ТЕМИ ДЛЯ АВТОРСЬКОГО КУРСУ

ТЕМА 1. ФІЛОСОФСЬКИЙ СМИСЛ ПРОБЛЕМИ БУТТЯ

Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначен­ня. Типи онтологій.

Виникнення і філософський смисл проблеми буття, її істо­ричне усвідомлення.

Співвідношення категорій: буття, суще, реальність, дійсність. Основні форми буття. Діалектика буття. Буття процесів, речей і станів природи. Вчення про субстанцію як визначення онто­логічних основ і способу буття світу. Матеріалістичний та іде­алістичний монізм.

Формування науково-філософського поняття матерії. Су­часна наука про складність організації матерії та її власти­вості. Поняття «світ» і «картина світу». Буденна та наукова картина світу, їх відмінність та історично мінливий характер. Сучасні наукові моделі світу.

Рух, простір і час як форми існування матерії. Критерії субординації форм розвитку матерії.

Специфіка і різноманітність вимірів людського буття. Дві концепції буття людини у світі: субстанціалістська та екзистен­ціальна. Проблема смислу, людського буття. Буття як свобода. Головні аспекти самореалізації людини: смертність та вічність.

ТЕМА 2. ДУХОВНІ ВИМІРИ БУТТЯ І ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ

Поняття: дух, духовність, душа, менталітет. Духовна діяль­ність та її особливості. Проблема ідеального. Духовно-прак­тичне перетворення дійсності.

Походження та сутність свідомості як філософська пробле­ма. Античне, європейське і модерне розуміння свідомості. Ге­незис свідомості. Свідомість як субстанція, свідомість як відо­браження дійсності. Свідомість та самосвідомість. Філософсь­ка рефлексія. Інтуїція. Свідомість і мова. Свідоме і несвідоме. 3. Фрейд про несвідоме.

Свідомість індивідуальна і суспільна. Свідоме і несвідоме в індивідуальній та суспільній свідомості. Архетипи колектив­ного несвідомого. Форми суспільної свідомості: політична, пра­вова, моральна, естетична. Феномен революційної свідомості. Свідомість і міф.

ТЕМА 3. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО РОЗВИТОК

Загальні ознаки і людський критерій розвитку. Діалектика як вчення про розвиток. Принципи діалектики: загального зв’язку, розвитку, детермінізму, історизму, системності, ціліс­ності. Категорії діалектики: причина і наслідок, одиничне і за­гальне, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст, можливість і дійсність, частина і ціле, елемент і система.

Основні закони діалектики: взаємного проникнення проти­лежностей, взаємного переходу кількісних і якісних змін, за­перечення заперечення. Різноманітність історичних форм діа­лектики та її філософських антиподів - софістики, еклектики, метафізики.

Розвиток у природі і розвиток у суспільстві. Поступальний характер розвитку, його спрямованість. Прогрес і регрес.

Розвиток і самоорганізація. Синергетика як теорія само­організації і напрям загальнонаукових програм дослідження складних систем з проблематизацією упорядкування струк­турних елементів у відкритих фізичних, біологічних, соціаль­них, когнітивних, екологічних та ін. системах.

ТЕМА 4. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

Пізнання в контексті людського існування. Проблема ви­значення меж людського пізнання і самопізнання. Зростання і поглиблення знань як результат пізнавальної діяльності. Пере­хід від незнання до знання і від нього — до практики як ос­новний зміст пізнавальної діяльності людини.

Суб’єкт і об’єкт пізнання, їх неподільність. Види пізнаваль­ної діяльності: чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне.

Значення практики для пізнання. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Сенсуалізм, раціоналізм і прагматизм як альтернативи науково-філософському розумінню сутності пі­знавального процесу.

Проблема істини у філософії і науці. Характеристики істи­ни. Істина як процес, результат та передумова перманентного розвитку пізнавального процесу. Аналіз постмодерного запе­речення істини. Догматизм і релятивізм як неадекватне пізнан­ня.

