ГОГОЛЬ Микола Авторська сповідь

[.] «.Я звернув увагу на пізнання тих вічних законів, якими рухається людина і людство взагалі.

.Усяк дивився на речі поглядом більше філософічним, ніж раніше, у кожній речі хотів побачити її глибокий смисл і сильніше значення, - рух, що загалом показує великий крок суспільства вперед».

...Думка, про будову як себе й інших стає загальною. [...] Ніхто не хоче читати іншої книжки, крім тієї, де може міститись хоча б натяк на ці питання. [.] Я дотепер переконаний, що навряд чи існує вища з насолод, ніж насолода творити. [...] Варто тільки не дивитись на те, як тебе люблять інші, а дивитися лише на те, чи любиш ти їх сам».

Вибрані місця із листування з друзями

[...] «.розум іде вперед, коли йдуть вперед всі моральні сили в людині, і зупиняється й навіть йде назад, якщо не підносяться моральні сили. [.] Ти забув [.] своєрідність кожного народу й думаєш, що одні й ті ж події можуть впливати однаково на кожен народ. Той самий молот, коли падає на скло, розбиває його на друзки, а коли вдаряє по залізу, кує його»....«Вплив жінки може бути дуже великий, саме тепер - у нинішньому порядку чи безпорядку суспільства, в якому, з одного боку, наявна втомлена освіченість громадянська, а з другого - якесь розхолодження душевне, якась моральна виснаженість, що потребує оживлення. Щоб здійснити це животворення, потрібне сприяння жінки. Ця істина у вигляді якогось прихованого передчуття пронеслась відразу по всіх сторонах світу, і все чогось тепер очікує від жінки. Душа жінки - охоронний талісман для чоловіка від моральної зарази; є силою, що утримує його на прямій дорозі. і навпаки, душа жінки може бути його злом й згубити його навічно. [.] Якщо вже один бездумний каприз красуні ставав причиною світових переворотів і заставляв вчиняти дурниці найрозумніших людей, то що ж би було тоді, якби така примха була осмислена і спрямовувалась на добро?»

«Церква наша має святитися в нас, а не в словах наших.

Про викладання загальної історії

[.] «...положення землі впливало на цілі нації.. [.] дало одному народові всю діяльність життя, тим часом як інший народ засудило на непорушність. мало вплив на норови, звичаї, правління, закони. [.] правління. встановлює і розвиває саме положення землі. форми його священні; зміни їхні неминуче мають накликати нещастя на народ. [.] Потім про Європу. де існування народів. тривале й могутнє. держави всі майже одночасно зростають і вдосконалюються, за всіх характерних відмінностей націй у них видно спільну єдність, і кожна з них так дивно заплутана з іншими, що стає зовсім зрозумілою тільки в поєднанні з усією Європою, і вся Європа здається однією державою».

Про стани в державі

[.] «Правління - це не річ, яка видумується в голові деяких. воно твориться [.] само собою, із духу і властивостей самого народу, із місцевості - землі, на якій живе народ, з історії самого народу, яка показує. коли і в яких випадках встигав народ і діяв добре й розумно».