ТЕМА 7 НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ

В основі світу лежить ідеальне начало - “іде­альна ідея ”, основними рисами якої є активний і діяльний характер, постійний рух і розвиток.

Георг Геґель

Мислення не може існувати поза людиною і незалежно від неї, тому що воно нерозривно зв'я- зане з діяльністю людського мозку, з матеріаль­

ними процесами.

Людвіг Фейєрбах

Німецька класична філософія стала закономірним резуль­татом розвитку всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найваж­ливіші досягнення попередніх філософів, вона надала їм. нового звучання, нової інтерпретації та оригінального вирішення. Німецька класична філософія збагатила європейську куль­туру цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.

СУТТЄВО

Ξ> _β . _n

Після вивчення матеріалу теми Ви повиннічому німецьку класичну філософію виділяють у окре­мий період розвитку новоєвропейської філософії;

на яких світоглядних засадах були створені великі фі­лософські системи німецької класики;

завдяки чому та в якому сенсі німецька класична філософія постала вершиною в розвитку новоєвро­пейської філософії.

пояснювати зміст принципів, обґрунтованих та запро­ваджених у наукове мислення німецькою класикою; простежувати логіку розвитку проблематики у німець­кій класичній філософії;

оцінювати загальні результати її розвитку.

що нового внесла німецька класична філософія в європейську філософію, науку та культуру;

зміст і значення фундаментальних філософських тем - будови Всесвіту, пізнання, людського буття та духу, якими вони постали у концепціях 1 вченнях представ­ників німецької класичної філософії;

у якому сенсі німецька класична філософія завершила розвиток класичної європейської філософії.

' О План (логіка) викладу і засвоєння матерілу:

7 . 1. Німецька класична філософія як особливий етап розвит­ку новоєвропейської філософії.

7.2. Іммануїл Кант - засновник німецької класичної філо­софії. Основні ідеї І. Канта.

7.3. Філософські ідеї І.-Г.Фіхте та Ф.-В.-Й.Шеллінґа.

7.4. Філософія Геґеля як найвище досягнення німецької кла­сичної філософії.

7.5. Антропологічний принцип філософії Л.Фейєрбаха.

КЛЮЧОВІ .. ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• АПРІОРНИЙ ТА АПОСТЕРІОРНИЙ - дослівно: "переддосвідний" та "післядосвід- ний "; поняття філософії І.Канта, який вважав, що задля пізнання людському розуму потрібні його власні форми, які передують пізнанню, а тому постають апріорними; все, що проходить через досвід, набуває рис не просто інтелектуальних форм, а знання, яке, отже, завжди апостеріорне.

• ДРУГА РЕФЛЕКСІЯ (або "РЕФЛЕКСІЯ РЕФЛЕКСИ") - за Г.Гегелем. той рівень самоусвідомлення думки, коли вона фіксує не реальність, а лише свої власні акти, висв­ітлюючи поле свого "чистого" споглядання; саме така рефлексія здатна усвідомлювати себе як єдине та всеохоплююче середовище будь-якого змісту, а логікою другої рефлексії може бути лише логіка самовідрізняння та самопоєднання - логіка внутрішніх супереч­ностей, тобто діалектична логіка.

• ПРЕДМЕТ (мислення і пізнання) - частина об’єкта, яка виділена, помічена та відміче­на людиною через віднесення її до певних еталонних систем відліку та визначеності; через це той же самий об'єкт може поставати у визначеннях різних предметів для різних галузей пізнання.

• РОЗВИТОК - заГегелем. такий тип зв 'язку, який резюмує, підсумовує всі .можливі зв 'язки та взаємодії дійсності, тобто це є "зв 'язок усіх зв ’язків”; тому лінія розвитку найбагштиа за змістом від будь-яких інших типів зв 'язку. а тому пізнання розвитку ущільнює пізнання, робить його більш насиченим та ефективним.

• СИСТЕМА ЗНАННЯ - заГегелем, будь-яке знання, що претендує на те, щоби бути істинним, .має бути системно впорядкованим, адже лише при цьому воно постане поз­бавленим однобокості та випадковості; взаємний зв 'язок ycix компонентів знання не лише робить знання надійнішим, а й доступним для перевірок.

• СУБСТА НЦІЯ - СУБ'ЄКТ - основна характеристика абсолютної ідеї у філософії Г.Гегеля, оскільки остання не лише все включає у свій зміст, а й постає- єдиним джере­лом руху та активності.

• Я і ТИ - відношення, яке у філософії Л.Фейєрбаха постає єдиною справжньою осно­вою та умовою людського спілкування: лише тоді, коли ми бачимо у співрозмовнику"Ти", тобто принципово рівне та споріднене нашому"Я", .можливий справжній, виправда­ний діалог між людьми.

7.1.