Логіка, методологія і методи наукового пізнання. Емпірич­не, теоретичне, експериментальне дослідження і відповідні ме­тоди. Евристичний потенціал наукової методології.

Специфіка соціального пізнання. Проблема об’єктивної іс­тини у соціальному пізнанні. Соціальна прогностика і футуро­логія. Проблематизація майбутнього.

ТЕМА 5. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СУСПІЛЬСТВА ТА ЙОГО БУДОВИ

Суспільство як сукупність людей та їхніх взаємовідносин. Суспільство як форма соціального життя. Проблема інтерсу- б’єктивності, співпраці, взаєморозуміння. Соціальна дія. Суб’єкт соціальної дії. Типи соціальної дії.

Проблема суспільної системності. О. Конт, К. Маркс, М. Вебер, П. Сорокін, Д. Белл, Н. Ауман, Н. Шельскі. Елемен­ти структури суспільства та їх функції.

Діяльність людини як специфічний спосіб існування соці­ального. Матеріальне та ідеальне в суспільстві.

Виробництво матеріальних благ і виробництво людини. Спів­відношення продукування речей, ідей, людей. Продуктивні си­ли суспільства. Людина як головна продуктивна сила. Вироб­ничі відносини. Форми власності, планування, організації і уп­равління виробництвом. Виробництво, обмін, розподіл і спожи­вання матеріальних і духовних благ.

Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація матеріального і духовного виробництва. Професіоналізм, компетентність і по­кликання.

Взаємозв’язок економічної, соціальної, політичної та ду­ховної сфер життя людей. Соціальна структура суспільства. Історичні форми спільності людей.

ТЕМА 6. ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ

Антропологія - філософське вчення про людину. Уявлення про «природу людини» на різних етапах розвитку філософії.

Проблема людини у філософії Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Християнська концепція людини у філосо­фії Середньовіччя. Проблема людини у філософії Відродження та Нового часу. Німецька класична філософія про людину. Антропологічні проблеми у вітчизняній філософській думці.

Сучасна філософська антропологія людини. Концепція нео­томізму та екзистенціалізму про людину. Фрейдистська кон­цепція.

Буття людини як реальний процес її існування. Сутність та існування людини. Біологічне і соціальне в людині та їх єд­ність. Антропосоціогенез.

Філософія особистості. Типи особистості. Соціальна пози­ція особи, взаємодія із соціальною нормою. Соціальні ролі особистості. Свобода та відповідальність особистості.

Історичний характер взаємовідносин людини та суспільст­ва. Проблема особистої унікальності. Проблема людського «Я» та відчуження людини в сучасному суспільстві. Проблема оптимізації форм самореалізації людини. Людський розвиток та його виміри. Проблема сталого людського розвитку. Само- цінність і сенс людського життя. Проблема життя та смерті людини. Соціальна та біологічна тривалість людського життя. Феномен безсмертя. Щастя й доля людини.

Людина і людство. Планетарна спільність людей.

ТЕМА 7. АКСІОЛОГІЯ. ФІЛОСОФІЯ ЦІННОСТЕЙ

Аксіологія в системі культури. Цінності як визначальні ха­рактеристики людського буття. Людина в системі цінностей.

Історія аксіології: європейський контекст. Антична тради­ція Греції та Риму. Гуманізм епохи Відродження. Раціональна аксіологія Нового часу. Буржуазні цінності епохи Просвіт­ництва.

Різні підходи до аксіологічної проблеми. Натуралістичний психологізм. Аксіологічний трансценденталізм. Персоналістич- ний онтологізм. Соціологічна концепція цінностей. Марксистсь­ка концепція цінностей. Культурно-історичний релятивізм, ін­туїтивізм.

Структура цінностей. Цінності-цілі і цінності-засоби. Мате­ріальні і духовні цінності. Цінності суб’єктивні і об’єктивні, позитивні і негативні. Цінності в системі суспільних відно­син.

