Матерія як філософська категорія

Категорія матерії - одна з центральних у філософії. До неї зверталися всі великі мислителі минулого. Вона й тепер знаходиться у фокусі наукових дискусій. У ХХ ст. матерія стала розглядатися як філософська категорія для означення об'єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях, котру людина може і намагається пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від самої людини.

Проблема визначення сутності матерії дуже складна. Складність полягає у високому ступені абстрактності самого поняття «матерія», а також у різноманітті різних матеріальних об'єктів, форм матерії, її властивостей і взаємозумовленостей. У зв'язку з цим перед філософією й іншими науками постає безліч питань: Що таке матерія? Як розвивались уявлення про неї? Як співвіднести з поняттям матерії безліч конкретних предметів і речей? Якими властивостями вона володіє? Чи вічна та нескінченна матерія? Що є причиною її зміни? Які види матерії відомі на даний час? Як здійснюється взаємний перехід одних видів матерії та форм її руху в інші? На основі яких законів це відбувається? Яким чином співвідносяться матерія та свідомість?

Звертаючи увагу на навколишній світ, ми бачимо сукупність різноманітних предметів, речей. Ці предмети володіють різними властивостями. Одні з них мають великі розміри, інші - менші, одні - прості, інші - більш складні, одні можна пізнати досить повно безпосередньо через почуття, для проникнення в сутність інших необхідна абстрагуюча діяльність нашого розуму. Відрізняються ці предмети й за силою свого впливу на наші органи чуттів.

Однак за всієї чисельності й розмаїтості предмети навколишнього світу мають один загальний «знаменник», що дозволяє об'єднати їх поняттям матерії. Це загальне є незалежністю всього різноманіття предметів від свідомості людини.

Матерія має складну структурну будову. На основі досягнень сучасної науки можна вказати деякі її види та структурні рівні. Відомо, що до кінця XIX ст. природознавство не йшло далі молекул та атомів. З відкриттям радіоактивності й електронів почався прорив фізики в більш глибокі сфери матерії. На даний час фізикою відкрита безліч різних елементарних часток. Більше стало відомо про електрон. Визначена його маса спокою, що прийнята за одиницю маси. Негативний заряд електрона став одиницею заряду.

Після електрона був відкритий фотон - квант світла, частка, що не має маси спокою. Далі в 1911 р. був відкритий протон - позитивно заряджена важка елементарна частка з певною масою спокою. Потім відбулося відкриття цілої низки інших часток: нейтрона, мезонів, гіперонів і т. д.

У 1928 р. Дирак пророкував існування частки, що має ту ж масу, що й електрон, але з протилежним зарядом. Цю частку назвали позитроном, а через те, що позитрон, - по суті, антиелектрон, разом зі ним народилася ідея існування античастинок. Роботи в цьому напрямі привели до відкриття цілої групи античастинок. Виявилося, що кожна частка має свій антипод - античастинку, яка має з нею однакову масу, але протилежний заряд, спин тощо. Нейтральні частки також мають свої античастинки, що відрізняються протилежністю спину й іншими характеристиками. Частки й античастки при взаємодії «анігілюють», тобто зникають, перетворюючись в інші частки. Наприклад, електрон і позитрон, анігілюючи, перетворюються у два фотони.

Симетричність елементарних часток дозволяє висловити припущення про можливість існування антисвіту, що складається з античасток, антиатомів та антиречовини. Причому всі закони, що діють в антисвіті, повинні бути аналогічними законам нашого світу.

Передбачається існування гіпотетичних часток кварків, що мають дробовий заряд. Кварки поки що не відкриті, але без них неможливо задовільно пояснити деякі квантово-механічні явища.

Структурна картина матерії. Систематизуючи відомості про будову матерії, можна дати уявлення про її структурну картину. Варто виділити три основних види матерії, до яких відносяться: речовина, антиречовина та поле. Відомі поля електромагнітні, гравітаційні, електронні, мезонні та ін. Взагалі варто сказати, що з кожною елементарною часткою пов'язане відповідне їй поле. До речовини відносяться елементарні частки (крім фотонів), атоми, молекули, макро- та мегатіла, тобто все те, що має масу спокою. Про антиречовину мова йшла вище.

Усі зазначені види матерії діалектично взаємозалежні між собою. Ілюстрацією цього є відкриття в 1922 р. Луї де Бройлем двоїстого характеру елементарних часток, що в одних умовах виявляють свою корпускулярну природу, а в інших - хвильові якості.

