Зміст, обсяг та види понять

Зміст поняття — це сукупність ознак, які мисляться у даному понят­ті. Обсяг поняття — це сукупність елементів, які мисляться у даному понятті.

Між обсягом і змістом існує таке співвідношення: із збільшенням обсягу зменшується зміст поняття і навпаки, із зменшенням обсягу, збі­льшується зміст.

Якщо складові обсягу поняття містять один елемент, то вони нази­ваються індивідуумами, а якщо декілька — видами.

Гранично загальні поняття називаються категоріями. У них най­більший обсяг і найменший зміст. Приклади категорій: «сутність», «форма», «свідомість», «буття», «простір», «час», «рух». Це основні філософські категорії, але в окремих науках існують терміни: «жи­вий організм» у біології, «молекула» у фізиці, «фігура» в геометрії тощо. У рамках філософії категорії менш загальної філософської те­орії можуть бути видовими відносно категорій більш загальної філо­софської теорії. Наприклад, буття і суспільне буття, свідомість і сус­пільна свідомість.

З філософських категорій для формальної логіки найбільше значен­ня мають категорії «річ», «зміст», «відношення». Категорія «річ» уо­соблює в собі сукупність властивостей, а останні знаходяться в тих са­мих просторових межах, у яких існує сама річ. Річ може втрачати ту чи іншу властивість, продовжуючи самостійно існувати в ролі особливого об’єкта, але зовсім без властивостей речей не існує.

Річ може бути позбавленою окремих відношень з іншими речами, залишаючись сама собою. Що стосується зв’язку властивостей і відно­шень, то слід зазначити те, що властивості речей проявляються у від­ношеннях речей між собою або у відношеннях однієї частини речі до іншої.

У змісті понять можуть мислитися або ознаки однієї категорії речей, явищ дійсності, або ознаки предметів інших категорій, наприклад катего­рій речі, властивості, відношення, часу, простору і т.д.

А. Реєструючі й нереєструючі. Основою цього поділу є наявність або відсутність у побічній частині змісту поняття таких ознак, які від­повідають на запитання: «де?», «коли?», «якого роду індивідуум?». Якщо у змісті поняття є ознаки, що відповідають на названі запитання, то вони називаються реєструючими, а в зворотному випадку — нереєс- труючими. Приклади реєструючих понять: «арифметична дія», «море», «Т. Г. Шевченко», «студенти Слов’янського державного педагогічного університету». Поняття цього виду визначені не тільки якісно. За допо­могою частини ознак їх змісту визначається, так чи інакше, і чисель­ність мислимих предметів, які виділяються із загального числа предме­тів, що мають якісну визначеність, представлену головною частиною цього поняття.

Нереєструючі поняття — це поняття, що визначаються лише якісно: в них немає ознак, які виділяють у класі предметів певну якісну означе­ність будь-якої її частини шляхом фіксування просторових або часових меж чи шляхом посилання на одиничність предмета. Тому ці поняття іноді називаються відкритими, на відміну від реєстраційних понять, які часто називають закритими. Приклад не-реєстраційних (відкритих) понять: «людство», «квіти», «рослини», «відданість», «слово» і т.п.

Будь-яке реєструюче поняття за допомогою логічної операції може бути перетворене в одиничне поняття, а саме відкрите поняття при довіль­ному його обмеженні не може стати одиничним. Відкриті поняття можуть відрізнятися одне від одного рівнем загальності, а значить, і рівнем абстра­ктності і рівнем складності, але ніколи не можуть бути одиничними. Для перетворення відкритого поняття в реєструюче (закрите) зміст першого необхідно мислити у єдності з ознаками поняття «одиничний предмет» або з ознаками поняття «скінчена множина предметів».

По відношенню до реєструючих понять елементами обсягу висту­пають індивіди в логічному значенні слова, а по відношенню до відкри­тих — види понять, на які підрозділяється дане поняття, що характери­зується більшим ступенем загальності в порівнянні з кожним із наявних видів.

За ступенем загальності відкриті (якісні) поняття, у свою чергу, по­діляються на більш загальні і менш загальні. Більш загальні мають на­зву всезагальні, а менш загальні — особливі (часткові). Всезагальні від­носяться до деяких інших понять як рід до виду, а особливе поняття може й не поділятися на види. Воно може належати лише до множини дійсних або тільки мислимих предметів, тобто індивідуумів. Приклади всезагальних понять: «органічний світ», «геометрична фігура», «час», «рідина» і т.п. Відповідно приклади особливих понять: «рослина», «круг», «метан», «вода».

Пусті і непусті поняття. Пустими називаються поняття, яким не відповідає жоден предмет в предметній області. Наприклад, ідеальна дружина є пустими. Але непустими є поняття «числа N > 2 та N < 3 в області «раціональні числа».

Конкретні і абстрактні поняття. Перші з них — це поняття про конкретні предмети (стіл, кінь, рослина тощо), а другі — про властивості і відношення предметів (мужність, хоробрість, білизна, темрява тощо).

Абсолютні і відносні поняття. Абсолютне поняття виражає по­вний, незалежний від інших предметів зміст. Відносне поняття має ту ознаку, що фіксує відношення одного предмета до іншого (батько-син, вчитель-учень і т.п.), а у змісті абсолютного (безвідносного) поняття така ознака відсутня (наука, культура, мистецтво та ін.).

Позитивні і негативні поняття. Позитивне — це таке поняття, яке сформоване в результаті узагальнення наявних ознак. У негативних поняттях узагальнення проводиться при відсутності ознак, мислиться не заперечення ознак співвідносного позитивного поняття, а тільки від­мінність видової ознаки першого від видової ознаки другого за наявно­сті однієї родової ознаки у двох понять. Наприклад, «люди» — «нелю­ди», «ссавці» — «нессавці».

3.