Людина, її життя - найвища та абсолютна цінність. Цін­ності як ядро духовного світу людини. Проблема суб’єктив­ного вибору. Цінність і життєвий сенс людини. Компоненти ціннісного вибору: переживання, потреби, емоції, віра, воля, ідеал.

Вищі духовні цінності. Істина, краса, добро, чесність, спра­ведливість, вірність, відповідальність, мудрість, правда, святе, свобода.

Плюралізм цінностей: проблема культурного порозуміння. Колізії людського самовизначення. Провідні ціннісні орієнтації людства у XXI столітті.

ТЕМА 8. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

Поняття «філософії культури». Головні філософські під­ходи до аналізу культури.

Людиномірна сутність культури. Культура як інобуття людсь­кого духу. Культура як ціннісне ставлення людини до світу. Формування людини як культурно-історичної істоти. Індивід як об’єкт культури. Особистість як суб’єкт культурної діяль­ності.

Матеріальна та духовна сторони культури. Культура як за­сіб та форма об’єктивації людської свідомості. Предметна й особистісна форми існування культури.

Культура як соціальне явище. Конкретно-історичні форми існування культури. Спадкоємність у розвитку культури. Tpa- диції та новаторство. Соціодинаміка культурного життя. Рівно­правність і діалог культур.

Відносна самостійність культури. Культура як система соці­альних норм, цінностей, ідеалів і закладів. Соціальні функції культури.

Культура як міра розвитку особистості, як усвідомлення гуманістичної спрямованості суспільного розвитку. Ідеал куль­турної людини.

ТЕМА 9. ФІЛОСОФІЯ НАУКИ.

НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ

Наука як важлива форма пізнання в сучасному світі. Наука як діяльність, система знання та соціальний інститут. Наукове пізнання в контексті сучасної інформаційної революції. Проб­лема генезису та основні етапи історичної еволюції науки. Соціокультурні передумови становлення науки.

Наукове пізнання та його специфічні ознаки: особливості предмета, цілей, засобів, методів і результатів. Мова науки. Специфіка суб’єкта наукової діяльності.

Будова і динаміка наукового знання. Емпіричний та тео­ретичний рівні наукового пізнання, критерії їх розмежування. Метатеоретичні підстави науки.

Наукові революції як перебудова підстав науки. Проблема типології наукових революцій. Традиції та новації в динаміці науки.

Методи і форми наукового пізнання. Поняття наукового методу та методології. Конкретність і цілісність істини як ідеал наукового пізнання.

Науковий факт, проблема, гіпотеза, теорія як основні фор­ми наукового дослідження.

Наука в системі соціальних цінностей. Наукова раціональ­ність і гуманістичні цілі науки.

Інституалізація науки та наукове співтовариство. Етика нау­ки та соціальна відповідальність вченого. Наука і влада.

Можливості та межі наукової раціональності. Наукове та псевдонаукове знання.

Світоглядний статус науки на початку XXI ст. Наука як фактор сучасного розвитку.

ТЕМА 10. ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ

Поняття «філософії релігії». Історичні взаємостосунки між релігією та філософією.

Філософія релігії як філософське релігієзнавство. Релігійні вірування - основний об’єкт філософського вивчення релігії.

Філософія релігії як філософія теології. Основні види фі­лософської теології. Теологічні концепції християнських кон­фесій. Позаконфесійне філософсько-теологічне теоретизуван­ня. Порівняльний аналіз філософської релігії та філософської теології. Різні підходи у тлумаченні релігії філософами.

Історичні етапи становлення філософії релігії. Формування поглядів на релігію у Давньому світі, Середньовіччі, Новому часі. Матеріалістичні пояснення релігії.

Сучасна філософія релігії та її напрями. Основні завдання та проблеми вивчення релігії. Науково-пізнавальний та світо­глядний аспекти філософського вивчення релігії. Критичний та апологетичний підходи до вивчення питань про сутність та істинність релігії. Гносеологічний аналіз релігії.

