Загальна характеристика судження

Судження — це форма мислення, у якій щось стверджується чи за­перечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предме­том та його властивостями чи відношення між предметами.

Судження бувають прості і складні. У простих судженнях два тер­міни — суб’єкт S і предикат P пов’язані за допомогою зв’язки є чи не є. У складних судженнях пов’язані два і більше простих суджень за допо­могою логічних сполучників кон’юнкції, виключаючої і невиключаю- чої диз’юнкції, імплікації і еквівалентності. Природною мовою ці спо­лучники виражаються за допомогою граматичних сполучників «і» (або «та»), «або...або», «або» («чи»), «якщо..., то» «тоді і тільки тоді, коли».

Прості судження поділяються на:

1) екзистенціальні (судження існування), у яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці: а — а;

2) відносні судження, у яких роль предмета, що виражає відношен­ня між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття: a R в, або R (а, в);

3) атрибутивні судження, у яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету: S є P, S не є Р. Ці судження називаються ще категоричними (див. табл. класифікації суджень).

У логіці існує поділ суджень за кількістю та якістю. За кількістю су­дження бувають загальними, частковими, одиничними залежно від то­го, чи мова йде про весь клас предметів, його частину чи про один предмет у суб’єкті:

а) загальні судження — «всі S є (не є) Р»;

б) часткові судження — «деякі S є (не є) Р»; вони можуть бути визна­ченими і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають тер­міни: «тільки деякі», «більшість», «меншість», «немало», «не всі», «майже всі», «декілька». Квантором невизначених суджень виступає термін «деякі»;

в) одиничне судження — «це S є (не є) Р».

За якістю судження бувають ствердними та заперечними. Стверд­ними називаються такі судження, у яких стверджується належність до предмету певної ознаки.

В логіці прийнято користуватися об»єднаною характеристикою су­джень за їх кількістю та якістю:

Судження:

А — загальноствердні (всі S є Р).

E — загальнозаперечні (жодне S не є Р).

І — частковоствердні (деякі S є Р).

O — частковозаперечні (деякі S не є Р).

Відношення між судженнями та їх класифікація за якістю й кі­лькістю.

Логічні відношення між судженнями можна подати у формі «логіч­ного квадрата».

Примітки.

1. Лінії квадрата по вертикалі відображають відношення підпо­рядкованості між судженнями А та I, E та О, де A, E — підпоряд­ковуючі судження, a E та O — підпорядковані.

2. Лінії квадрата по діагоналі

відображають відношення супе­речності (контрадикторності)

між судженнями А і О, E та І.

3. Лінія квадрата по верхній горизонталі відображає відно­шення контрарності (протилеж­ності) між судженнями А та Е.

4. Лінія квадрата по нижній горизонталі відображає відношення субконтрарності (часткові збіжності) між судженнями І та О.

Розподіленість термінів у судженні. Розподіленим називається та­кий термін, який в даному судженні повністю включений у обсяг іншо­го терміна, або повністю виключений з нього. Нерозподіленим назива­ється такий термін, який частково включений у обсяг іншого терміна.

У загальноствердних судженнях (А) суб’єкт (S) повинен бути роз­поділеним, а предикат (P) нерозподіленим.

У загальнозаперечних судженнях (E) суб’єкта (S) та предикат (P) завжди є розподіленими.

У частковоствердних судженнях (І) суб’єкт (S) і предикат (P) завжди не розподілені.

У частковозаперечних судженнях (O) суб’єкт (S) завжди є нерозпо­діленим, а предикат (P) — розподіленим (див. табл. класифікації су­джень і схему взаємозв’язків суджень у традиційній логіці).

ТАБЛИЦЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СУДЖЕНЬ