Філософські проблеми та дисципліни

Дальший філософський аналіз передбачає огляд структури філосо­фії. Вченням про буття займається онтологія. Онтологія — вчення про першооснови буття. Вона виділяє різні сфери буття — неживу і живу природу, соціальний світ, сферу ідеальних предметів тощо, зводячи у певні галузі та види все, що становить буття.

Друга проблема, яка бере свій початок із центрального світогляд­ного відношення, — що таке людина? Це запитання належить до сфери філософської антропології. Філософська антропологія — вчення про природу та сутність людини. Вона вивчає людину під особливим кутом зору — з позиції поєднання в ній біологічного і культурного початків. Оскільки людина живе в суспільстві, що має свою культуру й історію, філософська антропологія є засадничою (формує фундамент) для філософії історії, філософії культури, соці­альної філософії.

Окремі філософські дисципліни вивчають і типи світоглядних від­ношень — пізнавальне, оціночне, практичне.

Проблема пізнавальності світу, способу пізнання та істинності знан­ня вивчається теорією пізнання, або гносеологією. Тож, гносеологія — це теорія пізнання, одна з головних філософських дисциплін, яка дослі­джує закономірності процесу пізнання. Із гносеологією тісно пов’язана логіка, що вивчає закони і форми правильного мислення.

Оціночне відношення людини до світу є предметом вивчення аксіо­логії («аксіс» — цінність) — філософська дисципліна, яка досліджує закономірності побудови сфери цінностей.

Практичне відношення людини до світу є предметом теорії практи­ки, або праксеології, дисципліни, яка ще остаточно не сформувалась. У межах практичного відношення виділяють філософію техніки — дис­ципліну, яка привертає дедалі більше уваги. Закономірності розвитку філософських ідей, чинники, які зумовлюють його, з’ясовує історія фі­лософії.

Вищезазначене не вичерпує всієї сукупності філософських проблем і, відповідно, дисциплін. Філософія може вивчати будь-який феномен, якщо він посідає вагоме місце в історії. Саме цим зумовлена поява фі­лософії науки, філософії мови, філософії мистецтва, філософії спорту та ін., які зосереджуються на вивченні цих феноменів під найзагальнішим кутом зору: в чому їх суть, що породило їх, які функції вони виконують у культурі.

Філософські проблеми є найзагальнішими, їх важко ранжувати за ступенем загальності. Скажімо, розгляд філософії можна починати з проблем буття. Бо справді, буття стосується всього: матеріальних ре­чей, людини, істини, цінностей. У зв’язку з цим онтологію можна вва­жати вихідною, універсальною дисципліною. Але з не меншим успіхом можна взяти за основу проблеми людини. Адже людину цікавить тільки той світ, який стосується насамперед її. Зрештою, вона визначає, що та­ке буття і небуття. Це дає підстави починати визначення буття з люди­ни. А відповідно, філософську антропологію розглядати як вихідну та універсальну дисципліну. Існують філософські течії, які вихідним чин­ником вважають аналіз пізнання (гносеологія), мову (філософія мови) тощо. Однак нині домінує тенденція, згідно з якою вихідною філософ­ською дисципліною є онтологія.

Загалом в історії філософії в різні часи на першому плані фігурували різні філософські проблеми та дисципліни. Серед них були онтологія, гносеологія, етика, що зумовлювалось не так структурою побудови фі­лософського знання, як соціальними потребами, актуальністю певних філософських проблем.

4.