ТЕМА 11. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ

Філософія як спосіб адекватного відтворення соціумом у своїй свідомості та діяльності всієї сукупності відносин у сус­пільстві.

Філософське тлумачення економічних теорій. Філософія як методологічна основа економічного управління та господарю­вання. Людина - носій економічних відносин. Суб’єктна сут­ність економіки. Мотивація економічної діяльності як філо­софський феномен.

Ринок - необхідне середовище для вільного самовизна­чення людини. Основні моделі, суперечності та девіації пове­дінки людини в умовах ринку.

Економіка в системі суспільних відносин і комунікацій між людьми. Ринковий хаос і ринкова упорядкованість. Основні тенденції економічного структурогенезу.

Економіка в системі соціокультурних, ідеологічних, мо­рально-психологічних і релігійних відносин. Духовні компо­ненти економіки. Детермінація економічних відносин, економіч­ної поведінки формами індивідуально-суспільної свідомості. Економічний світогляд, його сутність, структура та роль в еко­номічному житті суспільства. Економічне мислення. Поняття економічної психології та економічної етики. «Економізм». Теорія культурної детермінації як засіб пояснення економічної поведінки суб’єкта. «Homo economicus».

Практична філософія підприємця. Підприємництво як еко­номічна форма реалізації людиною своєї сутності, як предмет­но-практична діяльність людини в ринковому просторі. Моти­вація підприємництва в сучасній ринковій економіці. Конку­ренція як форма вирішення суперечностей між людьми в про­цесі підприємницької діяльності. Менеджмент і маркетинг - специфічні форми підприємницької діяльності. Інтелектуальні, психологічні, соціокультурні та освітні ресурси підприєм­ництва.

ТЕМА 12. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

Поняття філософії історії. Історія суспільства та філософія історії. Онтологічні та гносеологічні аспекти філософії історії. Природа історії, її предмет, метод і значення. Створення нау­кової історії Геродотом. Характер греко-римської історіогра­фії: гуманізм, субстанціональність.

Вплив християнських ідей на філософське розуміння істо­ричного процесу. Середньовічна філософія історії. Поняття провіденціалізму. Історики Відродження. Картезіанська історіо­графія. Антикартезіанство: Дж. Віко, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д Юм.

Романтизм: Й. Гердер, І. Кант та неокантіанська філософія історії. Ф. Шіллер, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г. Гегель та нео­гегельянство. Марксистська філософія історії. Позитивістська історіографія. Наукова історія.

Людська природа й людська історія. Історичне уявлення. Доказ в історичній науці. Історія як відтворення минулого до­свіду. Історія та свобода.

Проблема побудови теоретичної моделі історичного про­цесу. Сучасні концепції історичного розвитку: доіндустріаль- ного, індустріального суспільства, постіндустріального сус­пільства та інформаційної цивілізації (Д. Белл); теорія п’яти стадій розвитку (У. Ростоу); теорія цивілізації А. Тойнбі та А. Тоффлера. X. Ортега-і-Гасет про маргінальність та долю в історії. Еволюціонізм та функціоналізм XX ст. Філософський зміст «теорії модернізації». Модернізм і постмодернізм як уні­версальні філософсько-естетичні ознаки станів історичного роз­витку суспільства.

Проблема варіантності суспільного розвитку. Історія: сво­бода чи необхідність? Вибір в історії. Феномен долі та інварі­антності ціннісних регулятивів. Критика історицизму К. Поппе­ром. Раціоналістична концепція «кінця історії» Ф. Фукуями. Історіософський хіліазм. К. Ясперс: сенс і мета історичного процесу. Історична творчість. Свобода та відповідальність в історії.

ТЕМА 13. ФІЛОСОФІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Філософське розуміння цивілізації. Різноманітність підходів до поняття «цивілізація».