Матерія як об'єктивна реальність містить у собі не тільки речовину в чотирьох її агрегатних станах (твердому, рідкому, газоподібному, плазмовому) та антиречовину, а й фізичні поля (електромагнітне, гравітаційне, мезонне та ін.), а також їхні властивості, відносини, продукти взаємодії. Але тут варто підкреслити, що антиречовина в жодному разі не є антиматерією. Антиматерії взагалі не може бути.

У загальному вигляді можна виділити такі структурні рівні матерії.

1. Елементарні частки та поле.

2. Атомно-молекулярний рівень.

3. Усі макротіла, рідини та гази.

4. Космічні об'єкти: галактики, зоряні асоціації, туманності тощо.

5. Біологічний рівень, жива природа.

6. Соціальний рівень - суспільство.

Скорочено їх прийнято визначати як:

• мегасвіт (планети, зоряні комплекси, галактики, метагалактики);

• макросвіт - світ стійких форм і розмірних людині величин, а також кристалічні комплекси молекул, організми, співтовариства організмів;

• мікросвіт (молекули, атоми, елементарні частки).

На мікроскопічному рівні фізика займається вивченням процесів, що розігруються на довжинах порядку 10^-15м за час порядку 10^-22с.

Кожен структурний рівень матерії у своєму русі, розвитку підкоряється своїм специфічним законам. Так, наприклад, на першому структурному рівні властивості елементарних часток і поля описуються законами квантової фізики, що носять вірогідний, статистичний характер. Свої закони діють у живій природі. За особливими законами функціонує людське суспільство. Існує ціла низка законів, що діють на всіх структурних рівнях матерії (закони діалектики, закон всесвітнього тяжіння та ін.), що є одним зі свідчень нерозривного взаємозв'язку всіх цих рівнів.

Усякий більш високий рівень матерії містить у собі більш низькі її рівні. Наприклад, атоми й молекули містять у собі елементарні частки, макротіла складаються з елементарних часток, атомів і молекул. Однак матеріальні утворення на більш високому рівні не є просто механічною сумою елементів нижчого рівня. Це якісно нові матеріальні утворення з властивостями, що докорінно відрізняються від простої суми властивостей складених елементів, що й знаходить своє вираження в специфіці законів, що описують їх. Відомо, що атом, який складається з різнорідно заряджених часток, є нейтральним. Або можна взяти класичний приклад. Кисень підтримує горіння, водень горить, а вода, молекули якої складаються з кисню та водню, гасить вогонь. Суспільство є сукупністю окремих людей - біосоціальних істот; разом з тим суспільство не можна звести ні до окремої людини, ні до деякої механічної суми людей.

Виходячи з наведеної вище класифікації, можна виділити три різних сфери матерії: неживу, живу та соціально-організовану - суспільство. Вище ці сфери були розглянуті в іншій площині. Слід зазначити, що будь-яка класифікація відносна, а тому залежно від потреб пізнання можна давати різну класифікацію рівнів, сфер і т. д., що відбивають складну, багатогранну структуру матерії.

Структурні сфери матерії

Як об'єктивна реальність матерія повинна розглядатися не тільки в плані її протиставлення свідомості людини, а й у своїй диференційованості на субстанцію та атрибути. Атрибути - об'єктивні, універсальні й невід'ємні властивості матерії. Під субстанцією в даному випадку розуміється гранична або глибинна основа, носій цих властивостей.

Властивості матерії:

• Атрибутами матерії, тобто тим, що забезпечує їхнє буття, є рух, простір і час.

• Матерія вічна й нескінченна: не має початку та кінця в часі та просторі.

• Матерія незнищувана: принцип її незнищуваності конкретно реалізується в численних законах збереження.

• Матерія здатна до взаємоперетворення різних видів матерії одного в одне: окремі види матерії можуть зникнути, але при цьому у визначеному кількісному співвідношенні з'являються інші її види; цей процес нескінченний.

• Матерія характеризується невичерпністю, суперечливістю, єдністю перерваного та безупинного, єдністю кінцевою та нескінченного, абсолютністю й відносністю і т. д.

Вивчаючи властивості матерії, можна помітити їх нерозривний діалектичний взаємозв'язок. Одні властивості зумовлюють інші її властивості.

4.