ТЕМА 12 СВІДОМІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА

Свідомість так само первісна, як і матерія.

П 'єр Тейяр де Шарден

Людське буття неможливе без звернення до свідомості, без "свідомого виміру”.

Жан-Поль Сартр

Свідомість є, з одного боку, усвідомлення предмета, а з другого боку, усвідомлення самої себе: свідомість того, що для неї є істинне, і усвідомлення свого знання про це.

Георг Гег^

Проблема свідомості належить до найскладніших філософських проблем; певне її усвідомлення приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини, різноманітних знань, ідей, надій, що ста­новлять його багатство. Філософія визначає свідомість як таку вла­стивість людини, що забезпечує її доцільну діяльність та особливий, предметно зумовлений спосіб орієнтування в світі. Завдяки здат­ності до саморефлексії, свідомість набуває можливості оперування узагальненими, абстрактно-теоретичними характеристиками ре­чей і процесів світу. Якраз тому свідомість, що завжди є особистою і неповторною, дає людині змогу діяти універсальним чином, жити не лише у згоді з наявним світом, а й реалізовувати його приховані можливості, творити новий світ — світ культури.

^ιПісля вивчення матеріалу теми Ви повинні

основні причини складності розуміння та наукового вив­чення свщомості;

провщш ознаки, за якими ми можемо переконуватись у реальному існуванні свщомості;

зміст основних концепцій походження свідомості;

основні чинники виникнення та функціонування свідо­мості;

значення щеальності свщомості для визначення її онто­логічного статусу;

основні складові структури свідомості та її функції.

vrвикористовувати основні ознаки свщомості для пояс­нення особливостей людської поведінки;

>аргументовано демонструвати переваги та недоліки основних концепцій походження свідомості;

пояснювати конкретними прикладами значення ідеаль­ного для функціонування свідомості;

застосовувати структурні одиниці свідомості для прояс­нення складностей людського свідомого сприйняття дійсності.

♦ зв’язок проблеми свідомості із найважливішими особ­ливостями людини, людського способу буття та філо­софським їх осмисленням;

♦ незавершеність концептуальних вирішень проблеми походження свщомості;

зв’язок між провідними чинниками виникнення та функціонування свідомості;

єдність свідомості та самосвідомості;

значення еталонних, ідеальних вимірів сущого для людського свідомого орієнтування в дійсності; неоднозначність взаємозв'язку свідомості і мови;

системний характер будови людської свідомості та зв’яз­ків між її складовими.

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

12.1. Проблема онтологічного стату су свідомості та її суттєві ознаки.

12.2. Проблема походження свідомості.

12.3. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова.

12.4. Структура та функції свідомості.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• АБСОЛЮЦІЯ (або ІДЕАЦІЯ) - здатність людської свідомості створювати у полі свого інте­лектуального споглядання ідеальні, тобто завершені, еталонні виміри сущого, завдяки яким свідомість набуває здатності орієнтуватися в предметній дійсності, оцінювати і.

• ІДЕАЛЬНЕ -характеристика онтологічного статусу свідомості, згідно з яким свідомість не відтворює дійсність у вигляді копій, а фіксує іїчерез виявлення суттєвих, необхідних зв ’язків та через доведення параметрів будь-якого сущого до гранично можливого виміру (див. термін "Абсолюція").

• МИСЛЕННЯ -процес інтелектуального оперування предметним змістом свідомості, тоб­то упорядкований та усвідомлений рух думки через серію фіксованих пунктів до виправданого змістом цьогорухурезультату; за змістом та суттю це є виведення у поле свідомого спогля­дання фундаментальних характеристик буття.

• МОВА (І МОВЛЕННЯ) -провідна форма виразу предметного змісту людської свідомості, тобто форма передачі того, що не може бути вказане безпосередньо, натуралістично (наприк­лад, ті самі еталонні орієнтири мислення); існує цілий спектр мов: мова видів мистецтва, мова науки, мова жестів, - серед яких людське мовлення постає найбільш гнучкою та оперативною формою виразу змісту свідомості.

• ОНТОЛОГІЧНИЙ СТА ТУС СВІДОМОСТІ - здатність людськоїсвідомості мати у своєму змісті те, чого без свідомості або поза свідомістю не існує і існувати не може; йдеться, на­самперед, про ідеацію, предметність, цілеспрямованість, саморефлексію.

• ПРЕДМЕТНІСТЬ - здатність людської свідомості вибудовувати свій зміст із опорою на ідеальні системи визначень (чи відліку), внаслідок цього цей зміст не збігається із наочно спо­стережуваним; завдяки такій здатностілюдина може бачити в речах світу не лише чуттєво надане, а й приховане, потенційне, належне; в цілому: предметність - це сприйняття людсь­кою свідомістю дійсності у вимірах людської інтелектуальної та матеріальної діяльності.

• ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ - характеристика людської свідомості, пов ’язана із ії здатністю подумки вибудовувати образи та процедури майбутніх дій, здатність в подальшому кон­центрувати людські зусилля на їх реалізації.

12.1.