Цивілізація як соціокультурне утворення. Основні прикме­ти цивілізації. Цивілізація як рівень розвитку і спосіб освоєння культури.

Суттєві риси цивілізації. Розвиток цивілізації як нарощу­вання інтеграційних тенденцій у суспільному житті.

Історичні типи цивілізації та основні критерії підходу до них.

Сучасна світова цивілізація, її характерні особливості, су­перечності. Загальнокультурні засади сучасної цивілізації. Сві­това цивілізація — нова парадигма розвитку. Матеріальні та духовні основи різноманітності, багатоваріантності суспільної життєдіяльності сучасної цивілізації.

Цінності цивілізаційного підходу у розвитку суспільства. Проблема формаційного та цивілізаційного в розвитку сучас­ного людства. Проблеми сутності та критеріїв суспільного прогресу. Природні, соціальні та духовні основи прогресу. Проблема єдності і різноманіття критеріїв прогресу. Супереч­ливий характер суспільного прогресу. Прогрес і регрес. Проб­лема пошуку цивілізаційних критеріїв прогресу. Проблема «ціни» суспільного прогресу. Місце та роль України в сучас­ному цивілізаційному процесі. Україна як цивілізація.

ТЕМА 14. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ. СУСПІЛЬСТВО І ПРИРОДА

Природа як необхідна передумова існування людини і людства. Природа - самосуща реальність і джерело людської активності. Еволюція поглядів на ставлення людини до при­роди: від синкретизму людини і природи до панування над нею. Залежність відношення до природи від релігійної картини світу. Зміни духовно-практичного ставлення до природи від уявлення про її невичерпність до дій щодо природозбере- ження.

Сучасний філософський дискурс про релігійно-моральні і світоглядні засади ставлення людини до природи: благоговіння перед життям А. Швейцера, вчення про біосферу і ноосферу В. Вернадського, принцип відповідальності Г. Йонаса, новий гуманізм Римського клубу.

Обмеження суто утилітарного ставлення до природи. Гуманізація світу природи.

Культурно-світоглядні засади сучасної екологічної ситуа­ції. Актуальні екологічні стратегії. Екологічний імператив.

Народонаселення як суб’єкт історичного процесу. Демогра­фія - наука про народонаселення. Демографічна ситуація в Україні.

ТЕМА 75. ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ

Феномен техніки. Техніка як фактор розвитку сучасного індустріального суспільства. Вплив техніки і технологій на життя суспільства і людини. Природа технічного знання і проблема громадського контролю за його використанням. За­гроза техногенних катастроф. Гуманізація технологічного сві­тогляду.

Техніка в контексті глобальних проблем. Концепції техно­логічного детермінізму та індетермінізму. Техніка і техноло­гії - у політиці, мистецтві, ідеології, спорті, освіті, державному управлінні.

Філософія комп’ютерної революції. Етичні, соціально-пси­хологічні, медичні проблеми комп’ютеризації суспільного жит­тя. Експансія засобів масової комунікації та зміна змісту інформаційного середовища. Потоки соціальної інформації і проблема упорядкування мисленнєвих і поведінкових стерео­типів.

Проблема етичної оцінки техніки. Техніка і благо.

ТЕМА 16. ФІЛОСОФІЯ МАЙБУТНЬОГО

Соціальне передбачення та прогнозування - властивість людської свідомості. Науковий прогноз. Ступені вірогідності та верифікація прогнозу. Основні методи та функції прогно­зування.

Глобальність як сутнісна ознака сучасної цивілізації. Гло­балізація суспільних відносин і планетарної свідомості, їх по­зитивні та негативні наслідки, основні домінанти.

Глобальні проблеми як сукупність соціоприродних супереч­ностей у розвитку людства.

Філософське осмислення сучасного світу. Філософський синтез сучасного наукового знання та його культурно-гуманіс­тичних вимірів.

