина кидається у розваги й інтриги, але вся людська велич полягає лише в мисленні.

Людина - це “мислячий очерет ", пише Б. Паскаль, але вона перевершує природу тим, що може всю її осмислити й пізнати. Тільки мислити слід гідно, а отже - мислити на межі буття і не­буття, тобто на останній межі щирості. Під час такого мислення

людина врешті-решт повинна ■ ■^; ·;;·· : : що єдиною її життє­вою опорою може бути лише Бог .

Ш.Л. Монтеск 'є ( 1689-175 5) вважав, що у природі й суспіль­стві існує всезагальна закономірність. Виступаючи прибічником теорії "природного права", Ш.Л.Монтеск’є не поділяв тракту­вань його як однаково можливого для усіх народів і держав; "універсальність" цього права, за Ш.Л.Монтеск’є, сумнівна тому, що кожен народ має специфічні умови існування і насам­перед географічні (клімат, поверхня Землі і т.ін.), а тому ко­жен окремий народ потребує й особливої форми правління: аристократії, демократії, деспотії або монархії. Так, він ствер­джував, що на бідних за врожайністю землях деспотія не мала б успіху, тут як засіб виживання можлива тільки демократія.

Чи можна влаштувати соціальний устрій на раціональних за­садах? Це питання намагався з’ясувати іЖ. -Ж. Руссо(1712-1778). Він вважав, що природним станом людини були первісні суспільні форми життя, колина підставі розуму люди об’єднува­лися у певні рівноправні спільноти.

На захисті приватної власності стоїть Вольтер( 1694-1778). Основні погляди Вольтера: не допускав критики приватної власності; с>був противником егалітаризму; на чолі держави повинен стояти освічений правитель, який керує у межах кон­ституційної монархії; царство розуму або свободи запанує лише тоді, коли в суспільстві діятимуть "розумні закони", гаран-

том яких є держава; ^раціонально побудоване суспільство - ц е таке, що дає людині свободу слова, передбачає єдність “Я” і суспільного інтересу.

У філософському доробку Вольтера є багато спільного з дум- камиДД/дро (1713-1784), а саме: Ф надія на "освіченого монар­ха"; Ф критика деспотичного правління; Ф аргументи за кон­ституційну монархію. Д.Дідро, будучи прихильником теорії "суспільноїугоди”, висловлював також думки про «республікан­ську форму правління; «заперечував вимоги Церкви щодо керу­вання державою і втручання її у політику; «пропонував ліквіда­цію станових привілеїв. Загальнофілософські погляди Д.Дідро ґрунтуються на вченні про матерію, що складається з неподіль­них частинок - молекул. Причина руху матерії - у ній самій, причому матерія і рух невіддільні, одна форма переходить в іншу. Свідомість своїм походженням, за Д.Дідро, зобов’яза­на не Богові, а є результатом еволюції людини. Питання те­орії пізнання Д.Дідро вирішував з позицій сенсуалізму.

Подібних поглядів дотримувався і П.А.Гольбах(1723-1789), який вірив у здатність людського розуму пізнавати навко­лишній світ. Віра в людський розум дозволяла П.А.Гольбахові відцавати перевагу діяльності видатних осіб у творенні історії.

Тема виховання була однією з провідних у філософії Просвітництва, її теоретичне опрацювання знаходимо у К.А.Гельвеція(1715-1771). Вважаючи, що прагнення до насолоди життям зумовлює вчинки людей і виступає своє­рідною рушійною силою розвитку суспільства, К.А.Гельвецій постулював суб’єктом життя ізольованого індивіда. Пристрасті такого індивіда залежать як від природи, так і від навколишнього соціального середовища. Процес фор­мування пристрастей зумовлює етика, і немає жодної людини, яка була б по­дібна до іншої у своїх пристрастях. Останні є результатом неповторного інди­відуального оточення. Щоправда, індивідуалізм у К.А.Гельвеція не приво­див до “війни всіх проти всіх", як у Т.Гоббса, а був просто фактичним зміс­том життя. Прагнення людей повинні скеровувати раціонально створені

закони держави, або ці прагнення повинні відповідати здоровому глуздові (розумним законам природи). Індивідуальні особливості, нерівність розумо­вих здібностей К.А.Гельвецій виводив із конкретної діяльності, з оточення, з досвіду окремої людини.

Представниками Просвітництва в Німеччині були Х.Вольф (1678-1754), ГЕ.Лессінґ(1729-1781), Й.ГГердер (1744-1803).

Х. Вольфвикладав філософію в Галле ( 1706-1739) і Марбурзі, потім зно­ву в Галле. Його особисте слідування високим моральним засадам, вміння донести складні філософські істини в доступній формі викликали у студентів захоплення і прагнення наслідувати учителя.

У працях "Логіка, або Розумні думки про силу людського розсудку”, "Ро­зумні думки про Бога, світ і душу людини, а також про всі речі в цілому"Х.Вольф, вихований на філософії РДекарта, Б.

■ в поміркованій формі проголошував теорію природного права;

■ був палким прихильником гуманізму;

■ завдання філософії вбачав у визначенні первинної основи існування всіх живих істот - Бога;

■ доводив, що немає таких процесів і явищ, яких би розум не зміг витлу­мачити.

“Школа Вольфа", представники якої працювали майже в усіх німецьких університетах, сприяла розвитку раціоналізму не тільки в Німеччині, а й у Франції та Англії.

Г.Е.Лессім був активним борцем за демократичні перетворення на німецькій землі, за вільний розвиток культури. Він наполягав на віротерпи­мості і мріяв про часи, коли просвітницький розум займе місце релігії. Віро­терпимість поряд із просвітницьким розумом - це, за Г.Е.Лессінґом, свобо­да думок, їх вільний, позбавлений політичного тиску розвиток. Гуманізм поглядів Г.Е.Лессінґа яскраво виявився у галузі літератури. Принаймні у драмі "Натан Мудрий"(1779)Г.Е.Лессінґ різко критикував феодальний деспотизм і обстоював ідеї демократичного оновлення Німеччини.

^Й.ГГердер не обмежувався уявленням про раціоналізм як функціонуван­ня тільки розуму. Він стверджував, що людиною керує не тільки розум, а й відчуття. Це являло собою нові підходи у філософії Просвітництва, відкри- валотеоретичні можливості для пояснення різноманітності людської культури, яка не є шаблонною і не випливає з якогось єдиного для усіх “розуму", а є своєрідною для кожного народу. Світ для Й.Г.Гердера постає як поступовий процес формування Землі й людини. Цим Й.Г.Г ердер протистоїть релігійному

поясненню світу. Мова людини - результат досвіду й розумової діяльності. У своєму розвитку людство повинно прямувати до встановлення гуманізму як прояву Світового Духу. Щоправда, цей шлях не простий, а суперечливий, і нарівні окремих індивідів трапляється розходження мети з результатом дії.

• Уфілософїі Просвітництва людина постає як неповторна індивідуальність та особистість. Філософські ідеї цього пе­ріоду відображали бачення людини в добу Нового часу. Це насамперед непохитна впевненість у величі людського розуму. Вся історія людства, на думку просвітників, - це “попередня ” історія. Уся майбутня історія повинна бути розбудована на засадах Розуму. Гармонійність, злагода у природі, “продовженням”якої є людина, повинні існувати також і в суспільстві.