Фрідріх Ніцше як пролог до некласичної філософії ХІХ-ХХ ст.

Говорити про філософію ХІХ-ХХ століття неможливо не згадавши ще про одного непересічного німецького філософа - Фрід- ріха Ніцше (1844-1900). Цю трагічну і величну постать найбільш оригінальним мислителем усіх часів.

Подібно Шопенґауеру, Ніцше тлумачить дійс-

ність як ірраціональну волю, яка народжує уявлення, однак він веде мову не тільки про світову, але й про людську волю. Ця воля є, насамперед, «волею до влади»^[137], тобто праг­ненням людини до панування над іншими

вважають

людьми. Таке прагнення розглядається філо­софом як цілком «природне», а все те, що зав­ажає йому, повинне бути відкинутим. У май­бутньому мають з’явитися сильні люди, «ари­стократи духу», які не соромляться своєї волі до влади. Таким чином, Ніцше пророкує прихід «Надлюдини» («Ubermensch»), яку він називає «сіллю землі»^[138]. З огляду на цілковиту «природність» для життя прагнення до влади, має бути зроблена «переоцінка всіх цінностей», тобто переосмислені й відкинуті цінності та мораль, які культивують слабкість і покірність, насамперед, християнська мораль, адже щоб стати Надлюдиною, людина повинна опинитися «по той бік добра і зла»^[139]. Тобто сприй­мати вчинки не як «добрі» чи «злі», а як такі, що відповідають праг­ненню до влади, і як такі, що йому заважають.

Філософія Ніцше мала безпрецедентний уплив на соціальну філо­софію та філософську антропологію, філософію культури, аксіоло­гію, філософію історії. Ніцше визнають своїм предтечею такі напря­ми західноєвропейської філософії, як екзистенціалізм, філософська антропологія, філософська герменевтика, фройдизм, персоналізм, постмодернізм. Можна впевнено стверджувати, що Ніцше «дав жит­тя» некласичній філософії ХІХ - першої половини ХХ століть.

3.