Людина-творець, її інтелектуально-особистісні якості і здіб­ності - головна рушійна сила сучасної цивілізації. Проблема перетворення людського інтелекту у вирішальний фактор сус­пільного розвитку.

Майбутнє як філософська проблема, її світоглядні, нау­ково-методологічні, морально-психологічні та духовно-куль­турні компоненти. Поняття футурології. Основні футурологіч­ні концепції сьогодні. Завдання переходу від технологічної до антропогенної цивілізації. Універсальна концепція розвитку.

Гуманістичний потенціал сучасної цивілізації та його сут- нісні ознаки. Імперативи всебічного гуманістичного поступу людства, його гуманістичні ідеали.

ТЕМА 17. ФІЛОСОФІЯ КРАСИ

Проблема краси в античності. Космічна гармонія і спів- мірність. Калокагатія. Єдність тіла і духу як ідеал прекрасного.

Краса як символ божественного в середньовічній філо­

софії.

Принцип естетизму в гуманізмі епохи Відродження. Ідеал гармо­нійної людини в мистецтві Ренесансу. Душа і дух, природа і людина.

Розум і почуття в пізнанні краси в добу Нового часу. Тво­рення мистецтва за законами розуму. Принципи симетрії, про­порції, міри, гармонії (класицизм).

Творення прекрасного в епоху Модерну. Втілення розмаїт­тя здібностей особистості. Талант і геній, іронія і гра, співпере­живання і героїзм.

Краса як цінність, вироблена на основі феноменологічного методу, яка виражає єдність людини і твору мистецтва.

Сутність твору мистецтва, його відкриття людині в якості істини (герменевтика).

Емоції і розум в аналітичній філософії.

Постмодернізм. Уявлення того, що реально не відчувається, але викликає почуття піднесеного.

Краса як метацінність у життєдіяльності людини.

ТЕМА 18. РІВНІ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначення ролі наукового дослідження в теоретичній і практичній діяльності людини.

Емпіричний рівень - здобуття нових експериментальних фактів, зіставлення з ними теорії, перевірки її адекватності.

Теоретичний рівень - проведення теоретичної інтерпретації експериментальних фактів.

Аксіоматичний метод: основою теорії вибирається аксіома, з якої виводяться теореми. Зіставлення знання з експеримен­тальними фактами не проводиться.

Конструктивістський метод - вихідні поняття і правила побудови складних теоретичних концептів вважаються інтуї­тивно очевидними. Побудова конструкту у формі символів.

Гіпотетико-дедуктивний метод — редукування з гіпотез но­вих знань і даних. Процес зіставлення гіпотез з експеримен­тальними фактами.

Прагматичний метод - пошук ефективних шляхів досяг­нення цілей відповідно до конкретних цінностей. Метод досяг­нення мети і життєвий успіх людини.

Застосування теоретичних методів у науці і повсякденному житті людини.

Системосмислодіяльна методологія пізнання.

ТЕМА 19. ФІЛОСОФІЯ ДОБРА

Проблема добра як головної спрямованості гуманізму. Іде­ал добра як блага в античності. Мудрість, справедливість, муж­ність, гідність - основні доброчинності античної людини.

Бог як втілення добра і блага в християнстві. Принципи християнської моралі як головна умова втілення віри, любові, надії, совісті в правильному і праведному житті людини.

Єдність добра і краси в епоху Ренесансу. Свобода індивіда як шлях до справжнього добра.

Раціональна, вільна людина як ідеал добра у філософії Нового часу (Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо). Категоричний імператив І. Канта як абсолютний моральний закон для формування доброї людини (для себе і суспільства).

Добро для всіх у суспільстві без експлуатації і приватної власності К. Маркса. Надлюдина Ф. Ніцше як втілення волі до влади над собою.

Позитивні цінності людини в суспільстві у феноменології. Ідея герменевтики про досягнення єдності з сущим і сутністю речей.

Проблема добра в екзистенціалізмі і персоналізмі. «Я» і «Ти» М. Бубера. Комунікація К. Ясперса.

Інтелектуальний пошук добра в постмодернізмі. Деконст- руктивізм проти усталених цінностей.

Три етики: доброчинності, обов’язку і цінностей. Проблеми свободи і відповідальності. Насилля і ненасилля. Мораль і право.

ТЕМА 20. СИНЕРГЕТИКА

Історія еволюції й розвитку людства як органічна частина Всесвіту. Інтерпретація історії людини в теорії, самоорганізації складних систем - синергетиці. Ідеї самоорганізації складних систем у працях І. Пригожина і М. Моїсєєва. Синергетика як

метод відкриття загадкових процесів життєдіяльності людини і надлюдства.

Синергетика і еволюція. Нелінійні математичні рівняння - основний пріоритет синергетики. Атракторні стани як вираз структури системи. Нестійкість і нерівномірність системи — стан хаосу. Перехід від хаосу до стійкості системи. Зворотний зв’язок та його роль у формуванні стійкості системи.

Поняття гомеостазу і біфуркації. Модельний експеримент. Лінійна екстраполяція та її відношення до суспільства в контексті синергетичних перетворень.

Синергетичні уявлення та їх роль в оцінках характеру ста­новлення, еволюції і розвитку людини, суспільства і людства.

Розум людини як підсумок процесів самоорганізації. Здат­ність людини до оновлення, творчості, діяльності - результат складної діалектики синергетичних і системних процесів, зво­ротних позитивних і негативних зв’язків.

Синергетика як концепція розвитку. Діалектика і синерге­тика. Перспективи синергетики в подальшому розвитку науки.

ТЕМА 21. ФІЛОСОФІЯ СИМВОЛІЧНОГО СВІТУ

ЛЮДИНИ

Специфіка виявлення внутрішнього особистого життя людини в символіці буття. Мова, праця, культура - форми символічного буття людини; вони доступні не тільки своїм творцям, але й усім тим, хто розуміє їх смисл.

Історія розвитку масштабів символічної діяльності людини. Створення символічного світу людини. Мова — найважливіша складова символічного світу. Сутність мови та її структурні складові. Мова - символічний вираз у письмі і звуках життя людини.

Проблема мови в античності. Співвідношення імені і реаль­ності, яка іменується. Зв’язок між словом, образом, який воно виражає, і об’єктом.

Християнські богослови про здатність людини до мови і мовлення. Включення мови у чітко визначені форми світо­будови.

Логічний аналіз мови в Новий час; мова виражає понят­тя, і сама вона є засобом мислення. Спроби побудови уні­версальної мови. Слова — це знаки предметів або їх психічних образів.

Філософія мови В. Гумбольдта. Ідея Е. Kaccipepa про від­мінність мови і психіки і самостійність буття мови. Логічна ха­рактеристика мови в неопозитивізмі, прагнення усунути не­досконалості природної мови. Програма верифікації, її пере­ваги і недоліки. Проблема мови в контексті когерентної і праг­матичної концепцій істини.

Філософія імені і філософія предикатез, їх зв’язків з філо­софією мови. Філософія ціннісних установок визначення осо- бистісного і суспільного характеру мови.

Мова як вираження, символізація внутрішнього, духовного життя людини. Мова і мовлення як здійснення комунікацій між суб’єктами.

Суспільна природа мови; кожний суб’єкт повинен виражати себе в загальнозначущій формі. Життєвість і гнучкість мови, «живе слово». Багатство, розмаїття мови як пряме продо­вження багатства психологічного життя людини.

Мовна комунікація, її особливості та роль у спілкуванні.

Єдність і багатоманітність мов. Природні і штучні мови. Метамова та її сутність. Формалізовані мови. Машинна мова. Нездоланність природної мови.

Запропоновані теми не обмежують творчих можливос­тей викладача, який має право вносити безліч варіантів власного бачення курсу філософії.